61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
17.07.2024 Справа №905/663/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Сизової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства «АЛЬТАЇР»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АЛЕКО»
про стягнення 929 312,06грн, а саме, суми попередньої оплати в розмірі 586 547,50грн, пені в сумі 114 692,42 грн, 3% річних в сумі 38 892,46 грн, інфляційних втрат в сумі 189179,68грн
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Калініченко Борис Ігорович, адвокат, ордер АІ №1655888 від 12.07.2024
від відповідача: не з'явився
Стислий зміст і підстави позовних вимог
25.04.2024 шляхом поштового направлення Приватне підприємство «АЛЬТАЇР» (далі - ПП «АЛЬТАЇР») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АЛЕКО» (далі - ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО») про стягнення 929 312,06грн, а саме, суми попередньої оплати в розмірі 586 547,50грн, пені в сумі 114 692,42 грн, 3% річних в сумі 38 892,46 грн, інфляційних втрат в сумі 189 179,68 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на факт порушення з боку відповідача п.п. 4.2. та 4.5. ст. 4 договору №476 від 02.11.2021 в частині своєчасного виготовлення внутрішньої технічної документації, виготовлення та передачі транспортного засобу (причепу) позивачу, що стало підставою для звернення до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати, яка залишена останнім без відповіді та задоволення. Також у судовому порядку позивач просить стягнути пеню, яка нарахована згідно п.7.2 ст.7 договору, інфляційні нарахування та 3% річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України, а також відшкодувати витрати з оплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою від 30.04.2024 Господарський суд Донецької області позовну заяву залишив без руху.
Ухвалою від 09.05.2024 Господарським судом Донецької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/663/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 23.05.2024 року о 11:15 год.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.05.2024 суд відклав розгляд справи на 19.06.2024 року о 10:30.
У зв'язку з знаходженням судді Устимової А.М. на дату розгляду справи на лікарняному, судове засідання призначене на 19.06.2024 року о 10:30 год. не відбулось, про що сторони були повідомлені листом від 17.06.2024 та телефонограмою.
Ухвалою від 25.06.2024 судове засідання у справі призначено на 17.07.2024 року о 11:45 год.
Представник позивача у судове засідання 17.07.2024 з'явився, надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, повідомив про намір надати докази на підтвердження витрат на правничу допомогу у порядку, що передбачений ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Представник відповідача у судове засідання 17.07.2024 не з'явився.
Згідно даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса місцезнаходження ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО»: 85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Шевцової, буд. 11а.
За Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, до території України, що тимчасово окупована Російською Федерацією, з 10.03.2022 відноситься Волноваська міська територіальна громада.
Факт тимчасової окупації м.Волноваха визнається судом загальновідомим, тому згідно приписів ст. 75 ГПК України не потребує доведення.
За даними офіційного сайту АТ «Укрпошта» поштове відділення 85700, до сфери обслуговування якого віднесено місце реєстрації відповідача, тимчасово не функціонують.
За приписами ч.1 ст. 12.1. Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач повідомлявся про дату та час судового засідання у справі шляхом розміщення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4,5 ст. 122 ГПК України.
Додатково відповідач повідомлявся на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, що вказана ним в договорі. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, документ доставлено відповідачу 25.06.2024.
Також суд здійснив направлення ухвали від 25.06.2024 на відомі поштові адреси відповідача: вул. А.Ахматової, буд. 28/47, Київ, 02055 (вказана відповідачем як адреса для листування у листі позивачу від 29.02.2022); вул. Симоненка, буд.27, с. Гатне, Київська область, 08159 (адреса засновника підприємства, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
За довідкою з підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» не має зареєстрованого електронного кабінету.
Суд також бере до уваги, що останній мав можливість ознайомитись з всіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
З огляду на зазначене, суд вважає, що вчинено всі можливі дії з метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання у справі.
Згідно приписів ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 ГПК України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;(ч.3 ст.202 цього Кодексу).
Оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка останнього не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, наслідком чого стала дистанційна робота суду у віддаленому режимі, яка обумовлює проведення засідань суду з певною періодичністю, суд розглядає спір в межах розумних строків в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами строків, що визначені процесуальним законом.
Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 ГПК України.
Позиція учасників процесу
ПП «АЛЬТАЇР» в обґрунтування заявлених вимог зазначило, що на виконання умов договору №476 від 02.11.2021 позивач здійснив попередню оплату вартості транспортного засобу на суму 586 547,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3312 від 04.11.2021. Під час укладання договору технічні вимоги до транспортного засобу та детальне креслення узгоджені у специфікації №1 від 02.11.2021, що є додатком до договору. Згідно ст.4.2 договору відповідач мав в строк до 18.01.2022 включно виготовити та поставити транспортний засіб позивачеві, але всупереч умовам договору, вказані дії не здійснив, чим допустив порушення зобов'язання. Листом від 29.02.2022 відповідач повідомив про неможливість виконання ним своєї частини зобов'язання за договором у зв'язку з форс-мажорними обставинами (початком повномасштабного збройного вторгнення військ РФ на територію України). Позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав виконати зобов'язання або повернути попередню оплату, претензія залишилась без відповіді, її вимоги - без виконання.
У письмових поясненнях позивач вказує, що 02.11.2021 останній передав відповідачеві детальну технічну документацію транспортного засобу (креслення), що підтверджується підписами сторін Специфікацією №1; обов'язок позивача додатково надати інші технічні документи для виготовлення транспортного засобу за умовами договору не передбачено; моментом початку перебігу строку виконання відповідачем свого зобов'язання згідно п. 4.2. ст. 4 Договору - є 05.11.2021 (наступний день, після виконання позивачем зобов'язання з оплати попередньої оплати), листом станом на 29.02.2022 відповідач підтвердив факт наявності в нього невиконаного зобов'язання перед позивачем за договором, одночасно у листі жодним чином не висловлено претензій щодо не передання або недостатньої кількості переданої йому детальної технічної документації транспортного засобу (креслення), у зв'язку з чим у нього б не виникло обов'язку виконання зобов'язання.
На підтвердження зазначених обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №476 від 02.11.2021; специфікації №1 до договору; платіжного доручення №3312 від 04.11.2021; претензії, доказів її направлення; рахунку - фактури №СФ-0000186 від 02.11.2021; листа ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» від 29.02.2024 з додатком; копія витягу з ЄДР, інформації з сайту АТ «Укрпошта».
Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 230, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 9, 193, 509, 524, 526, 530, 533-535, 549,610, 612, 625, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 27, 129 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.05.2024 відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов та доказів, на яких ґрунтуються його заперечення протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали; попереджено відповідача, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Ухвала направлена відповідачу у спосіб, що є аналогічним тому, який вказаний судом щодо ухвали від 25.06.2024, розміщено оголошення.
ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» відзив на позовну заяву під час розгляду справи не надало, заяв в порядку статті 119 ГПК України про поновлення чи продовження процесуальних строків, зокрема, строку на подання відзиву на позовну заяву, від останнього не надходило, про факт відповідного судового провадження відповідач повідомлений у спосіб, який передбачений процесуальним законодавством.
Виклад обставин справи, встановлених судом
02.11.2021 між ПП «АЛЬТАЇР» (Замовник) та ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» (Виконавець) укладений договір №476, за змістом п.1.1 якого Виконавець зобов'язується виготовити причеп самоскид марки КТС, модель PCZV-28 у кількості однієї одиниці, а Замовник зобов'язується прийняти транспортні засоби та провести оплату. Вимоги до транспортного засобу: дивитись специфікацію №1 до цього договору.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено відтисками печаток суб'єктів господарювання.
Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до закінчення гарантійного строку, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань (п.11.1 договору).
Відповідно до п.п.2.1, 2.2 правочину ціна причепа, а також по розробці необхідної документації та сертифікації одного транспортного засобу становить 837 925,00грн з ПДВ 20%, що згідно погодженого сторонами курсу гривні до євро - 30,47грн за 1 євро, становить 27 500,00 євро. Загальна ціна за Договором становить 27500,00 євро з ПДВ 20%, що згідно погодженого Сторонами курсу гривні до євро - 30,47 грн за 1 євро, становить 837 925,00 грн з ПДВ 20%.
