79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
25.07.2024 Справа № 914/1300/24
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед», с.Христинівка, Уманський район, Черкаська область
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Доненко Олександри Вікторівни , м.Львів
про: стягнення 71376,02грн
Суддя У.І.Ділай
Без участі представників сторін
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024, справу №914/472/24 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 27.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
03.06.2024 від позивача до суду надійшла заява, до якої долучено для огляду оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в розділі інформація для здійснення зв'язку зазначена електронна адреса ФОП Доненко О.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на яку 29 травня 2024 року судом скеровано копію ухвали від 27.05.2024.
Поштовий конверт з ухвалою від 27.05.2024, надісланий відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позові, повернутий поштовим відділенням із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).
Разом з тим, суд звертає увагу, що ГПК України не передбачено обов'язок суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 27.07.2024. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
01 лютого 2022 року Фізична особа-підприємець Доненко Олександра Вікторівна (далі - відповідач) отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» (далі - позивач) товари медичного призначення (далі по текст) - товар) на суму 26657грн 98 коп. На підтвердження долучено копії видаткової накладної №1601 від 01 лютого 2022 року та податкової накладної №127 від 01 лютого 2022 року (оригінал оглянуто судом).
08 лютого 2022 року відповідачем було отримано від позивача товар на суму 20318 грн 23 коп. На підтвердження долучено копії видаткової накладної №1885 від 08 лютого 2022 року та податковою накладною №407 від 08 лютого 2022 року (оригінал оглянуто судом).
09 лютого 2022 року відповідачем було отримано від позивача товар на суму 4108 грн 27 коп. На підтвердження долучено копії видаткової накладної №2173 від 09 лютого 2022 року та податкової накладної №701 від 09 лютого 2022 року (оригінал оглянуто судом).
За твердженням позивача поставка товару виконана належним чином, накладні підписані без зауважень. Однак, в порушення умов договору за отриманий товар (згідно із зазначеними накладними) відповідач не розрахувався, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 51084,48грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ТОВ «МТК «Максімед» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 51084,48грн основного боргу.
Крім того, керуючись положеннями ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 16814,13грн інфляційних втрат та 3477,41грн 3% річних.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як встановлено судом та не заперечено сторонами, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними (оригінали оглянуто судом).
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи із обставин справи, позивач шляхом поставки товару згідно накладних, а відповідач шляхом одержанням товару, створили певні права та обов'язки, які аналогічні цивільним правам та обов'язкам сторін за договором поставки продукції, встановленим статтями 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та статтею 265 Господарського кодексу України. Зокрема, у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у відповідача виник обов'язок по оплаті вартості отриманого товару.
Положеннями ч. 2 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін. А згідно з приписами ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.
Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 530, 692 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за отриманий товар за видатковими накладними є таким, що настав, та відповідач повинен був оплатити товар негайно після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 51084,48грн.
Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено. Суду не надано належних та допустимих доказів оскарження факту поставки за спірними накладними та визнання останніх недійсними.
Беручи до уваги, що строк виконання обов'язку сплати за поставлений товар є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 51084,48грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 16814,13грн інфляційних втрат (за період 02.02.2022-13.05.2024, 09.02.2022-13.05.2022, 10.02.2022-13.05.2024) слід задоволити.
Стосовно вимоги про стягнення 2477,41грн 3% річних (за період 02.02.2022-13.05.2024, 09.02.2022-13.05.2022, 10.02.2022-13.05.2024) розрахунок судом перевірено та порушень в нарахуванні не встановлено. Отже, вимога про стягнення 2477,41грн 3% річних підлягає до задоволення.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Доненко Олександри Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК «Максімед» (20001, Черкаська область, Уманський район, с.Христинівка, вул.Європейська, 12, ідентифікаційний код 35998046) 51084,48грн основного боргу, 16814,13грн інфляційних втрат, 2477,41грн 3% річних та 3028,00 грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 25.07.2024.
Суддя Ділай У.І.