Справа № 158/2203/24
Провадження № 2-а/0158/59/24
25 липня 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Польової М.М.,
з участю секретаря судового засідання Сороки І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 28 червня 2024 року №458 ЛРТЦК.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, а саме у тому, що він не перебуває на військовому обліку у відповідному РТЦК, не виконує правила військового обліку, встановлені законодавством.
Зазначену постанову позивач вважає протиправною та незаконною, оскільки частиною першою статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не регламентує порядок взяття на облік осіб, які досягли 27-річного віку та обов'язок особи з'явитися до органу, де вона перебуває на військовому обліку. Зазначає, що постанови КМУ від 30 грудня 2022 року №1487 станом на 2016 рік не було. Частини третьої статті 210 КУпАП станом на дату досягнення позивачем 27-річного віку взагалі не існувало. Крім того, вказує, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення. Враховуючи наведене, позивач просить суд скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі, а також стягнути з відповідача судовий збір та сплачений штраф у розмірі 25500 грн.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 09 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження з особливостями, передбаченими статтею 286 КАС України.
Позивач та його представник у судове засідання не прибули, представник позивача подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд без їхньої участі.
Представник відповідача у судове засідання повторно не прибув, хоча відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
У зв'язку з неприбуттям всіх учасників справи відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Так, судом встановлено, що 28 червня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено відносно ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушення №458ЛРТЦК (а.с.11-12).
Зі змісту вказаної постанови слідує, що громадянин ОСОБА_1 допустив порушення правил військового обліку, встановлених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункт 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, а також пункт 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: не перебуває на військовому обліку у відповідному РТЦК, не виконує правила військового обліку, встановлені законодавством, порушення кваліфікується за частиною третьою статті 210 КУпАП, у зв'язку із чим на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн.
Також із вказаної постанови вбачається, що вина ОСОБА_3 підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 27 червня 2024 року №458.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого в даному випадку інспектором дотримано не було.
Частиною першою статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративний проступок - це насамперед дія або бездіяльність, що при наявності певних ознак розглядається законом як порушення встановлених правил поведінки громадян у певних сферах громадського життя.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, притаманні об'єкту, об'єктивній і суб'єктивній сторонам та суб'єкту правопорушення.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП.
Так, частиною першою статті 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а частиною третьою статті 210 КУпАП - вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Таким чином, стаття 210 КУпАП передбачає особливий суб'єкт адміністративного правопорушення, а саме: призовники, військовозобов'язані, резервісти. Водночас у оскаржуваній постанові не зазначено до яких саме суб'єктів адміністративного правопорушення належить ОСОБА_1 .
Крім того, вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, як вбачається із оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, а також пункту 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Водночас, суд звертає увагу, що пункт другий частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» складається з одинадцяти абзаців; стаття 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» складається із 12 частин, а не пунктів; підпункт 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, містить два абзаци.
Відтак, посадовою особою у оскаржуваній постанові не конкретизовано порушені норми закону, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Також у постанові про адміністративне правопорушення від 28 червня 2024 року №458 ЛРТЦК зазначено, що вина особи підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 27 червня 2024 року №458.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до статті 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, будь-яких доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, відповідачем до суду не надано.
Також суд звертає увагу, що статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19 травня 2024 року набув чинності Закон України №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким статтю 210 КУпАП було доповнено частиною третьою, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Отже, до 19.05.2024 норми частини третьої статті 210 КУпАП не існувало.
Тобто, з 19 травня 2024 року встановлено 60-денний строк для уточнення громадянами України своїх даних щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.
Однак у постанові про адміністративне правопорушення від 28 червня 2024 року №458ЛРТЦК не зазначено дати вчинення та дати виявлення вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що позбавляє суд можливості встановити, чи у позивача на той момент був обов'язок визначений законодавством про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно із статтею 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За частиною сьомою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Частиною другою статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Окрім того, санкція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до оскаржуваної постанови до позивача застосовано штраф у максимальному розмірі, водночас, не обґрунтовано необхідність застосування такого розміру штрафу. При цьому, у постанові зазначено, що обставин, які обтяжують відповідальність позивача, не встановлено.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимим доказами винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, тому постанова про адміністративне правопорушення від 28 червня 2024 року №458ЛРТЦК підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн., сплачений позивачем відповідно до квитанції від 08.07.2024 (а.с.1).
Разом з тим, заявлена позивачем вимога про повернення суми сплаченого штрафу не може бути предметом розгляду у даній категорії справ.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 250, 268-272, 286 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 28 червня 2024 року №458ЛРТЦК, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП закрити.
В задоволенні вимоги про стягнення з відповідача суми сплаченого штрафу відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Ківерцівського районного суду М.М. Польова