Як визначено у п.3.1 договору попередня оплата складає 70% вартості товару, а саме, 586 547,50 грн, в тому числі ПДВ 20%, що згідно погодженого сторонами (на дату укладення цього договору) курсу гривні до євро - 30,47 грн за 1 євро, становить 19250,00 євро, сплачується протягом семи банківських днів після підписання обома сторонами цього договору.
Друга оплата складає 30% вартості Товару, а саме: 251 377,50 грн в т.ч. ПДВ 20%, що згідно погодженого Сторонами (на дату укладення цього Договору) курсу гривні до євро - 30,47 грн за 1 євро, становить 8 250,00 євро, сплачуються продовж трьох банківських днів з моменту підписання акту приймання - передачі. Замовник зобов'язується негайно проінформувати Виконавця про здійснення вищезазначеної оплати шляхом надсилання йому факсимільних та/або скан копій платіжних документів (платіжне доручення, заяву на перерахування тощо), на відповідну електронну адресу визначене з розділі 13 цього Договору. Розрахунки за даним Договором здійснюються в українських гривнях. (п. 3.2 - 3.4 Договору)
Згідно з статтею 4 Договору «Термін виконання та умови передачі транспортного засобі» визначено, що з моменту узгодження конструкції та підписання цього Договору, Виконавець, розроблює внутрішню технічну документацію, згідно цього замовлення та зобов'язаний в найкоротші строки проінформувати замовника про строк розробки технічної документації, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, з моменту виконання пункту 3.1. цього договору. Виконавець зобов'язаний негайно проінформувати Замовника про закінчення розробки технічної документації. Строк виконання робіт по виготовленню становить 50 робочих днів з моменту виконання пункту 3.1. цього договору та передачі виконавцю детальної технічної документації транспортного засобу (креслення), виконавець вправі виконати роботи достроково. Виконавець не несе відповідальності за строки виконання, згідно цього договору у разі затримки поставки ТЗ. (пп. 4.1 - 4.3)
Виконавець передає Замовнику готову продукцію за наступною адресою: м.Волноваха, вул. Шевцової, буд 11-а. Готовий транспортний засіб передається згідно видаткової накладної (п.4.5).
Згідно п. 4.7 Договору датою виконання робіт вважається дата зазначена у видатковій накладній, що підписується уповноваженими представниками Сторін в момент передачі готової продукції від Виконавця до Замовника.
Права та обов'язки Виконавця та Замовника визначені статтями 5 та 6 договору, зокрема, відповідно до п. 5.1-5.2 Замовник зобов'язаний прийняти роботу по виготовленню та встановленню кузова, виконану Виконавцем відповідно до умов цього Договору. Оплатити виконану Виконавцем роботу по виготовленню та встановленню кузова. У свою чергу, Замовник має право вимагати виконання робіт належним чином та у строки, обумовлені цим Договором. Вимагати безоплатного виправлення недоліків, якщо Виконавець допустив відступи від умов Договору та в будь-який час здійснювати огляд та отримувати інформацію про хід виконаних робіт.
З іншого боку, Виконавець зобов'язаний виконувати свою роботу по виготовленню та встановленню на транспортний засіб Замовника кузову та розробці конструкторської документації в строк обумовлений сторонами. Виконавець має право вимагати оплату за виконані роботи у строки обумовлених цим Договором. Отримувати інформацію яка належить до дії цього Договору. (п. 6.1 - 6.2 Договору)
За умовами п.11.3 договору закінчення строку дії даного Договору або його дострокове розірвання не звільнює Сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього Договору.
У випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх договірних обов'язків по оплаті виконаних робіт, рівнозначно як і по якості та строкам виконання робіт, винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного в строк зобов'язання за кожний календарний день прострочення. (п. 7.2 Договору)
Згідно з п.п. 8.1-8.2 при настанні форс-мажорних обставин неможливості повного чи часткового виконання кожної зі сторін зобов'язань за цим Договором, а саме: пожеж, стихійних лих, воєнних операцій будь-якого характеру, блокади, актів влади та інших, що не залежать від сторін обставин, термін виконання зобов'язань відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Якщо обставини будуть продовжуватися більше 3 місяців, то кожна зі сторін буде вправі відмовитися виконувати свої договірні зобов'язання і, у даному випадку, жодна зі сторін не буде мати права жадати від іншої сторони відшкодування збитків. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за Договором, повинна негайно сповістити іншу сторону про настання та припинення обставин, що перешкоджають сторонам у виконанні Договору. Належним доказом наявності зазначених вище обставин будуть служити свідчення ТПП Замовника або Виконавця.
Вирішення спорів, що виникають із даного Договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом проведення переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку у відповідності із підвідомчістю і підсудністю такого спору згідно діючого в Україні законодавства. (п. 10.1 - п.10.2 Договору)
Специфікацією №1 до Договору визначено технічні вимоги до транспортного засобу та детальне креслення. Остання підписана уповноваженими представниками сторін, скріплена відтисками печаток суб'єктів господарювання.
Відповідачем виставлено рахунок - фактуру №СФ-0000186 від 02.11.2021 на суму попередньої оплати з посиланням на договір №476 від 02.11.2021.
Згідно з платіжним дорученням №3312 від 04.11.2021 позивачем сплачено суму 586547,60 грн, при цьому у графі «Призначення платежу» вказано: «Попередня оплата за виготовлення прицеп самоскид згідно рах. №186 від 02.11.2021 р. У сумі 488789,58 грн., ПДВ -20% 97757.92 грн».
Відповідач направив позивачу лист від 29.02.2022, в якому повідомив Замовника про неможливість виконання ним своєї частини зобов'язання за Договором у зв'язку з форс-мажорними обставинами - початком повномасштабного збройного вторгнення військ РФ на територію України. В листі Виконавець посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1від 28.02.2022, який додано в якості додатку. Одночасно зазначив, що товариство буде намагатись здійснити всі можливі заходи з метою відвернення наслідків та виконання всіх домовленостей відповідно до умов договорів.
Позивач направив відповідачу претензію б/н від 05.02.2024 щодо порушення ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» зобов'язання за Договором, в якій зазначив, що виходячи з формулювання п.п. 4.2. та 4.5. ст. 4 Договору та враховуючи дату здійснення попередньої оплати Виконавець порушив умови 19.01.2022, оскільки у встановлений строк не здійснив виготовлення та передачу транспортного засобу Замовнику. Виконавець мав виконати своє зобов?язання до початку повномасштабного вторгнення армії РФ, яке відбулось 24.02.2022, а саме, до 18.01.2022 включно. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов?язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже, лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань. Внаслідок наведеного позивач вимагав або здійснити переданням ПП «АЛЬТАЇР» причепу самоскиду, марки КТС, модель PCZV28 у кількості однієї одиниці, який відповідатиме вимогам визначеним в специфікації №1 до Договору №476 від 02.11.2021 до 29.02.2024 включно, або здійснити повернення суми коштів в сумі 586547,50грн, що були сплачені в рахунок попередньої оплати вартості транспортного засобу за договором та сплатити суму пені 705164,79 грн на користь ПП «АЛЬТАЇР» до 29.02.2024 включно.
Внаслідок того, що м.Волноваха, в якому зареєстрований відповідач є тимчасово окупованим, направлення кореспонденції на адресу відповідача є неможливим, тому претензія направлялась на адреси: 08159, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Гатне, вул. Симоненка, буд. 27 (адреса одного з засновників відповідача), АДРЕСА_1 (адреса для листування, яку просив застосовувати відповідач у листі від 29.02.2022).
Вимоги претензії виконані відповідачем не були, у встановлений позивачем строк предмет договору не передано, докази повернення суми попередньої оплати в сумі 586547,50 грн відсутні, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення вказаної суми попередньої оплати, нарахованих пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Приписами статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Враховуючи закріплені Господарським процесуальним кодексом України принципи рівності, змагальності та обов'язковості встановлення судами обставин, що входять до предмета доказування, у відповідності до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 ГПК України).
