"25" липня 2024 р. Справа № 363/3549/24
про залишення позовної заяви без руху
25 липня 2024 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., перевіривши на відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
16.07.2024 до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява у якій позивач просить:
розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено актовий запис №89. Після розірвання шлюбу прізвище залишити (дівоче) « ОСОБА_1 ».
визначити місце проживання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_1 , 1994 року народження.
Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі за позовною заявою за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.
Перевіривши матеріалами позовної заяви, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху з таких підстав.
Так, статтями 15, 16 ЦК України та статтею 4 ЦПК України кожній особі надано право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Статтею 175 ЦПК України встановлено вимоги до позовної заяви, а статтею 177 цього Кодексу - документи, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до частини першої, пунктів 4 - 6 та 8 частини третьої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до частини п'ятої статті 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Так, позивач звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір'ю, в обґрунтування заявлених вимог зазначає, що донька має проживати з позивачем, оскільки відповідач має схильність до вживання спиртних напої, що може негативно позначитись на вихованні дитини, його поведінка до членів своєї сім'ї характеризується грубістю, а також те, що відповідач емоційно не врівноважений та схильний до фізичних образ. При цьому, у позовній заяві не зазначено доказів на підтвердження викладених обставин, та їх не додано до позову.
Щодо порядку вирішення питання про визначення місця проживання дитини, суд зазначає, що частиною першою статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків.
Відповідно до частини першої та другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, передбачено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акту обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Суд також зазначає, що предметом доказування у справах щодо визначення місця проживання дитини, зокрема, є: той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні; факти порушення одним з батьків обов'язків щодо виховання та розвитку дитини (ухилення від виконання батьківських обов'язків, фізичні покарання дитини, будь-які види експлуатації дитини); факти використання одним з батьків форм та методів виховання, які суперечать закону, моральним засадам суспільства; факти звернення матері, батька дитини або самої дитини за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; факти здійснювання батьківських прав всупереч інтересам дитини.
До позовної заяви про визначення місця проживання дитини з позивачем, необхідно додати докази, зокрема, крім тих, що позивач додав: висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків; акти обстеження матеріальних і житлово-побутових умов кожного з батьків (осіб, що претендують на виховання дитини), документи, що підтверджують право власності на житло; довідки і характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх відношення до дітей, поведінки за місцем роботи і за місцем проживання; довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника); медичні довідки; довідка і характеристики дитини і батьків з освітніх установ.
Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 гривень.
Ставки сплати судового збору встановлено частиною другою статі 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент подачі позовної заяви складає 1211,20 гривень.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Так, як убачається із прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги, а саме про розірвання шлюбу та про визначення місця проживання дитини (вимоги немайнового характеру). При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі - 1211,20 гривень, лише за одну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовна заява подана з недотриманням вимог, встановлених статями 175, 177 ЦПК України, які є імперативними нормами закону та мають вичерпний перелік вимог щодо належного оформлення позовної заяви.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, зазначених у цій ухвалі, шляхом подання до суду позовної заяви у новій редакції, із зазначенням у якості третьої особи органу опіки та піклування (участь якого при розгляді спору щодо визначення місця проживання дитини є обов'язковою), виклавши обставини, якими обґрунтовуються її вимоги щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю із зазначенням та долученням доказів, які їх підтверджують, додати платіжний документ про сплату судового збору у розмірі 1211,20 гривень, за другу позовну вимогу, при цьому врахувати вимоги частини першої статті 177 ЦПК України щодо долучення до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Керуючись статтями 19, 175, 177, 185, 274 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лукач