25 липня 2024 року Справа № 915/840/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши матеріали
заяви: Акціонерного товариства «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код 00186520)
про видачу судового наказу
про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД» (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 33133003)
заборгованості, яка складається з неповернутої передоплати за договором поставки № НГЗ-Д-20-069/2001014 від 25.02.2020 у розмірі 38 344,07 грн,
15.07.2024 Акціонерне товариство «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 15.07.2024 (вх. № 8512/24) про видачу судового наказу, в якій просить суд:
1. Прийняти заяву про видачу судового наказу до розгляду.
2. Видати судовий наказ та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД» на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» 38 344 грн. 07 коп. грн. (тридцять вісім тисяч триста сорок чотири гривні 07 копійок) заборгованості, яка складається з неповернутої передоплати за договором поставки № НГЗ-Д-20-069/2001014 від 25.02.2020.
3. Судові витрати по справі покласти на Боржника.
Вимоги заявника ґрунтуються на підставі укладеного між сторонами у письмовій формі Договору поставки № НГЗ-Д-20-069/2001014 від 25.02.2020, відповідно до предмету якого Товариство з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД», як постачальник, зобов'язалося поставити Акціонерному товариству «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ», як покупцю, товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язався прийняти й оплатити Товар.
Заявник посилається, зокрема, на те, що в рамках Договору Постачальником за період з 01.10.2020 по 21.02.2022 фактично здійснена поставка Товару на загальну суму 10 024 322,76 грн., при цьому Покупцем здійснена передплата за Товар на суму 10 062 666,84 грн. З урахуванням викладеного позивач зазначає, що сума невикористаної передплати складає 38 344 грн. 07 коп.
З метою досудового врегулювання спору, 27.04.2022 та 03.02.2023 заявник направляв на адресу боржника листи № 2022.04.27/25-4013 та № 2023.02.03/21-4013, відповідно до яких було запропоновано Постачальнику повернути невикористану передплату за Договором у сумі 38 344 грн. 07 коп. Листи отримані боржником, проте жодної відповіді на них на адресу АТ НЗФ не надходило. В зв'язку з відсутністю відповідей від боржника на дані листи, заявник 04.06.2024 на адресу боржника направив лист-вимогу №2024.06.04/4-4016 про повернення передплати в розмірі 38 344,07 грн. 20.06.2024 на адресу АТ НЗФ від ТОВ «МГЗ» надійшла відповідь від 19.06.2024 №МГЗ- ВИХ-01-24-369 на вищевказану вимогу. В даній відповіді Боржник не заперечує проти вимоги щодо повернення залишку передплати. Проте, станом на 15.07.2024 (на момент подання заяви про видачу судового наказу) боржник не здійснив повернення на рахунок АТ НЗФ суми невикористаної передплати у розмірі 38 344 грн. 07 коп.
Суд зауважує, що згідно зі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу у зв'язку з таким:
За приписами ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Як встановлено судом, в обґрунтування заяви про видачу судового наказу Акціонерне товариство «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» посилається на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД» зобов'язання щодо повернення коштів невикористаної передплати. Отже, слід вважати, що предметом заяви Акціонерного товариства «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» є стягнення з боржника, як продавця за Договором поставки № НГЗ-Д-20-069/2001014 від 25.02.2020 суми попередньої оплати у зв'язку з невиконанням останнім свого обов'язку із поставки товару.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторонами у Договорі поставки № НГЗ-Д-20-069/2001014 від 25.02.2020 було визначено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД» обов'язку з поставки товару, який не є грошовим зобов'язанням.
Заявник вказує, що боржником зобов'язання з поставки товару було виконано на суму менше, ніж внесена покупцем сума передплати, а тому, за результатами досудового врегулювання спору, Акціонерне товариство «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД» з вимогою про повернення передплати в розмірі 38 344,07 грн.
Суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Приписами ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
З аналізу норми ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що внаслідок реалізації покупцем свого передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України права вимоги повернення суми попередньої оплати від продавця, у постачальника, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором поставки, припиняється зобов'язання поставки товару та на підставі норми Цивільного кодексу України виникає грошове зобов'язання перед покупцем щодо повернення суми попередньої оплати у встановлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк.
Тобто, обов'язок продавця (постачальника) з повернення покупцю суми попередньої оплати виникає не на підставі договору, а на підставі норми законодавства, у зв'язку з чим таке зобов'язання є позадоговірним.
Таким чином, заява Акціонерного товариства «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» про видачу судового наказу фактично обґрунтована не наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД» зобов'язань за договорами, а наявністю позадоговірних зобов'язань.
Проте, суд зазначає, що такі вимоги заявника не можуть бути розглянуті судом в порядку наказного провадження, оскільки сторонами у Договорі поставки № НГЗ-Д-20-069/2001014 від 25.02.2020 не встановлено обов'язку боржника зі сплати на користь заявника коштів (в тому числі, в якості повернення суми попередньої оплати), а під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених заявником вимог по суті.
При цьому, за приписами п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин та норм процесуального права у сукупності, суд відмовляє Акціонерному товариству «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» у видачі судового наказу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, оскільки заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу (заява фактично обґрунтована наявністю позадоговірних зобов'язань, і заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у порядку позовного провадження).
Приписами ч. 2 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
При цьому, відповідно до положення ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
Додатково, суд роз'яснює заявнику, що за приписами ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
Керуючись п. 1, 2-1, 3 ч. 1 ст. 152, ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Акціонерному товариству «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД» заборгованості, яка складається з неповернутої передоплати за договором поставки № НГЗ-Д-20-069/2001014 від 25.02.2020 у розмірі 38 344,07 грн, за заявою б/н від 15.07.2024 (вх. № 8512/24) про видачу судового наказу у справі № 915/840/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Г. Смородінова