ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2024Справа № 910/2557/24
За позовомКерівника Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Дмитра Барановського в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )
доФізичної особи-підприємця Кириченка Антона Володимировича
про за зустрічним позовом до простягнення 386 206,80 грн Фізичної особи-підприємця Кириченка Антона Володимировича НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) зобов'язання виконати умови договору
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
прокурор: Солоп Р.В.;
від позивача-1: Рибак І.І. ;
від позивача-2: Шевченко В.В. ;
від відповідача: Щербина Є.Є. ; Кириченко А.В .
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2557/24 за позовом Керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Дмитра Барановського (далі також - прокурор) в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі також - позивач-1) в особі НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі також - позивач-2, ВЧ НОМЕР_2 ) до Фізичної особи-підприємця Кириченка Антона Володимировича (далі також - відповідач, ФОП Кириченко А.В. ) про стягнення на користь НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України грошових коштів в сумі 386 206, 80 грн в рахунок стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору № 449-23 про закупівлю товару за державні кошти.
Відповідно до ухвали від 07.03.2024 суд відкрив провадження у справі № 910/2557/24, вирішив проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 04.04.2024.
15.03.2024 через загальний відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Кириченка Антона Володимировича надійшла зустрічна позовна заява про зобов'язання військової частини НОМЕР_2 виконати умови договору № 449-23 від 04.09.2023, а саме прийняти і оплатити товар.
Ухвалою суду від 29.03.2024 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Кириченка Антона Володимировича до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про зобов'язання військової частини НОМЕР_2 виконати умови договору № 449-23 від 04.09.2023, та об'єднано в одне провадження з первісним позовом Керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Д.Барановського в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України до Фізичної особи-підприємця Кириченка Антона Володимировича про стягнення на користь НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України грошових коштів в сумі 386 206, 80 грн в рахунок стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору № 449-23 про закупівлю товару за державні кошти по справі № 910/2557/24.
14.03.2024 відповідачем подано відзив на позов.
Крім того, 03.04.2024 позивачі надали відповідь на відзив.
Суд відклав підготовче засідання на 30.05.2024.
Позивачі надали письмові відзиви на зустрічний позов.
Також, 22.05.2024, прокурор на виконання вимог суду надав письмові пояснення з обґрунтуванням порушення інтересів держави, необхідністю їх захисту, визначених законом підстав для звернення до суду прокурора.
У той же час, відповідач за первісним позовом звернувся до суду із клопотанням, відповідно до якого просив позовну заяву керівника Сумської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони, в інтересах держави Д. Барановського залишити без розгляду.
Заслухавши доводи представників сторін та прокурора, зважаючи на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд вирішив відмовити ФОП Кириченку А.В. у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, адже у позовній заяві та письмових поясненнях від 22.05.2024 прокурор обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави й підстави для звернення із позовом до суду.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 11.07.2024.
08.07.2024 до суду від позивача-2 надійшло клопотання про долучення доказів.
Відповідач, у свою чергу, 10.07.2024 надав додаткові письмові пояснення у справі, у тому числі, з урахуванням долучених 08.07.2024 позивачем-2 доказів.
Прокурор та представники сторін безпосередньо в судовому засіданні 11.07.2024 надали усні пояснення стосовно клопотань, які надійшли до початку розгляду справи по суті.
Заслухавши доводи учасників судового процесу та враховуючи положення ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд долучив до справи надані позивачем-2 докази та відповідачем письмові пояснення. Вказані клопотання суд враховує під час вирішення спору по суті.
Суд заслухав вступне слово, закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.09.2023 між Фізичною особою-підприємцем Кириченком Антоном Володимировичем (як продавцем) та Військовою частиною НОМЕР_2 (як покупцем) укладений договір № 449-23 про закупівлю товарів за державні кошти (далі також - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався у визначений цим договором строк передати у власність замовника товар, а саме: зовнішні ІР-камери відеоспостереження, згідно з Національним класифікатором України «Єдиний закупівельний словник» за кодом ДК 021:2015 32230000-4 Апаратура для передавання радіосигналу з приймальним пристроєм, зазначені в Специфікації Додаток 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору (далі також - товар), а замовник - прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до п. 3.1. договору, загальна сума цього договору становить 4 599 900,00 грн без ПДВ.
