Справа № 367/4674/24
Провадження №3/367/1911/2024
Іменем України
25 липня 2024 року м. Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., розглянувши адміністративні справи, яка надійшли з ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мартинівка Канівського району Черкаської області, громадянина України, пенсіонера, одруженого, інваліда ІІ групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ст. 124,122-4 КУпАП
правопорушник з вимогами статті 268 КУпАП ознайомлений,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №682621 від 15 травня 2024 року водій ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим скоїв правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №682622 від 15 травня 2024 року водій ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим скоїв правопорушення, передбачене статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 25 липня 2024 року справи об'єднано в одне провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП визнав, пояснивши, що дійсно допустив порушення за обставин, вказаних у протоколі. Разом з тим зазначив, що вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.122-4КУпАП не визнає повністю, оскільки стверджує, що не помітив як скоїв зіткнення з іншим транспортним засобом та переставив машину в інше місце.
Дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_1 , суддею встановлено наступне.
27 квітня 2024 року, о 09 годині 30 хвилин, в м. Ірпені по вул. Мечнікова, будинок 104 А, керуючи автомобілем DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_2 ,що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобі, своїми діями порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
27 квітня 2024 року, о 09 годині 30 хвилин, м. Ірпені по вул. Мечнікова,104 А, керуючи автомобілем DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 будучи причетним до ДТП, залишив його місце, своїми діями порушила вимоги пункту 2.10 А Правил дорожнього руху України.
З досліджених доказів вбачається, що водій ОСОБА_1 діяла всупереч вимог п.13.1. Правил дорожнього руху України і мав технічну можливість уникнути створення умов, що призвели до ДТП. Зазначені порушення вимог ПДР України, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з ДТП, характер та локалізація пошкоджень транспортних засобів, які мали місце, беззаперечно вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 682622 від 15 травня 2024 р. року та схемою місця ДТП, які підтверджують обставини встановлені судом, письмовими та наданими суду поясненнями ОСОБА_1 , письмовими поясненнями ОСОБА_2 , електронним рапортом, які у своїй сукупності підтверджують обставини встановлені в суді.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. При цьому, будь-які об'єктивні дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази, відсутні і не встановлені.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Разом з тим, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не знайшла свого підтвердження належними та достатніми доказами, а тому справа підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Цією ж нормою закону передбачено, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності її дія або бездіяльність повинна бути протиправною, тобто порушувати встановлений законом порядок.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 682622 від 15 травня 2024 ОСОБА_1 ставиться в провину те, що він в порушення п. 2.10 (а) ПДР України, керуючи транспортним засобом DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїла ДТП, після чого з місця скоєння ДТП зник.
При цьому будь-які докази про те, що ОСОБА_1 дійсно залишив місце ДТП в матеріалах справи не має. Так, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він місце ДТП умисно не залишав, а він не відчув зіткнення, якби відчув то обов'язково б зупинився та місце події не залишив.
Будь-яких належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП матеріали справи не містять, а один протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для встановлення вини ОСОБА_1 , оскільки вина правопорушника повинна підтверджуватись сукупністю доказів.
Із врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на залишення водієм транспортного засобу місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
При цьому діяння, передбачені ст. 122-4 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що з наданих суду пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він не мав умислу на вчинення будь-якого порушення, а працівниками поліції не надано до суду доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 діяв умисно та усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок. Під час судового розгляду таких доказів також не здобуто.
Відтак, встановлені судом факти вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на порушення п. 2.10 а ПДР України, а також не доведення перед судом достатніми та допустимими доказами поза розумним сумнівом ознак суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, та форми вини ОСОБА_1 у її вчиненні в будь-якій формі.
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, при розгляді справи не встановлено фактичних даних на спростування доводів особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
За викладених обставин суд вважає вину не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При накладенні стягнення, суд, згідно з вимогами ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Із врахуванням особи винного, враховуючи ступінь його вини та обставини правопорушення, суд вважає за можливе накласти стягнення у межах закону, який він порушив за ст. 124 КУпАП, у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, то відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 33, 36, 122-4, 124, 247, 283, 284, 285 КУпАП, п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»,-
Закрити провадження в справі відносно гр. ОСОБА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративних правопорушень та притягнути до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень на користь держави.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення подання на постанову - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання - три місяці з дня її винесення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя М.П. Одарюк