23 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 905/1926/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Студенця В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
за участю представників учасників справи:
відповідача 1 - Чайкіної К.О. (адвокатка)
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1
про відвід головуючої судді Кондратової І.Д.
з розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
на рішення Господарського суду Донецької області
(суддя - Левшина Г.В.)
від 25.09.2023
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Лакіза В.В., судді - Здоровко Л.М., Фоміна В.О.)
від 15.05.2024
у справі за позовом ОСОБА_1
до 1.Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод";
2. Компанії Barlenco LTD
про стягнення збитків у сумі 1 375 500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 892 837,05 грн та 3% річних у сумі 219 081,49 грн,
1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (надалі - Товариство, відповідач 1, скаржник) та Компанії Barlenco LTD, Кіпр (далі - Компанія, відповідач 2), в якому (з урахуванням заяви про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог) просив стягнути з відповідача 1 збитки у розмірі 3 931 620 грн, спричинені пред'явленням публічної вимоги про придбання акцій, що належать позивачу, за заниженою ціною у розмірі 15 грн, яка була визначена внаслідок порушення наглядовою радою Товариства вимог статей 8, 65, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" при затвердженні ціни викупу акцій у протоколі від 04.05.2018 № 211. Ці дії призвели до заподіяння збитків позивачеві - примусовий викуп акцій по ціні, що в декілька разів нижча за справедливу ринкову вартість.
2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.06.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства про стягнення збитків у сумі 3 931 620,00 грн відмовлено; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до BARLENKO LTD закрито.
3. Постановою Верховного Суду від 17.02.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
4. Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно: встановити справедливу (ринкову) вартість однієї простої акції Товариства станом на 26.04.2018, в тому числі з урахуванням підходу, визначеного у пункті 5.42 постанови Суду, для чого призначити судову експертизу; визначити розмір збитків, завданих Товариством позивачу, що полягають у різниці між ринковою вартістю пакету акцій, належних позивачу, та сумою, фактично отриманою позивачем від покупця акцій Компанії Barlenco LTD в процедурі примусового викупу акцій (525 000,00 грн).
5. Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 закрито провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до Компанії Barlenco LTD, позов до Товариства про стягнення збитків у сумі 1 375 500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 892 837,05 грн та 3% річних у сумі 219 081,49 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 375 000,00 грн, судовий збір за звернення до суду з позовом в сумі 20 625,65 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 89 516,70 грн, судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 119 355,60 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 22 366,52 грн.
6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволено частково. Викладено абз. 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції: "Стягнути з Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, м. Авдіївка, Донецької області на користь ОСОБА_1 , м.Київ грошові кошти в сумі 1 375 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 892 655,20 грн та 3% річних в розмірі 203 159,47 грн, судовий збір за звернення до суду з позовом в сумі 37 069,72 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 89516,70 грн, судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 119 355,60 грн. В частині стягнення 181,85 грн інфляційних втрат та 15 922,02 грн 3% річних у позові відмовити". В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 24 655,83 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
7. 12.06.2024 Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" надіслало до Верховного Суду із використанням підсистеми "Електронний суд" касаційну скаргу на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 905/1926/18, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
8. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.06.2024 року для розгляду справи № 905/1926/18 був визначений такий склад колегії суддів: суддя доповідач - Кондратова І.Д. (головуюча), судді: Баранець О.М., Студенець В.І.
9. 20.06.2024 суддя Кондратова І.Д. подала заяву про самовідвід у розгляді справи № 905/1926/18, в обґрунтування якої послалася на те, що вона була членом колегії суддів Верховного Суду під час прийняття Верховним Судом у цій справі постанови від 17.02.2021 про скасування оскаржуваних судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції і письмово виклала окрему думку з позицією щодо суті спору, зокрема і з питань, які скаржник оскаржує у касаційній скарзі. За твердженням судді ОСОБА_2 цей факт об'єктивно може викликати сумніви в її неупередженості як судді-доповідача у цій справі, а тому вона не може брати участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції на підставі частини першої статті 38 ГПК України.
10. Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2024 у задоволенні заяви судді Кондратової І.Д. про самовідвід у справі № 905/1926/18 відмовлено.