У розділі 4 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару на підставі видаткової накладної. Оплата здійснюється відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України.
Згідно з п.п. 5.1., 5.4. договору, строк поставки: з дати підписання цього договору - до 30.10.2023. Допускається дострокова поставка товару за погодженням сторонами на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010) за кінцевим місцем призначення, що знаходиться за адресою: м. Суми. Конкретна адреса місця поставки товару зазначається в заявці, яка подається в письмовому вигляді або на електронну пошту. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання сторонами видаткової накладної. На момент поставки товару постачальник надає видаткову накладну, сертифікат та/або декларацію відповідності на товар.
Пунктом 10.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023, а в частині оплати за товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2-23 від 25.10.2023 до договору, сторони погодили внести зміни до п. 5.1. договору та викласти в наступній редакції: « 5.1. Строк поставки: з дати підписання цього договору - до 30.11.2023.
Спір за первісним позовом виник у зв'язку з тим, як стверджує прокурор, що відповідач за первісним позовом не належним чином виконав свої зобов'язання за договором та пропустив строки поставки товару, внаслідок чого стягненню підлягають штрафні санкції на загальну суму 386 206, 80 грн. Починаючи з 22.12.2023 позивач-2 відповідний позов не подав, що зумовило необхідність звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави.
Заперечуючи проти заявленого первісного позову відповідач за первісним позовом посилався, здебільшого на таке:
- ФОП Кириченко А.В. свої зобов'язання за укладеним договором частково виконав та поставив товар в строк, який передбачений умовами договору. Інша частина товару була поставлена із порушенням строку поставки, але це відбулось внаслідок обставин непереборної сили;
- за загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання;
- позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а визначеної юридичної особи, а відтак вони не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах позивача-2, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.
Спір за зустрічним позовом виник у зв'язку з тим, як стверджує ФОП Кириченко А.В. , що він виконав умови укладеного договору та поставив передбачений договором товар, а замовник без належних на те підстав його не отримав (не прийняв).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі № 47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.
Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).
Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі № 927/246/18.
Як вбачається з матеріалів справи, Сумською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону під час здійснення моніторингу електронної платформи публічних закупівель «Prozorro» у лютому 2024 року встановлено, що за результатами відкритих торгів за лотом https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-08-15-015327-a між НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) та ФОП Кириченко Антоном Володимировичем 04.09.2023 укладено договір № 449-23 про закупівлю апаратури для передавання радіосигналу з приймальним пристроєм (зовнішня ІР-камера відеоспостереження TIC6831ER-F50- 4X38P - 9 штук та зовнішня ІР-камера відеоспостереження IPC6252SR-X22UG - 9 штук, або їх аналоги) загальною вартістю 4 599 900,00 грн (з ПДВ).
У звіті про виконання вказаного договору зазначена сума оплати за договором про закупівлю у розмірі 402 000,03 грн (в тому числі ПДВ 67 000,00 грн), що свідчить про неповне виконання зазначеного договору або його виконання з порушеннями вимог законодавства.
Враховуюче викладене, 12.02.2024 керівник Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до начальника Сумського прикордонного загону із запитом про надання інформації за договором № 449-23 від 04.09.2023 з метою встановлення підстав для представництва.
У листі від 16.02.2024 № 02.8.6/1759-24-Вих начальник НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ зазначив, що вказаний договір виконаний з порушеннями, а саме не здійснено поставку частини камер.
Крім того, начальник НОМЕР_1 прикордонного загону акцентував увагу на тому, що його підрозділ задіяний до виконання бойових (спеціальних) завдань в умовах воєнного стану з відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/22 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалася у встановленому законодавством порядку.
