Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/2964/23
2/287/225/24
23 липня 2024 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Винара Л.В.
з участю секретаря Кострицької Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позиції позивача.
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У поданій позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 12.01.2017 року у розмірі 63914 грн. 99 коп. станом на 26.11.2023 року, яка складається з наступного: 51577 грн. 89 коп. - заборгованість за тілом кредита; 00 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 12337 грн. 10 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 00 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 00 грн. 00 коп. - нарахована пеня; 00 грн. 00 коп. - нарахована комісія. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2684 грн. 00 коп. судового збору.
На обґрунтування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 12.01.2017 року. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На переконання позивача, заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт. Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу. Проте, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням унесених позичальником коштів на погашення заборгованості утворилася вищевказана заборгованість.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Винару Л.В.
03.05.2024 року на запит суду отримано інформацію з Білокоровицької сільської ради Коростенського району Житомирської області про зареєстроване місце проживання відповідача по справі ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 20.05.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Від представника позивача надійшло до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, позов підтримує у повному обсязі, просить суд позов задоволити. Не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався представник позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 24.06.2024 року та 23.07.2024 року не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи. У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Виклик останнього був здійснений поштою за зареєстрованим місцем проживання відповідно до довідки Білокоровицької сільської ради Коростенського району Житомирської області від 03.05.2024 року №519. Крім того, судом було здійснено виклик відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомленим про розгляд справи.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наведене, суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність сторін з дотриманням вимог, встановлених законом, враховуючи згоду представника позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом та застосовані норми права.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання (його умови) розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 12.01.2017 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання останнім Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 18).
У заяві зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. Клієнт зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua.
Проте, у вказаній Анкеті-заяві підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена та у ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Крім, Анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку банк надав також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Правила надання банківських послуг, які не містять підпису відповідача (а.с. 35-90).
За таких обставин, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і Правила кредитування розумів відповідач, коли ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем заяви містили процентні ставки саме у зазначених в цих документах розмірах, що додані банком до позовної заяви, а також саме такий порядок їх нарахування.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у редакції, що найбільш сприятлива для задоволення його позову.
Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - із часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливий для задоволення позову.
Конституційний Суд України у рішенні в справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року в справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
У постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Також, на обґрунтування доводів щодо нарахування процентів за користування кредитом АТ КБ «ПриватБанк» до позову додало паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови кредитування та який підписав ОСОБА_1 13.08.2021 року (а.с.30-34).
Разом із тим, за висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 23 травня 2022 року в справі №393/126/20, під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформляється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
Отже, ознайомлення ОСОБА_1 із паспортом споживчого кредиту та його підписання відповідачем лише 13.08.2021 року, тоді як Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку підписана відповідачем 12.01.2017 року, не означає укладення договору про споживчий кредит від 12.01.2017 року на умовах паспорту від 13.08.2021 року, оскільки такі дії мали передувати укладенню договору від 12.01.2017 року, а не навпаки. Отже, у паспорті споживчого кредиту від 13.08.2021 року не відбулася фіксація волі сторін договору та його змісту за кредитними правовідносинами, які виникли 12.01.2017 року. За таких обставин, не можна вважати, що сторони у паспорті досягли домовленості щодо процентної ставки, яка могла б застосовуватися при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту за зобов'язаннями, які виникли 12.01.2017 року, та й паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця, а не способом підтвердження досягнення сторонами домовленості щодо істотних умов самого кредитного договору, якими є проценти при невиконанні зобов'язання щодо неповернення споживчого кредиту.
Відповідно до частин п'ятої-сьомої ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до розрахунку заборгованості, який наданий позивачем, станом на 26.11.2023 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 63914 грн. 99 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 51577 грн. 89 коп. та за простроченими відсотками - 12337 грн. 10 коп. (а.с. 8-15).
Проте, у вказаному розрахунку банком використані й процентні ставки (поточні), процентні ставки (прострочені) та процентна ставка при порушенні умов кредитування, на що відповідач у письмовому вигляді не погоджувався.
Крім того, в матеріалах справи відсутня виписка з банківського рахунку, з якої можна було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою та наявність у нього заборгованості за кредитом.
Суд звертає увагу, що виписка з рахунка особи є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.
При цьому, сам по собі розрахунок заборгованості не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що виконаний банком розрахунок беззаперечно не підтверджує нараховану банком заборгованість.
Отже, надаючи оцінку наведеним фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам на підтвердження заявлених вимог, а також враховуючи, що позивачем не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним була нарахована вказана сума заборгованості, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 141, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 526, 546, 549, 610, 611, 625, 629, 1054 ЦК України, суд -,
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО 305299, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 15.11.2005 року Олевським РВ УМВС України в Житомирській області, місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Л.В.Винар