11. Ухвала мотивована тим, що обставини участі судді Кондратової І.Д. у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у попередньому касаційному розгляді цієї справи та факт висловлення нею окремої думки по суті спору не свідчить про її упередженість та не дозволяє поставити під сумнів її безсторонність при касаційному розгляді цієї ж справи за результатами здійсненого судами нового розгляду справи, тому такі обставини не є підставами для її відводу від касаційного розгляду цієї справи за результатами здійсненого судами нового розгляду справи.
12. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2024 (у складі колегії суддів: Кондратової І.Д. (головуючої), Баранця О.М., Студенця В.І.) відкрито касаційне провадження у справі № 905/1926/18 за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024; призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 липня 2024 року о 14:00 год у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 2 (кабінет № 209).
13. Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про забезпечення трансляції судових засідань у справі № 905/1926/18 в мережі Інтернет на офіційному YouTube каналі "Судова влада України" та на порталі "Судова влада України".
14. 19.07.2024 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про відвід судді Кондратової І.Д. на підставі пункту 5 частини першої статті 35 та частини третьої статті 38 ГПК України, пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді.
15. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що заявлена підстава самовідводу судді Кондратової І.Д. є досить симптоматичною і цілком обґрунтованою, оскільки обставини оформлення окремої думки викликають дуже сильні сумніви у незаангажованості судді ОСОБА_2 , натомість відмова у самовідводі є майже неможливим випадком, так як обов'язком судді є самоусунутися від розгляду справи, яку він не може об'єктивно розглянути. Також ОСОБА_1 вважає, що у судді ОСОБА_2 наявна прихильність саме до теоретико-правової підмоги супротивників позивача, оскільки позиції, висвітлені в окремій думці судді, є контраверсійними по відношенню до правових позицій, під якими суддя Кондратова І.Д. підписувалася у подальших постановах Верховного Суду (зокрема справи № 910/12591/18, № 922/1307/22, № 910/12591/18, № 910/10507/21), не заявляючи окремих думок, що переконливо свідчить про упередженість судді. Заявник вважає суддю Кондратову І.Д. заангажованою на користь відповідача і не може довіряти їй, оскільки існують очевидні сумніви у її неупередженості у цій справі.
16. Верховний Суд розглянув заяву про відвід судді Кондратової І.Д. (головуючої) та дійшов таких висновків.
17. Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
18. Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
19. Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
20. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
21. Так, згідно зі статтею 35 ГПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
22. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
23. Право на справедливий суд насамперед повинне забезпечуватись безсторонністю судді. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі (пункти 183, 184 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 11-202сап21).
24. Судді повинні розглядати справи неупереджено, на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, незалежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чиєї сторони або з будь-якої причини. Неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Слово "неупереджений" передбачає відсутність упередженості, як реальної, так і суб'єктивної.
25. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
26. Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі потрібно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
27. Верховний Суд виходить з того, що у розгляді кожної судової справи має бути досягнутий баланс між незалежністю суддів та загальним сприйняттям їх судового рішення як такого, що прийняте неупереджено. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
28. Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
29. Згідно з пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зав'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії' від 26.10.1984, А, N 86).
30. Верховний Суд зазначає, що посилання заявника на правові позиції, викладені у справах № 910/12591/18, № 922/1307/22, № 910/12591/18, № 910/10507/21, не свідчать про упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість судді Кондратової І.Д. у справі, рішення по якій ще не прийняте, та не є підставою для відводу останньої відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України.
31. Водночас, для виключення будь-якого законного сумніву в учасників справи та стороннього спостерігача щодо об'єктивності головуючої судді Кондратової І.Д. при розгляді цієї справи та забезпечення довіри до судової влади в Україні, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви.
32. Згідно з частиною другою статті 40 ГПК України у разі задоволення заяви про відвід одному або декільком суддям, які розглядають справу колегіально, справа розглядається в тому самому суді таким самим складом колегії суддів із заміною відведеного судді або суддів, або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 40, 234 ГПК України, Верховний Суд
1. Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Кондратової І.Д. від розгляду справи № 905/1926/18 задовольнити.
2. Справу № 905/1926/18 направити на повторний автоматизований розподіл у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
В. Студенець