Статтею 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно зі ст. 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 № 533, Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Адміністрація Держприкордонслужби відповідно до покладених на неї завдань:
- здійснює управління органами та підрозділами служби, забезпечує їх бойову та мобілізаційну готовність;
- забезпечує оснащення органів Держприкордонслужби озброєнням і технікою;
- організовує забезпечення органів служби матеріальними та іншими ресурсами.
Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів (п. 5 ст. 5 Положення).
Таким чином, хоча Адміністрація Держприкордонслужби і не є стороною в договорі № 449-23 від 04.09.2024 про закупівлю товарів за державні кошти, однак згідно із вищезазначеними нормами законодавства, вона є органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, органом військового управління органами і підрозділами, які в умовах режиму воєнного стану у взаємодії із Збройними Силами України беруть участь у відсічі збройної агресії проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій (їх забезпечення).
Як стверджує прокурор, предметом спору є спільні права і обов'язки Адміністрації Держприкордонслужби та НОМЕР_1 прикордонного загону Держприкордонслужби і рішення у справі впливатиме на ці обов'язки та права.
Невиконання, порушення строків виконання суб'єктами підприємницької діяльності умов договорів укладених з підрозділами ДПСУ впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію вказаного Міністерства, як центрального органу виконавчої влади і військового управління.
Враховуючи викладене, неналежне виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти, укладеного між НОМЕР_1 прикордонним загоном та ФОП Кириченко А.В. , насамперед впливає на рівень матеріально-технічного забезпечення, бойової готовності та боєздатності вказаного підрозділу, внаслідок чого порушуються інтереси держави щодо забезпечення національної безпеки України.
Крім того, на порушення вказаних вимог законодавства Адміністрація ДПСУ та НОМЕР_1 прикордонний загін, усвідомлюючи порушення економічних інтересів держави, неналежним чином здійсила захист інтересів держави, що також є законною підставою для представництва інтересів держави у даній справі прокурором.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Керівником Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Дмитром Барановським було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та подано позову заяву до суду в інтересах держави у зв'язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.
Доводи ФОП Кириченка А.В. про недоведення прокурором порушення інтересів держави та про наявність підстав для залишення позову без розгляду не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті.
Крім того, закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.
Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а за відсутності конкретних умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вставлено судом, 25.10.2023 до договору № 449-23 було укладено додаткову угоду № 2-23, відповідно до умов якої було змінено строк поставки товару та викладено п. 5.1 договору у наступній редакції «Строк поставки: з дати підписання цього договору - до 30.11.2023». Відповідно останнім днем поставки товару постачальником відповідно до умов договору є 30.11.2023.
Разом з тим, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що у строк до 01.12.2023 постачальником товар у виді камер у кількості 9 штук загальною вартістю 4 197 899,97 грн поставлено не було.
Заперечуючи проти первісного позову та обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги ФОП Кириченко А.В. наголошував, що вчинив всі залежні від нього дії з метою виконання своїх зобов'язань за договором.
З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що 24.11.2023 постачальником було поставлено частину товару, а саме 9 камер на суму 402 000,03 грн, що підтверджується видатковою накладною №449-23 від 24.11.2023.
Вказаний товар був повністю оплачений замовником, що підтверджує платіжна інструкція № 6367 від 24.11.2023.
Згідно з п. 1.2. договору, товар повинен відповідати Технічній специфікації (Додаток 2) до договору що є невід'ємною частиною цього договору (далі - Технічна специфікація).
Додатком № 2 були погоджені технічні параметри товару.
