Іменем України
Справа № 285/2898/24
провадження № 1-кс/0285/947/24
24 липня 2024 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої слідчої судді……. ОСОБА_1 ,
секретаря…………………….. ОСОБА_2
за участю:
прокурора……………………. ОСОБА_3 ,
захисника…………………….. ОСОБА_4 ,
обвинуваченого...……………. ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з тюрмою),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
клопотання прокурора Звягельської окружної прокуратури,
про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою?
по матеріалам досудового розслідування, внесеного 26.05.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060530000536,
відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, українця,
уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
який не працює,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, -
Прокурором 19.07.2024 направлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , обраного 28.05.2024 слідчим суддею, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його строк спливає, підстави, за яких він обраний у такому вигляді не відпали, а ризики не зменшились. Зазначив, що судовий розгляд ще не розпочато.
Захисник та обвинувачений просили відмовити в задоволенні клопотання.
Вислухавши думки сторін, суд приходить наступного висновку.
Право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначено в законі, з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина.
Строк обраного запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою спливає 27.07.2024.
Ізоляційний запобіжний захід завжди може бути виправданий, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Застосування (продовження) запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Прокурором в клопотанні зазначено про наявність ризиків переховування (п.1 ч.1 ст.177 КПК) ОСОБА_5 від суду, незаконного впливу на свідків (п.3 ч.1 ст.177 КПК) та вчинення іншого злочину (п.5 ч.1 ст.177 КПК). Даючи оцінку вказаним доводам суд зазначає, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду. Також серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про обрання запобіжного заходу з метою запобігання спробі перешкоджати кримінальному провадженню.
Суд погоджується з висновками прокурора про наявність ризиків, зазначених ним у своєму клопотанні, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування ОСОБА_5 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні не доведені.
Таким чином, тримання під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою продовжується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Встановлені ризики із сплином часу зменшуються, разом із тим вони ще є достатньо суттєвими на даній стадії кримінального провадження, що дає дійти висновку, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, з великою вірогідністю не зможе запобігти існуючим ризикам, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст.2 КПК.
Тривалість перебування обвинуваченого під вартою, сама по собі, не може слугувати безумовною підставою для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу і підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст.ст.177, 178 КПК України.
Відтак, враховуючи суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що судовий розгляд справи ще не розпочато, суд вважає наявними підстави для продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і неможливим на цей час застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Резюмуючи викладене, клопотання підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.27, 177, 178, 199, 369-372 КПК України, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Визначити строк дії даної ухвали - по 21.09.2024 включно.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї через Новоград-Волинський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення або з дня отримання її копії.
Час проголошення повного тексту ухвали 24.07.2024 о 17:10 год.
Головуюча слідча суддя ОСОБА_1