Справа № 372/4116/24
Провадження 1-кс-953/24
ухвала
Іменем України
25 липня 2024 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в місті Обухів Київської області скаргу скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора,
ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність прокурора щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
При ознайомленні зі змістом скарги слідчим суддею виявлено твердження скаржника, які оцінюються як прояв неповаги до суду, образу судді та неповага до чинного судового рішення. Зокрема, у розділі «необхідний вступ» він називає певне судове рішення певного слідчого судді у конкретній справі «судовим правовим зґвалтуванням».
Оцінюючи прийнятність подібних висловів на адресу суду слід прийняти до уваги наступне.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Конвенція 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, є одним із видів міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Також ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У підпункті «а» п. 3 ст. 35 Конвенції зазначено, що Суд визнає неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є несумісною з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтованою або є зловживанням правом на подання заяви.
Відповідно до положення п. 4 цієї статті Конвенції Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно із цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.
У розумінні ЄСПЛ звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, Суд, застосовуючи пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Зокрема, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02), «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року (Guntis APINIS against Latvia, заява № 46549/06).
У свою чергу аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, (справи № 199/6713/14-ц, № 9901/34/19, № 9901/324/19), а саме, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом (ст. 129 Конституції України та ст. 50 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).
Повага до суду і його рішень зміцнюють державність, правопорядок і законність, та ведуть до справді правової держави.
Вимоги, яким повинна відповідати скарга, визначені ст. 303 КПК України.
Крім того, загальними вимогами до мови документа є ясність викладу, точність опису, свобода від суперечностей, переконливість, лаконічність, етикет ділових паперів та мовний етикет.
До того ж відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься повага до людської гідності.
Також положеннями ч. 1 ст. 11 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
При цьому, як убачається із ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Тобто на практиці в деяких випадках це може обумовити необхідність ухвалення рішень, які прямо не передбачені КПК України.
Таким чином, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Водночас використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до їх честі та гідності з боку осіб, які такі дії вчиняють, оскільки вказані дії суперечать основним засадам (принципам) кримінального провадження, а також його завданню.
Застосовані у скарзі ОСОБА_2 вислови не можна оцінити як суб'єктивне оціночне судження, тому застосування подібних висловів у офіційному зверненні до судової установи не може вважатись правомірним.
Ураховуючи наведене, зазначені в скарзі висловлювання щодо суду, судді та його рішень є образливими, а скарга, яка містить такі висловлювання, є неприйнятною.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Заяви та скарги, що подаються до суду, мають відповідати вимогам чинного законодавства. У тексті цих документів не можна використовувати образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду. У протилежному випадку це свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку автора документа. Такі дії суперечать основним засадам і завданням судочинства та можуть бути визнані судом як зловживання процесуальними правами.
КПК України не містить відповідного окремого положення, яке визначає випадки та наслідки такого зловживання.
Разом з тим заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства.
За таких обставин, беручи до уваги вищезазначені положення нормативно-правових актів та практику ЄСПЛ, вважаю, що використання ОСОБА_2 у тексті скарги неприпустимих та образливих висловлювань на адресу щодо суду, судді та його рішень вказує на таке зловживання.
Ураховуючи викладене, скарги або заяви, з яких убачається зловживання процесуальними правами, є неприйнятними та підлягають поверненню автору.
Вищезазначені висновки Суду узгоджуються з практикою Верховного Суду, зокрема, така позиція міститься в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 липня 2021 року (справа № 264/6844/20), ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 03 квітня 2023 року (справа № 991/113/23), ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду16 січня 2024 року (справа № 991/7073/23).
З огляду на окремі доводи скаржника вважаю доцільним звернути його увагу на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 14.12.1999 р. №10-рп/99 та від 14.07.2021 р. № 1-р/2021, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 р. № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Частиною 6 ст. 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Згідно ч. 1 ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Тобто, згідно з Конституцією України, КПК України і вище зазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2008 р. № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
Відповідно правової позиції об'єднаної палати ККС ВС, що міститься у постанові від 19.09.2022 р. у справі № 521/12324/18, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів (у тому числі апеляційних і касаційних скарг) українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.
Крім того, процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача судом для складання заяв або скарг для подачі їх до суду. До того ж до прийняття скарги до розгляду, слідчий суддя, суд позбавлені можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача.
Тому, виходячи із системного аналізу положень Конституції України (ч.5 ст.10, п.4 ч.1 ст.92), КПК, законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 року № 1402-VIII (ст.12), «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 р. № 2704-VIII (ст.1, ч.6 ст.13, ч.ч.1,2 ст.14), документи, за результатами перевірки та/або розгляду яких розпочинається судовий контроль на стадії досудового розслідування, розгляд апеляційної скарги в порядку ст.ст.422, 422-1 КПК, або вирішується питання про відкриття апеляційного (касаційного) провадження мають бути викладені українською мовою (в перекладі на українську мову).
Слідчий суддя звертає увагу на неприпустимість звернення до суду з процесуальними документами (клопотаннями, заявами, скаргами) на будь-якій з іноземних мов, у тому числі російською, без подання їх перекладу державною мовою, оскільки слідчий суддя позбавлений можливості ознайомитись з її оригінальним змістом, перевірити її на відповідність вимогам ст.ст.303, 304, 307 КПК України та прийняти обґрунтоване та мотивоване рішення за результатами розгляду такої скарги.
Таким чином, скаргу слід повернути скаржникові.
При цьому, суд роз'яснює, що відповідно до ч. 7 ст. 304 КПК України, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 7, 29, 303, 304, 395 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора повернути заявнику з усіма додатками.
Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала.
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1