"23" липня 2024 р. Справа № 363/3573/13-к
Іменем України
23 липня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженої відповідальністю «ФІНСТРИМ» про скасування арешту,-
встановив:
03.07.2024 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРИМ» ОСОБА_6 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з завою про скасування арешту в порядку статті 174 КПК України, яке вмотивовано таким, що 26.08.2008 року між ВАТ «Електрон БАНК» (після зміни назви Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк») та ОСОБА_7 був укладений Кредитний договір № KF51757, за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 480 000,00 грн. строком користування до 25.08.2023 року. У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 , а також ОСОБА_7 було укладено Іпотечний договір (застави нерухомого майна) від 26.08.2008 р., який посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 за реєстровим № 2687. Відповідно до умов Договору іпотек, в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим 26.08.2008 року до Державного реєстру іпотек було внесено відповідний запис про іпотеку № 7799735. Також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна здійснено запис від 26.08.2008 року за № 7799533, щодо заборони на нерухоме майно на підставі Договору іпотеки. 29.12.2017 року право вимоги по Кредитному договору відступлено ТОВ «ФК «Траст Фінанс»., відповідно до якого ТОВ «ФК «Траст Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ПАТ «ВіЕс Банк». 29.12.2021 року між ТОВ «ФК «Транс Фінанс» та ТОВ «ФІНСТРИМ» укладено Договір факторингу, за яким ТОВ «ФК «Траст Фінанс» відступив на користь ТОВ «ФІНСТРИМ» право вимоги по Кредитному договору № KF51757 від 26.08.2008 року. 29.12.2021 року між ТОВ «ФК «Траст Фінанс» та ТОВ «ФІНСТРИМ» укладено Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки посвідченим ОСОБА_8 . приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, 26.08.2008 року за реєстровим № 2687. У зв'язку з цим в Державному реєстрі іпотек було здійснено перенесення запису про іпотеку № 7799735 від 26.08.2008 року, та внесено відповідний запис про іпотеку № 24252869 (спеціальний розділ) від 26.08.2008 року. Так, ТОВ «ФІНСТРИМ» набуло прав іпотеко держателя об'єкта нерухомого майна, а саме: частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У зв'язку з невиконанням ОСОБА_7 та ОСОБА_4 умов Кредитного договору, ТОВ «ФІНСТРИМ», як іпотеко держатель, виявило намір реалізувати право здійснити звернення стягнення на заставне майно в позасудовому порядку. В процесі підготовки процесуальних документів, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що на предмет іпотеки, а саме на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 постановою № 78-1233 від 26.03.2010 року накладено арешт, реєстровий номер № 9664245 зареєстрований 26.03.2010 року. В той же час наявність вказаного обтяження перешкоджає задоволенню вимог ТОВ «ФІНСТРИМ» іпотеко держателя за Кредитним договором та Договором іпотеки, щодо проведення позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки та набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки таке обтяження накладено не в інтересах іпотеко держателя.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, повідомлявся належним чином.
Представник власника майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити. 22.07.2024 року через канцелярію суду подав пояснення в підтримку клопотання про скасування арешту, в якому зазначив, що обтяження майна іпотекою має вищий пріоритет, оскільки внесено 26.08.2008 року, аніж запис про арешт майна, внесений постановою № 78-1233 від 26.03.2010 року (реєстровий номер № 9664245 від 26.03.2010 року), а тому такий ареш має бути скасований, оскільки не надає можливості ОСОБА_4 врегулювати проблему забезпеченої заборгованості в передбачений ЗУ «Про іпотеку» позасудовий спосіб шляхом укладання відповідних договорів.
Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання паро скасування арешту.
Заслухавши представника власника майна, прокурора та дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.
24.03.2010 року постановою № 78-1233 слідчим прокуратури Вишгородського району Київської області ОСОБА_9 накладено арешт на майно ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_1 , де б воно не було не знаходилось та в чому б не виражалось, в т.ч.: приватної квартири, розташованої у АДРЕСА_1 ; легковий седан марки «SUZUKI NEW GRAND VITARA», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 24.06.2014 року ОСОБА_4 виправдано за ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину. ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України та призначено їй покарання: за ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років, з конфіскацією майна, яке є її особистою власністю. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, яке є її особистою власністю.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07.10.2014 року вирок Вишгородського районного суду Київської області від 24.06.2014 року в частині призначеного покарання ОСОБА_4 змінено, пом'якшивши покарання. ОСОБА_4 засудженою за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 190 КК України на два роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 цього ж КК на три роки позбавлення волі, з конфіскацією всього належного їй майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з конфіскацією всього належного їй майна. Обвинувачену ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року. Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою скасовано, звільнивши її з-під варти негайно в залі суду. В решті вирок суду залишено без змін.
Відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати, зокрема, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Статтею 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні» визначено, що особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про амністію у 2014 році», особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом. Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у виді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до ухвалення судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв'язку з амністією, не повертається.
За таких обставин, оскільки судом призначено покарання з конфіскаціє майна, майно на яке накладено арешт підлягає конфіскації, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.174, 376 КПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні заяви про скасування арешту відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 25.07.2024 року о 13 годині 50 хвилин
Головуючий ОСОБА_1