Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про самовідвід
25 липня 2024 року м. ХарківСправа № 922/403/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ: 00100227)
до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (місцезнаходження: 61037, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 199; код ЄДРПОУ: 05762269) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Акціонерне Товариство "Завод "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (місцезнаходження: 61089, м. Харків. пр. Героїв Харкова (раніше Московський), буд. 299; код ЄДРПОУ: 00213121)
про стягнення 2 117 867,02 грн.
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/403/24 за позовом приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати наданих послуг з передачі електричної енергії за Договором №0371-2032 від 31.01.2019 в розмірі 2 117 867,02 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 позов, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, залишено без розгляду, у зв'язку з неподанням позивачем без поважних причин витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено, ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 у справі №922/403/24 скасовано, справу № 922/403/24 направлено на розгляд до Господарського суду Харківської області.
24.07.2024 справу № 922/403/24 повернуто до Господарського суду Харківської області та передано судді Рильовій В. В.
Водночас, суддя Рильова В.В. з метою уникнення сумнівів у її неупередженості і об'єктивності при розгляді даної справи, вважає за необхідне заявити самовідвід, виходячи з наступного.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі №901/22/17.
Відповідно до статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
Законодавством України встановлені підстави подання відводу (самовідводу), системний аналіз яких свідчить, що усунення судді від правосуддя повинно бути мотивованим і відповідати меті забезпечення неупередженості суду.
Слід зазначити, що вимога про вмотивованість заяви про самовідвід прямо випливає зі змісту частини 1 статті 38 ГПК України. Аналіз цієї норми права, а також норм статей 35-37 ГПК України свідчить про те, що законодавець визнає за суддею право на самовідвід, але тільки в разі наявності визначеної причини, в силу якої правосуддя може бути упередженим або несе ризики виглядати таким.
Статтею 35 ГПК України визначено невичерпний перелік обставин, що можуть слугувати підставами для відводу (самовідводу) судді. Так, п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України встановлено, що підставами для відводу (самовідводу) судді є інші (крім наведених в п. п. 1-4 ст. 35 ГПК України, обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Головна мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 11 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно Європейської Хартії "Про закон "Про статус суддів", судді при виконанні своїх обов'язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівня компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Положення зазначеної коментованої статті випливають з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.
Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно п. п. 2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У справі "П'єрсак проти Бельгії" (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982р. Європейський суд з прав людини, встановивши порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.
У п. 132 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарабін проти Словаччини" (Harabin v. Slovakia) від 20 лютого 2013 року зазначено, що існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід судді, є важливим фактором. Такі правила виявляють особливу увагу національного законодавства до усунення всіх обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді чи суду і є спробою забезпечити неупередженість, усуваючи причини таких сумнівів. На додаток до забезпечення відсутності упередженості як такої, ці правила спрямовані на усунення будь-яких проявів упередженості і таким чином слугують зміцненню довіри громадськості до суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». У випадку самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Інститут самовідводів - один з інструментів суду для забезпечення неупередженого судового розгляду. Однією із підстав для скасування судового рішення є ухвалення його незаконним складом суду.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» повторно наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».
Суд зазначає, що постановляючи ухвалу від 13.05.2024 про залишення позову без розгляду, суд виходив з певної правової позиції про те, що позивач без поважних причин не подав до суду доказ (додаткову угоду №2 від 13.07.2022), необхідний для вирішення спору, що був витребуваний ухвалою суду від 16.02.2024, а також не повідомив про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, а навпаки повідомив суд в судовому засіданні 13.05.2024, що ним подано усі докази.
Відтак, суд дійшов висновку що позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх.№403/24 від 12.02.2024) слід залишити без розгляду.
При цьому суд констатував, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Приймаючи до уваги, що у суду фактично вже сформована правова позиція щодо розгляду даної справи, подальший розгляд даної справи тим же складом суду не забезпечить відсутність сумнів у сторін у неупередженості та об'єктивності судді, тому в контексті «процесуальної» справедливості та для забезпечення об'єктивного подальшого розгляду спору по даній справі, з метою уникнення будь-яких, навіть щонайменших, сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді у розгляді цієї справи та забезпечення довіри до судової влади, суддя Рильова В. В. вважає за необхідне заявити та задовольнити самовідвід від учаті в розгляді справи № 922/403/24.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 8, 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заявити та задовольнити самовідвід судді Рильової В.В. від участі в розгляді справи № 922/403/24.
2. Матеріали справи № 922/403/24 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи № 922/403/24, відповідно до статті 32 ГПК Украни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалу складено та підписано 25.07.2024.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/403/24