22.12.2023 кур'єром компанії «Нова Пошта» було доставлено товар в кількості 5 камер. Однак, як стверджував позивач-2 за первісним позовом, протягом 22-23 грудня 2023 року було встановлено ряд порушень договірних зобов'язань зі сторони постачальника, зокрема щодо кількості товару (було замовлено 9 одиниць, а поставлено 5 одиниць Товару), а також щодо якості поставленого товару, який не відповідав обумовленим договором технічним характеристикам, а саме встановлено:
1) Невідповідність технічних характеристик, заявлених у технічній специфікації (технічних вимогах), згідно додатку 2 до договору технічним характеристикам поставлених камер:
- не відповідає назва отриманих камер, відсутнє відповідне маркування, що не дає можливості ідентифікувати товар;
- оптичне та цифрове збільшення камери становить 30х, заявлено 38х;
- в режимі «День/Ніч» ІЧ-фільтра з автоматичним перемикачем (ICR), фактично відсутня функція відключення ІЧ підсвічування, що є критично важливим при використанні камери в нічний час;
- стандарт стиснення відео Ultra 265, H.265, H.264, MJPEG, фактично Ultra 265 - відсутнє;
- частота кадрів основного потоку: 2 МП (1920*1080), 60 кадрів за секунду, додаткового потоку: 2 МП (1920*1080) 60 кадрів за секунду, третього потоку D1 (720*576), 60 кадрів за секунду - фактично частота кадрів в основному потоці 25 кадрів в секунду, додатковому потоці розширення (640*480) 25 кадрів в секунду, третьому потоці 20 кадрів в секунду;
- виявлення тепловізійною камерою 1716 метрів, фактично - до 300 метрів;
- розпізнавання тепловізійною камерою 343 метри, фактично до 50 метрів.
Також встановлено некоректну роботу відеокамер, що суттєво впливає на можливість їх експлуатації оператором (періодичні перезавантаження, неможливість програмно зменшити чутливість керування, процес керування тепловізійною та оптичною камерою відбувається розсинхронізовано).
Про дані обставини щодо невідповідності якості/характеристик та кількості товару було повідомлено постачальника листом НОМЕР_1 прикордонного загону № 28/14827/23 від 25.12.2023, а товар було повернуто постачальнику.
Якщо поставлений товар не відповідає умовам цього договору, замовник має право не приймати такий товар (п. 5.6. договору),
Відповідно до п. 6.2.5. договору, замовник має право відмовитися від прийняття товару у разі їх невідповідності якості Технічній специфікації, умовам поставки.
Згідно зі ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Статтею 675 ЦК України визначено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
За положеннями частин першої та другої статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Листом від 28.12.2023 № 28/12.23 ФОП Кириченко А.В. повідомив, що через кур'єра компанії "Нова Пошта" відправлено 4 (чотири) одиниці товару «зовнішня ІР-камера відеоспостереження IP-EYE серії Prime X1-5MP-25MM-2023» (експрес - накладна 59001078478071 від 27.12.2023) та окремо відправлено 5 (п'ять) одиниць товару «зовнішня ІР-камера відеоспостереження IP-EYE серії Prime X1-5MP-25MM-2023» (експрес-накладна 20450841728979 від 28.12.2023).
У відповідь на даний лист ФОП Кирченка А.В. від 28.12.2023 №28.12/23, НОМЕР_1 прикордонний загін повідомив, що станом на 09.00 28.12.2023 компанією "Нова пошта" товар не був доставлений до військової частини НОМЕР_2 , згідно наданих експрес-накладних.
Також було зазначено про необхідність повідомити про час прибуття представника постачальника, для оприлюднення технічних характеристик у відповідності до технічної специфікації до договору.
Однак, як стверджує позивач-2 та не було спростовано належними та допустимими доказами відповідачем за первісним позовом, постачальником не було забезпечено поставки товару замовнику та не було забезпечено присутності його представника для передачі товару та представлення його технічних характеристик.
Наведене підтверджують листи ФОП Кириченка А.В. №25.12/23 від 25.12.2023, листи НОМЕР_1 прикордонного загону № 28/14897 від 25.12.2023, № 02.8.6/15049-23 від 27.12.2023, № 02.8.6/15145 від 29.12.2023, № 02.8.6./15202-23 від 31.12.2023.
Договором були визначені конкретні технічні вимоги до товару, тож з огляду на недотримання таких вимог НОМЕР_1 прикордонний загін за наявності законних підстав не прийняв партію товару.
Отже, оскільки ФОП Кириченко А.В. своєчасно не виконав свої зобов'язання щодо поставки визначеного договором та специфікацією товару в обумовлені строки, тоді відповідач за первісним позовом є боржником, який прострочив виконання зобов'язань.
Як передбачено ст. 230 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
Відповідно до вимог ст. 231 ГК України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з пунктом 7.3 договору, за порушення строків поставки товару або недопоставку товарів постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 10 днів постачальник сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.
Судом здійснено перерахунок заявленої прокурором до стягнення пені та штрафу й встановлено, що наданий розрахунок виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 92 353,80 грн та штрафу в розмірі 386 206,80 грн є обґрунтованими.
3 огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведення прокуратурою факту порушення інтересів держави, прострочення строків виконання договору, що в свою чергу є підставою для стягнення з ФОП Кириченка А.В. пені в розмірі 92 353,80 грн та штрафу в розмірі 386 206,80 грн та задоволення первісних позовних вимог.
У той же час, за результатами розгляду зустрічного позову суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог ФОП Кириченка А.В. та про відсутність підстав для задоволенні зустрічного позову. Матеріалами справи підтверджується, що строки поставки товару за договором були пропущені саме з вини Кириченка А.В . Доводи про безпідставність не прийняття частини товару НОМЕР_1 Прикордонним загоном є необґрунтованими та не доведеними.
НОМЕР_1 Прикордонний загон належним чином та керуючись умовами договору відмовив ФОП Кириченку А.В. у прийнятті частини товару, адже такий товар не відповідав технічним характеристикам.
Більше того, у прохальній частини зустрічного позову не вказано індивідуальних ознак товару, які, на думку ФОП Кириченка А.В. Військова часина НОМЕР_2 мала б прийняти та оплатити у разі задоволення зустрічного позову.
Стосовно посилань ФОП Кириченка А.В. на неможливість своєчасного виконання договору через дію обставин непереборної сили, то суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Дійсно, за загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України). Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
ВС в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому, той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.
Аналогічного висновку дійшов і ВС й у постанові від 16 липня 2019 р. у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Довідка ТПП - єдиний регламентований законодавством і загальноприйнятий документ, який підтверджує факт настання форс-мажорних обставин. Але для суду одного документу може бути недостатньо. Судова практика одностайна в тому, що обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документально (Постанова ВС від 15 лютого 2022 р. у справі № 910/4532/21). Такими доказами можуть бути, зокрема, сертифікат ТПП України. При цьому, щоб засвідчити форс-мажорні обставини, особі необхідно звернутися до ТПП, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв'язок між зобов'язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов'язання;
При цьому, сертифікат ТПП України є не єдиним документом на підтвердження надзвичайних обставин - обставини форс-мажору можуть доводитися будь-якими доказами. Така позиція ВС викладена в постанові від 21 липня 2021 р. по справі № 912/3323/20.
Відповідно до регламенту Торгово-промислової палати України, остання засвідчує форс-мажорні обставини з усіх питань договірних відносин. Регіональні ТПП можуть засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком зобов'язань за зовнішньоторговельними угодами і міжнародними договорами України, зовнішньоекономічними угодами, а також угодами між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою, тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за них настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
За умовами п. 6.2. регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви подається окремий комплект документів, зокрема копія договору (контракту, угоди) з відповідними додатками, специфікаціями та інші документи, що підтверджують обсяг і термін настання виконання зобов'язання.
Суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами наявність форс-мажорних обставин та підстав для звільнення від відповідальності за несвоєчасне та неповне виконання зобов'язань за договором.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору за подання первісного та зустрічного позовів покладаються на Фізичну особу-підприємця Кириченка Антона Володимировича в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Первісний позов Керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Дмитра Барановського в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кириченка Антона Володимировича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) пеню в розмірі 92 353,80 грн, штраф в розмірі 293 853,00 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кириченка Антона Володимировича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8; код ЄДРПОУ 38347014) витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 793,10 грн.
4. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Кириченка Антона Володимировича відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2024 року.
Суддя Ю.О.Підченко