Справа № 372/3966/24
Провадження 1-кс-964/24
ухвала
25 липня 2024 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про арешт майна,
Слідчий СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області звернувся до суду із клопотанням про арешт вилученого під час обшуку майна у кримінальному провадженні № 12024111230000136 від 03.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 364 КК України, а саме просив накласти арешт шляхом встановлення заборони відчуження, користування та розпоряджання на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено під час проведення в період з 14 години 11 хвилин по 14 годин 23 хвилини 24 липня 2024 року обшуку автомобіля марки «ВАЗ», модель «212140», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, 2008 р.в., а саме: мобільний телефон марки «Sigma», модель «X-Style 31», s/n: НОМЕР_2 , який поміщено до поліетиленового пакету НПУ №WAR0071853; ключі від автомобіля марки «ВАЗ», модель «212140», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, 2008 р.в. та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , які поміщені до поліетиленового пакету НПУ №WAR1289924, автомобіль марки «ВАЗ», модель «212140», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, 2008 р.в., який передано на відповідальне зберігання на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., м. Богуслав, вул. Івана Франка, 12.
При наданні оцінки змісту і формі клопотання слід врахувати відсутність будь-якого вмотивування необхідності вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, обґрунтування співвіднесення зазначених у клопотанні норм права із фактичними обставинами справи.
Згідно ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. .
Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Подане слідчому судді клопотання не відповідає вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не містить повного переліку вказаних вище обов'язкових відомостей.
Згідно ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Клопотання та додані до нього документи не містять даних про винесення слідчим суддею ухвали про надання дозволу на обшук володіння особи, не додано копію відповідної ухвали слідчого судді, що унеможливлює можливість накладення арешту на майно, вилучене під час такого обшуку.
Визначена у клопотанні мета накладення арешту не узгоджується із приписами ст. 170 КПК України.
У клопотанні допущено істотні суперечності у визначенні правового статусу вилученого під час обшуку майна, зокрема одночасно одне й те саме майно у клопотанні іменоване як речові докази та як тимчасово вилучене майно, хоч це різні за правовим змістом та відповідно до положень КПК України правові статуси і поняття.
Метою арешту речових доказів є забезпечення їх збереження в незмінному стані, уникнення їх реалізації, втрати, знищення. Крім того, метою їх арешту може бути й забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Адже під час вирішення судом питання про долю речових доказів при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, повертаються законному володільцю (п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно ч.2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
У клопотанні відсутнє вмотивування відповідності майна, на яке пропонується накласти арешт критеріям речових доказів і співвіднесення із межами саме цього кримінального провадження. Поряд із тим, ті саме речі можуть підпадати під ознаки тимчасово вилученого майна, оскільки можуть за певних умов і за наявності більш чіткого обгрунтування та дослідження в межах кримінального провадження можуть співвідноситись із кримінальним правопорушенням. Однак відсутність розмежування протилежних за правовим змістом статусів вилученого майна унеможливлює належну правову оцінку слідчим суддею доводів сторони обвинувачення про співвіднесення вжиття заходів забезпечення кримінального провадження стосовно такого майна саме із потребами цього кримінального провадження.
У порушення зазначених вимог КПК України у клопотанні не вказано мети накладення арешту на майно, передбаченої ст. 170 КПК України, підстав накладення арешту, передбачених ст. 170 КПК України, відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також допущено протирічливість і недоліки у оформленні.
Допущені у клопотанні недоліки унеможливлюють надання достатньо обґрунтованої правової оцінки суті його вимог, визначенню наявності і достатності підстав для арешту майна в межах кримінального провадження.
Згідно ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Враховуючи викладене, вважаю, що клопотання слідчого подано без додержання вимог статті 171 КПК України, тому його слід повернути для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 170,171,172 КПК України,
Клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111230000136 від 03.01.2024 року, повернути для усунення недоліків слідчому та встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1