У абзаці 2 частини першої статті 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у відповідності до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).
Згідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Частинами першою, третьою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша стаття 173 ГК України).
За змістом частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами першою, другою статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону. У такому зобов'язанні кожна із сторін одночасно є кредитором і боржником. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. Виконання зустрічних зобов'язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов'язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зауважує, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст.
Зважаючи на те, що договір укладений між суб'єктами господарювання - юридичними особами, виходячи з мети призначення товару - його використання покупцем у господарській діяльності, оцінюючи відповідність волі сторін та умов укладеного договору фактичним правовідносинам у справі, суд визнає, що договір №476 від 02.11.2021, за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки.
Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об'ємів поставки продукції та її якості, а також ціною та строками виконання.
Аналізуючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами щодо наявності чи відсутності підстав для повернення попередньої оплати в частині непоставленого товару, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина друга статті 193 Господарського кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно з частиною першою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Дотримання вимоги щодо строку (терміну) має важливе значення для належного виконання зобов'язання. Оскільки правовим наслідком невиконання зобов'язання у визначений строк (термін) може бути прострочення як кредитора, так і боржника.
Приписами частини першої статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві ( ст.664 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, узгоджена сторонам ціна причепа, а також по розробці необхідної документації та сертифікації одного транспортного засобу відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору 837 925,00грн з ПДВ 20%, що згідно погодженого сторонами курсу гривні до євро - 30,47грн за 1 євро, становить 27 500,00 євро. Загальна ціна за Договором становить 27500,00 євро з ПДВ 20%, що згідно погодженого Сторонами курсу гривні до євро - 30,47 грн за 1 євро, становить 837 925,00 грн з ПДВ 20%. При цьому, попередня оплата складає 70% вартості товару, а саме 586 547,50 грн, в тому числі ПДВ 20%, що згідно погодженого сторонами (на дату укладення цього договору) курсу гривні до євро - 30,47 грн за 1 євро, становить 19250,00 євро, сплачується протягом семи банківських днів після підписання обома сторонами цього договору (п.3.1 договору).
04.11.2021 ПП «АЛЬТАЇР» сплачено ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» 586547,60 грн в якості попередньої оплати вартості причепу (платіжне доручення №3312 від 04.11.2021).
За приписами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як визначено пп. 4.2 - 4.3 Договору строк виконання робіт по виготовленню становить 50 робочих днів з моменту виконання пункту 3.1. цього договору та передачі Виконавцю детальної технічної документації транспортного засобу (креслення), Виконавець вправі виконати роботи достроково. Виконавець не несе відповідальності за строки виконання, згідно цього договору у разі затримки поставки ТЗ.
У письмових поясненнях ПП «АЛЬТАЇР» зазначило, що позивач передав відповідачеві детальну технічну документацію транспортного засобу (креслення) 02.11.2021. Означена інформація у повному обсязі міститься у Специфікації №1, що підписана сторонами. Вказаної у Специфікації №1 технічної інформації щодо предмету достатньо договору достатнього для виготовлення відповідачем транспортного засобу (причепу). Обов'язок позивача додатково надати інші технічні документи для виготовлення транспортного засобу за умовами Договору не передбачено.
Суд вбачає, що Специфікація №1, яка підписана сторонами в якості додатку до Договору, містить технічні параметри предмету договору, як то марку, модель, довжину, ширину, розмір кузову, тип кузову, параметри внутрішніх та зовнішніх деталей, обладнання, загальний опис його частин тощо. У тексті специфікації безпосередньо наведено креслення причепу з визначенням відповідних розмірів.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався до позивача з вимогами щодо передачі технічної документації. У листі від 29.02.2022 про цей факт мова також не йде.
Натомість п. 4.1 договору обумовлює, що саме Виконавець розроблює внутрішню технічну документацію, згідно цього замовлення та зобов'язаний в найкоротші строки проінформувати Замовника про строк розробки технічної документації, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, з моменту виконання пункту 3.1. цього договору.
За свідченнями позивача, таких повідомлень з боку відповідача на його адресу не надходило. Доказів протилежного суду не надано.
Таким чином, відповідач повинен був виготовити причеп (самоскид марки КТС) в строк до 18.01.2024 включно.
Доказів на підтвердження факту виконання умов договору в частині виготовлення відповідачем та передачі позивачу вказаного причепу матеріали справи не містять.
Надавши оцінку встановленим обставинам, зважаючи на погоджені Сторонами умови Договору щодо алгоритму дій на виконання взятих на себе зобов'язань, суд дійшов висновку, що ПП «АЛЬТАЇР» свої зобов'язання виконало, а ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» відповідно не було здійснено поставку обумовленого Договором товару у повному обсязі та визначені строки. Іншого не доведено.
Відповідач направив позивачу лист від 29.02.2022 про виникнення форс-мажорних обставин та неможливість виконання умов договору. При цьому, посилався на наявність обставин військової агресії Російської Федерації проти України та лист Торгово-промислової палати України, розміщений на офіційному сайті палати за № 2024/02.0-7.1від 28.02.2022.
З цього приводу суд зазначає про наступне.
Умови п.8.1 Договору визначають, що при настанні форс-мажорних обставин неможливості повного чи часткового виконання кожної зі сторін зобов'язань за цим Договором, а саме: пожеж, стихійних лих, воєнних операцій будь-якого характеру, блокади, актів влади та інших, що не залежать від сторін обставин, термін виконання зобов'язань відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Таким чином, станом на дату виконання зобов'язання, що встановлений судом - 18.01.2022 - воєнного стану на території України оголошено не було, з 19.01.2022 має місце прострочення виконання вказаного зобов'язання. Вказане унеможливлює відкладення (відсування) терміну виконання зобов'язань на час дії форс-мажорних обставин, оскільки на дату їх настання строк виконання зобов'язання вже настав.
Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за Договором, повинна негайно сповістити іншу сторону про настання та припинення обставин, що перешкоджають сторонам у виконанні Договору. Належним доказом наявності зазначених вище обставин будуть служити свідчення ТПП Замовника або Виконавця (п.8.2). Відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) встановлено в пункті 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якому форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).
Контекстний зміст статті 14-1 Закону, а також вимоги Регламенту, дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, який стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов'язань.
Натомість, загальний офіційний Лист Торгово-промислової палати України, розміщений в мережі Інтернет 28.02.2022, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
З огляду на наведене господарський суд визнає, що у розумінні наведених положень правових актів, даний лист Торгово-промислової палати України не є сертифікатом та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, що підтверджують неможливість виконання відповідачем договірних зобов'язань з виготовлення причепу, тому не визнається судом допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи.
Факт військової агресії Російської Федерації проти України, введення в державі воєнного стану не можуть бути беззаперечним доказом наявності форс-мажорних обставин, за відсутності доказів безпосереднього впливу на реальну можливість виконання Стороною договору своїх зобов'язань цих обставин.
Враховуючи викладене, суд визнає недоведеним належними та допустимими доказами твердження ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» про неможливість виконання ним своєї частини зобов'язання за Договором у зв'язку з форс-мажорними обставинами - початком повномасштабного збройного вторгнення військ РФ на територію України.
Відтак суд вважає, що сукупністю наявних в матеріалах справи доказів документально підтверджено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару Покупцю відповідно до умов договору.
Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. Зокрема, у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Зі змісту договору №476 від 02.11.2021 вбачається, що Сторонами не встановлено обов'язку Продавця з повернення попередньої оплати у певний строк та імперативних вимог щодо форми та порядку звернення Покупця до Продавця з вимогою про повернення попередньої оплати.
Покупець може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався з письмовою вимогою у порядку досудового врегулювання спору до ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО», однак вимоги позивача ані щодо передачі товару, ані щодо повернення сплаченої суми попередньої оплати, що були викладені позивачем альтернативно, відповідачем не виконані.
Приписами частини першої, другої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Докази щодо повернення ТОВ «ЗАВОД АЛЕКО» на рахунок ПП «АЛЬТАЇР» вказаної суми попередньої оплати за непоставлений товар в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене позовні вимоги в сумі 586 547,50грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. У відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки (пункти 74,85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №902/186/21.
Відповідно виходячи з викладеного, позивач мав правові підстави для нарахування суми 3% та інфляційних витрат на суму попередньої оплати, що не була повернута відповідачем, з моменту закінченням строку поставки товару за договором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначений ним період з 19.01.2022 по 04.04.2024, що нараховані на суму 586 547,50 грн, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН, суд приходить до висновку, що він здійснений вірно, сума 3%річних, яка підлягає стягненню складає 38 892,46грн.
Також, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 189 179,68 грн.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19.
Згідно розрахунку, наданого позивачем в тексті усунення недоліків позовної заяви, останнім нараховано інфляційні втрати в сумі 189 179,68 грн за період з лютого 2022 по лютий 2024. Здійснивши перерахунок вказаної суми у спосіб, що є аналогічним способу нарахування 3%річних, суд приходить до висновку, що розрахунок здійснено позивачем вірно, відповідно заявлена сума інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.
Предметом спору у даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованої пені в сумі 114 692, 42 грн у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з поставки товару у встановлений договором строк.
Відносно вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.
Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).
Пунктом 7.2 договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх договірних обов'язків по оплаті виконаних робіт, рівнозначно як і по якості та строкам виконання робіт, винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного в строк зобов'язання за кожний календарний день прострочення.
Як встановлено судом, прострочення виконання зобов'язання мало місце, оскільки виготовлення та передачі транспортного засобу позивачу у встановлений договором строк здійснено не було, сукупна вартість товару, що не був своєчасно поставлений відповідачем, встановлена умовами договору становить 837 925,00 грн.
Одночасне стягнення пені за невиконання зобов'язання з поставки товару у встановлений договором строк та інфляційних втрат, 3% річних як міри відповідальності за несвоєчасне повернення попередньої оплати є можливим, оскільки вони нараховуються за порушення різних зобов'язань, що не є виконаними. Подібні обставини, однак в межах розгляду позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій за обидва види зобов'язань, розглядались судом в межах справи № 927/25/21, у якій Верховним Судом прийнято постанову від 04.10.2022 щодо залишення в силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.05.2021 про часткове задоволення позовних вимог.
Пеня розрахована позивачем виходячи з вартості товару, який не був поставлений - 837 925,00 грн, за період з 19.01.2022 - по 18.07.2022. Розмір пені складає 114 692, 42 грн.
Контррозрахунок відсутній.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за визначений період, судом встановлено, що останній здійснений методологічно та арифметично вірно.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 114 692,42грн підлягають задоволенню.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 586 547,50грн, пені в сумі 114 692,42 грн, 3% річних в сумі 38 892,46 грн, інфляційних втрат в сумі 189 179,68грн.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір стягується з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Приватного підприємства «АЛЬТАЇР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АЛЕКО» про стягнення в сумі 929312,06грн, а саме, суми попередньої оплати в розмірі 586 547,50грн, пені в сумі 114 692,42 грн, 3% річних в сумі 38 892,46 грн, інфляційних втрат в сумі 189 179,68грн задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД АЛЕКО» (адреса місцезнаходження: 85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Шевцової, буд. 11а, ідентифікаційний код 32745773) на користь Приватного підприємства «АЛЬТАЇР» (адреса місцезнаходження: 19801, Черкаська область, смт. Драбів, вул. Шевченка, буд. 37а, ідентифікаційний код 32795599) суму попередньої оплати в розмірі 586 547,50грн, пені в сумі 114 692,42 грн, 3% річних в сумі 38 892,46 грн, інфляційних втрат в сумі 189 179,68грн та судовий збір у розмірі 13 939,68 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено під час судового засідання.
Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2024року.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова