ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.07.2024Справа № 904/6102/23
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н-Транс"
доДержавної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області
простягнення 50 973 грн 75 коп.
Представники сторін:не викликались
21.11.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н-Транс" з вимогами до Державної податкової служби України про стягнення 50 973 грн 75 коп. шкоди з суб'єкта владних повноважень, заподіяної його протиправним рішенням.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку із прийняттям відповідачем протиправного рішення щодо віднесення позивача до категорії "ризикових підприємств" останнім було понесено збитки у розмір 50 973 грн 75 коп. упущеної вигоди.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н-Транс" до Державної податкової служби України, в особі Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про стягнення шкоди з суб'єкта владних повноважень, заподіяної його протиправним рішенням передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до супровідного листа від 18.12.2023 № 904/6102/23 Господарським судом Дніпропетровської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н-Транс" до Державної податкової служби України, в особі Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про стягнення шкоди з суб'єкта владних повноважень, заподіяної його протиправним рішенням направлено до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023, матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2024 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
22.01.2024 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 відкрито провадження у справі № 904/6102/23 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
13.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
15.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов додаткові пояснення у справі.
18.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов додаткові пояснення у справі.
21.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
26.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача та підсудності справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про заміну неналежного відповідача та підсудності справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Рішенням Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в ЄРПН №23527 від 17.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н-Транс" включено до переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: встановлено операції з придбання товарів (послуг) у платників податків з ознаками ризиковості, а саме: ТОВ "Демполі".
08.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н-Транс" направив до контролюючого органу лист-звернення про надання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку з відповідними поясненнями і документами.
Рішенням Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в ЄРПН №24710 від 15.09.2022 з урахуванням отриманих від підприємства інформації та копій документів, вирішено про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н-Транс" критеріям ризиковості платника податку, як такого, що відповідає критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: "підприємством надано повідомлення про надання інформації та копії документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку у неповному обсязі".
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 160/15592/22, залишеним в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 17.08.2022 №23527; визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 15.09.2022 №24710; зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н-Транс" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н-Транс" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4962 грн 00 коп.
Позивач звернувся до суду про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області шкоду заподіяну протиправним рішенням, яка складається з упущеної вигоди в розмірі 50 973 грн 75 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Цивільного кодексу України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Вищевказане положення реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.
Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій тощо.
Тобто, суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової та немайнової (моральної) шкоди викладено, у статтях 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, необхідність встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
За частинами 1 - 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдані збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала в зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому або більшому розмірі.
За частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди в випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачене законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а в разі якщо вимогу не задоволено в добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 Господарського кодексу України).
Отже, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
Виходячи з положень спеціальної норми статті 1173 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, спричинених незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, потрібна наявність наступних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, доведення яких покладається на позивача (аналогічний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
При цьому, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 160/15592/22, залишеним в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 17.08.2022 №23527; визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 15.09.2022 №24710; зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н-Транс" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Н-Транс" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4962 грн 00 коп.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України . обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 160/15592/22, що залишено в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023, має преюдиційне значення, а встановлені ним обставини повторного доказування не потребують.
Приймаючи до уваги факти, встановлені судом адміністративної юрисдикції у межах справи № 160/15592/22, суд дійшов висновку щодо достатньої доказової обґрунтованості такої складової шкоди як протиправна винна поведінка заподіювача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення упущеної вигоди позивач зазначає, що внаслідок протиправної поведінки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області він втратив можливість здійснювати господарську діяльність. В підтвердження розміру упущеної вигоди позивачем здійснено розрахунок з урахування податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2022 рік, відповідно до якої сума прибутку підприємства за 8 місяців роботи у 2022 році, до моменту ухвалення оскаржуваного рішення щодо включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, склала 45 310 грн 00 коп. Щомісячний прибуток складав 5 663 грн 75 коп. (45310/8=5663,75). За період з 17.08.2022 по 17.05.2023 пройшло 9 місяців. Таким чином, за розрахунком позивача розмір упущеної вигоди складає 50 973 грн 75 коп. (5663,75*9).
Аналіз змісту положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України свідчить про відсутність у них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою, а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
У постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 Касаційний господарський у складі Верховного Суду визначив критерії для розрахунку розміру збитків у вигляді упущеної вигоди такі як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
Доведення наявності збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розміру здійснюється із застосуванням стандарту вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дає змогу стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що такий факт імовірніше відбувся (мав місце), аніж не відбувся / його не було.
Збитки в вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню в таких випадках: - коли заявлений кредитором неотриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов'язань; - втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов'язання іншим контрагентом (боржником); - дохід не є абстрактним і може бути доведеним з розумним рівнем впевненості.
Неодержаний дохід (упущена вигода) це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Визначаючи розмір збитків, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними в справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
За висновком суду, позивачем не доведені належними та допустимим доказами можливості отримати такий же прибуток або неменший дохід в результаті здійснення господарської діяльності в період з 17.08.2022 по 17.05.2023, ніж попередньо отриманий за 8 місяців 2022 року. Розмір прибутку, за яким позивач розраховує упущену вигоду є орієнтовним та залежить від багатьох факторів.
При обрахунку розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги судом братися не можуть.
Суд не спростовує відсутність вини відповідача, яка вплинула на реальну можливість позивача здійснювати господарську діяльність, проте надані позивачем до матеріалів справи докази на підтвердження упущеної вигоди не дають можливості суду провести перевірку правильності розрахунку її розміру та навести в рішенні свій розрахунок (у разі необхідності).
При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, за якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька