61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
23.07.2024 Справа №905/526/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Рикова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Агро», м. Київ
до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва
про стягнення збитків у розмірі 119725559,12грн,
за участю уповноважених представників сторін (в режимі відеоконференції):
від позивача: Кожушний К.С.;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кепітал Агро», м. Київ звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва про стягнення збитків у розмірі 119725559,12грн, що є еквівалентом 3052557 доларів США за курсом НБУ на дату подання позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та бойових дій він зазнав збитків внаслідок знищення майна, а також збитків у вигляді упущеної вигоди через неможливість здійснення господарської діяльності.
Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статтю 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», статті 11, 22, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №326 від 20.03.2022.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду такі докази: акт прийому-передачі майна від 08.10.2019, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, договір №0411-19 від 04.11.2019 з додатком, акти приймання-передачі, видаткові накладні, договори оренди №0401/21-2, №0401/21-1, №0401/21-3 від 04.01.2021 нежитлового приміщення з додатками, накази ТОВ «Кепітал Агро» №5, №6, №7 від 14.03.2022, №9 від 21.04.2022, №11 від 27.08.2022, №1-ІНВ від 31.08.2022, протоколи огляду місяця події №1 від 29.08.2022, №2 від 30.08.2022, №3 від 30.08.2022, інвентаризаційні описи №№2-7 від 10.09.2022, акти списання №№2-7 від 30.09.2022, бухгалтерські довідки, лист ТОВ «Кепітал Агро» №28-10/9 від 28.10.2022; витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, постанови про визнання потерпілим та про залучення представника потерпілого від 06.02.2023, повідомлення про початок досудового розслідування, лист Головного управління ДСНС України у Донецькій області №6/11/1496 від 19.11.2022, акт про пожежу від 23.05.2022; договір №4172-ТЗ від 07.12.2023, акт прийняття-передачі від 02.01.2024 за договором №4172-ТЗ, витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, технічний звіт за результатами обстеження об'єкту №4172-ТЗ від 20.12.2023 з додатками, договір №00494/24 від 03.01.2024 про проведення незалежної оцінки, акт приймання-передачі робіт з незалежної оцінки від 18.03.2024, рахунки на оплату, платіжні інструкції, звіт суб'єкта оціночної діяльності ФОП «Закір'янова Валентина Василівна» про оцінку розміру шкоди та обсягу збитків від 27.02.2024 з додатками; заява свідка ОСОБА_4. від 21.11.2023, відео.
З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/526/24 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою господарського суду від 03.04.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/526/24. Справу №905/526/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.04.2024 о 15:40 год.
Ухвалою господарського суду від 24.04.2024 відкладено підготовче засідання по справі №905/526/24 на 23.05.2024 о 16:00 год.
У зв'язку з перебуванням судді Чернової О.В. у відпустці з 23.05.2024 по 24.05.2024 підготовче засідання по справі №905/526/24, призначене на 23.05.2024, не відбулося.
Ухвалою господарського суду від 27.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 25.06.2024 о 14:15 год.
Ухвалою господарського суду від 25.06.2024 закрито підготовче провадження у справі №905/526/24 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 23.07.2024 о 14:45год.
У судове засідання 23.07.2024 з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідачем у справі є Держава-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва та щодо неможливості застосування судового (суверенного) імунітету, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.
Згідно ст. 7 зазначеної Конвенції держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; або c) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові КЦС ВС від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.
У постановах від 18.05.2022 у справах у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц КЦС ВС розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в України для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Судом також враховано правову позицію, викладену у постанові КЦС ВС від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, відповідно до якого національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту»).
Отже суд дійшов висновку про застосування у цій справі «деліктного винятку», відповідно до якого будь-який спір, що виник на території України у її громадянина, навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
За приписами статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан.
Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
З інформації на офіційному вебсайті АТ «Укрпошти» відомо, що АТ «Укрпошта», припинила доставку поштових відправлень до/з Росії з перших днів повномасштабного вторгнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Водночас у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Таким чином, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року та подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до сторони відповідача дипломатичними каналами не є можливим.
За наведених обставин відповідач - Держава-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва про відкрите судове провадження у справі №905/526/24 повідомлявся шляхом направлення ухвал господарського суду на його електронну пошту (info@minjust.gov.ru) та шляхом розміщення публікацій на офіційному сайті Господарського суду Донецької області в мережі Інтернет в розділі «Повідомлення для учасників судового процесу» за вебпосиланням: https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/gromadyanam/povidomlenniz_dlia_ychasnukiv/.
Додатково суд зобов'язував позивача направляти процесуальні документи у справі №905/526/24 відповідачу на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача.
Суд звертає увагу, що всі процесуальні документи суду по справі №905/526/24 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень вебпорталу «Судова влада України» в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, клопотань та заяв по суті спору від останнього не надходили.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Виходячи з того, що відповідач вважається належним чином повідомленим про відкрите судове провадження, а також дату, час та місце судового засідання, з огляду на те, що судом створені усі умови для забезпечення процесуальних прав сторін та надано достатньо часу відповідачу для надання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
З'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кепітал Агро», м. Київ (далі - позивач) є юридичною особою, резидент України, діє на підставі власного установчого документа, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань - 43121015, дата запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 18.07.2019, номер запису: 10741020000086427.
Види економічної діяльності юридичної особи: 01.47 Розведення свійської птиці (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.
Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно:
- птахівницький комплекс №1 ПТФ по вирощуванню молодняка курей загальною площею 3264,1кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Дмитрівка, вул. Сєвєрна (вул. Північна), буд. 22;
- птахівницький комплекс №2 по виробництву яєць загальною площею 10322,3кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Дмитрівка, вул. Мічуріна, буд. 61;
- комплекс з виробництва яєць загальною площею 11817,0кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Шнурки, вул. Котовського (вул. Степова), буд. 1-А.
Відповідно до договору №0411-19 від 04.11.2019 купівлі-продажу виробничого обладнання для птахівництва та специфікації позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Кепітал Груп» виробниче обладнання з цільовим призначенням для вирощування курей-несучок, молодняка курей-несучок, виробництва курячого яйця, виробництва та зберігання комбікорму для птиці загальною вартістю 28115584,27грн.
Пунктом 5 специфікації до договору №0411-19 від 04.11.2019 передбачено, що приймання-передача товару відбувається на об'єктах покупця (в місцях його попереднього використання/зберігання/знаходження), за адресами: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Шнурки, вул. Котовського (вул. Степова), буд. 1-А - комплекс з виробництва яєць; Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Дмитрівка, вул. Сєвєрна (вул. Північна), буд. 22 - птахівницький комплекс №1 ПТФ по вирощуванню молодняка курей; Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Дмитрівка, вул. Мічуріна, буд. 61 - птахівницький комплекс №2 по виробництву яєць.
На підтвердження виконання договору 0411-19 від 04.11.2019 купівлі-продажу виробничого обладнання для птахівництва позивачем долучені видаткові накладні №67 від 06.11.2019, №68 від 07.11.2019, №69 від 08.11.2019 та акти приймання-передачі товару від 06.11.2019, 07.11.2019, 08.11.2019.
На підставі договорів оренди №0401/21-1 від 04.01.2021, №0401/21-2 від 04.01.2021, №0401/21-3 від 04.01.2021 вказане вище нерухоме майно разом з рухомим майном позивач передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Дмитрівська птахофабрика» з метою ведення господарської діяльності.
В матеріалах справи містяться акти приймання-передачі предмета оренди.
Відповідно до наказів Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Агро» №6 та №7 від 14.03.2022, з огляду на повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, ведення воєнного стану, бойових дій, що загрожують життю та здоров'ю співробітників товариства, з 15 березня 2022 року та до завершення в Україні правового режиму воєнного стану, а також обставин, що загрожують життю та здоров'ю працівників ТОВ «Кепітал Агро», зупинено здійснення господарської діяльності товариства на виробничих об'єктах: птахівницькому комплексі №2 по виробництву яєць (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 579549214242), що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Дмитрівка, вул. Мічуріна, буд. 61; комплексі з виробництва яєць (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 305732914242), що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Шнурки, вул. Котовського (вул. Степова), буд. 1-А.
Наказом товариства №9 з 21.04.2022 зупинено експлуатацію виробничого об'єкта - комплексі з виробництва яєць (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 305732914242), що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Шнурки, вул. Котовського (вул. Степова), буд. 1-А.
На підставі наказу №11 від 27.08.2022 директором ТОВ «Кепітал Агро» Печуга І.С., за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , проведені огляди виробничих потужностей товариства.
Відповідно до протоколу огляду №1 від 29.08.2022 місця події встановлено: внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а саме потрапляння 21.04.2022, та протягом наступних травня-червня 2022 року, та 02.07.2022 вибухових снарядів/пристроїв в селі Шнурки Черкаської ОТГ Краматорського району Донецької області по вулиці Степова пошкоджені нежитлові приміщення - виробничий об'єкт - комплексу виробництва яєць (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 305732914242). Оглядом встановлено знищення нерухомого майна, виробничого обладнання та малоцінних необоротних матеріальних активів, що використовувались в процесі виробництва. Візуальний огляд дає підстави для висновку, що знищення майна пов'язане із потраплянням вибухових снарядів/пристроїв до будівель комплексу з виробництва яєць та подальшою пожежею.
Відповідно до протоколу огляду №2 від 30.08.2022 місця події встановлено: внаслідок постійних в період з березня по липень 2022 року артилерійських та авіаційних обстрілів в селі Дмитрівка Краматорської ОТГ Краматорського району Донецької області, відбувалися постійні тривалі (понад 24 години) перебої з електропостачанням по вулиці Мічуріна, будинок №61 , що стало причиною часткової втрати функціональних можливостей (пошкодження/приведення у непридатний стан) виробничого обладнання птахівницького комплексу №2 по виробництву яєць. Оглядом встановлено пошкодження виробничого обладнання та малоцінних необоротних матеріальних активів, що використовувались в процесі виробництва. Візуальний огляд дає підстави для висновку, що пошкодження майна (виробничого обладнання) виникло в результаті корозійних процесів після тривалого перебування падежа курей на виробничих лініях (падіж (вимирання, пов'язане з відсутністю кормління/поїння, недостатнього отримання птицею вітамінів і мінералів шляхом відпоювання). Лінії навозовидалення прийшли повністю в непридатність до подальшої експлуатації у зв'язку з відсутністю очищення , ланцюгова система кормління прийшла в непридатний до подальшої експлуатації у зв'язку з порушенням системи повітрообміну (сильна вологість при відсутності роботи системи кондиціонування та вентиляції), через відсутність постійного електропостачання, тривалий простій, а також у зв'язку з тим, що потрапляння залишків падежу курей та трупного яду на систему кормління призвели до пришвидшення процесів гниття.
Відповідно до протоколу огляду №3 від 30.08.2022 місця події встановлено: внаслідок постійних в період з березня по липень 2022 року артилерійських та авіаційних обстрілів в селі Дмитрівка Краматорської ОТГ Краматорського району Донецької області, відбувалися постійні тривалі (понад 24 години) перебої з електропостачанням по вулиці Сєвєрна, будинок №22 , що стало причиною часткової втрати функціональних можливостей (пошкодження/приведення у непридатний стан) виробничого обладнання птахівницького комплексу №2 по виробництву яєць. Оглядом встановлено пошкодження виробничого обладнання та малоцінних необоротних матеріальних активів, що використовувались в процесі виробництва. Візуальний огляд дає підстави для висновку, що пошкодження майна (виробничого обладнання) виникло в результаті корозійних процесів після тривалого перебування падежа курей на виробничих лініях (падіж (вимирання, пов'язане з відсутністю кормління/поїння, недостатнього отримання птицею вітамінів і мінералів шляхом відпоювання). Лінії навозовидалення прийшли повністю в непридатність до подальшої експлуатації у зв'язку з відсутністю очищення , ланцюгова система кормління прийшла в непридатний до подальшої експлуатації у зв'язку з порушенням системи повітрообміну (сильна вологість при відсутності роботи системи кондиціонування та вентиляції), через відсутність постійного електропостачання, тривалий простій, а також у зв'язку з тим, що потрапляння залишків падежу курей та трупного яду на систему кормління призвели до пришвидшення процесів гниття.
На підставі наказу ТОВ «Кепітал Агро» №1-ІНВ від 31.08.2022 проведено інвентаризацію та 10.09.2022 складені інвентаризаційні описи №№2-7.
Також до матеріалів справи долучені акти списання необоротних активів №№3-7 від 30.09.2022 та бухгалтерські довідки станом на 30.09.2022.
Позивач направив Головному управлінню ДПС у м. Києві повідомлення №28-10/9 від 28.10.2022 про втрату (знищення) первинних документів.
На підставі заяви ТОВ «Кепітал Агро» 10.11.2022 слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022100100003256 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.
Листом Головного управління ДСНС України у Донецькій області №6/11/1496 від 19.11.2022 повідомлено, що 21.04.2022 надійшло повідомлення про пожежу внаслідок обстрілу нежитлового приміщення (птахоферми), за адресою: Донецька область, Краматорський район, село Шнурки, вулиця Степова, будинок 1-А. Ймовірною причиною виникнення пожежі стало потрапляння боєприпасу з вогнепальної зброї, тип боєприпаси не встановлений.
До справи долучено акт про пожежу від 23.05.2022.
29.12.2022 слідчим відділом 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ІНФОРМАЦІЯ_1 в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесені відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022050000007309 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.
Згідно з витягом ЄРДС за кримінальним провадженням №22022050000007309 викладено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 21.04.2022 невстановлені особи з числа збройних сил РФ за допомогою невстановленої наразі зброї здійснили обстріл с. Шнурки Черкаської ОТГ Слов'янського району Донецької області, а саме території ТОВ «Кепітал Агро» за адресою: с. Шнурки, вул.. Степова, буд. 1-А. В результаті зазначеного обстрілу Товариству спричинено матеріальну шкоду розміром близько 32233143,31грн.
Відповідно до постанови Служби безпеки України від 06.02.2023 визнано ТОВ «Кепітал Агро» потерпілим по кримінальному провадженню №22022050000007309 від 29.12.2022 за фактом вчинення кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 438 КК України.
До матеріалів справи долучено заяву свідка - першого заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівська птахофабрика» ОСОБА_4 від 21.11.2023, справжність підпису ОСОБА_4 засвідчено приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я., зареєстровано в реєстрі за №1721.
Позивач уклав з Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» до договір №4172-ТЗ від 07.12.2023 на обстеження та складання звіту про технічний стан з реєстрацією в ЄДЕССБ об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: Донецька область, Слов'янський район, с. Шнурки, вулиця Степова (вулиця Котовського), будинок 1А.
До матеріалів справи долучені акт прийняття-передачі від 02.01.2024 за договором №4172-ТЗ від 07.12.2023, рахунок на оплату №23 від 11.12.2023, платіжну інструкцію №495 від 11.12.2023.
Відповідно до технічного звіту за результатами обстеження об'єкту - комплексу з виробництва яєць, що знаходиться за адресою: Донецька область, Краматорський район, село Шнурки, вулиця Степова, буд. 1а, встановлено, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації пошкоджені нежитлові будівлі, конструкції об'єктів втратили свої технологічні характеристики, ступінь та характер наявних пошкоджень свідчить про необхідність проведення відновлювальних робіт.
03.01.2024 між позивачем та Фізичною особою-підприємцем «Закір'янова Валентина Василівна» укладено договір №00494/24 про проведення незалежної оцінки майна по визначенню шкоди та обсягу збитків, завданих ТОВ «Кепітал Агро», внаслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку з збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
До матеріалів справи долучені акт прийняття-передачі робіт з незалежної оцінки від 18.03.2024, рахунок-фактуру на оплату №00485/24 від 03.01.2024, платіжну інструкцію №502 від 08.01.2024.
Згідно зі звітом суб'єкта оціночної діяльності ФОП «Закір'янова Валентина Василівна» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №179/2023 від 27.03.2023 на право проведення незалежної оцінки майна, виданий Фондом державного майна України) розмір шкоди та обсягу збитків, завданих єдиному майновому комплексу ТОВ «Кепітал Агро», внаслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності становить 3052557 доларів США, що еквівалентно 115997174гривні, з яких розмір шкоди та обсяг збитків становить 2989329 доларів США (що еквівалентно 113594510гривень), розмір упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності становить 63228 доларів США, (що еквівалентно 2402664гривні). Дата оцінки - 01.01.2024. Дата складання звіту - 27.02.2024.
Посилаючись на завдані збитки внаслідок збройної агресії Російської Федерації, позивач звернувся до суду з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування прямих збитків та упущеної вигоди у розмірі 119725559,12грн, що є еквівалентом 3052557 доларів США за курсом на дату подання позовної заяви (29.03.2024).
Досліджуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з такого.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався.
14.04.2022 Верховною Радою України прийнято постанову про схвалення Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», в якій Верховна Рада України визнає дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу.
22.05.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну».
Так, згідно ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, з 24.02.2022 Краматорська міська територіальна громада та Черкаська селищна територіальна громада є територією можливих бойових дій.
Статтею 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Судом встановлено, що на праві власності позивачу належать такі об'єкти нерухомого майна:
- птахівницький комплекс №1 ПТФ по вирощуванню молодняка курей загальною площею 3264,1кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Дмитрівка, вул. Сєвєрна (вул. Північна), буд. 22;
- птахівницький комплекс №2 по виробництву яєць загальною площею 10322,3кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Дмитрівка, вул. Мічуріна, буд. 61;
- комплекс з виробництва яєць загальною площею 11817,0кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Шнурки, вул. Котовського (вул. Степова), буд. 1-А.
Судом також встановлено, що згідно з технічним звітом №4172-ТЗ від 20.12.2023 за результатами обстеження об'єкту, комплекс з виробництва яєць загальною площею 11817,0кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Шнурки, вул. Котовського (вул. Степова), буд. 1-А, пошкоджений (частково знищений).
Матеріалами справи підтверджується, що пошкодження (часткове знищення) майна відбулось внаслідок обстрілу невстановленими особами збройних сил РФ (акт про пожежу від 23.05.2022, витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №22022050000007309, №12022100100003256).
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, то суд враховує, що законодавством України обов'язок доказування відсутності вини у спірних правовідносинах покладається на її заподіювача, тобто в контексті зазначеного діє принцип презумпції вини.
Оскільки презумпція вини Російської Федерації під час розгляду справи не спростована, тому вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини відповідача як заподіювача шкоди.
Щодо збитків, завданих майну позивача на птахівницькому комплексі №1 ПТФ по вирощуванню молодняка курей загальною площею 3264,1кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Дмитрівка, вул. Сєвєрна (вул. Північна), буд. 22, та на птахівницькому комплексі №2 по виробництву яєць загальною площею 10322,3кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Дмитрівка, вул. Мічуріна, буд. 61.
На підтвердження пошкодження майна надані протоколи оглядів №2 та №3 від 30.08.2022, огляд провів директор ТОВ «Кепітал Агро» Печуга І.С.
У протоколах вказано, що внаслідок постійних в період з березня по липень 2022 року артилерійських та авіаційних обстрілів в селі Дмитрівка Краматорської ОТГ Краматорського району Донецької області, відбувалися постійні тривалі (понад 24 години) перебої з електропостачанням по вулиці Мічуріна, будинок №61, та вулиці Сєвєрна, будинок №22 , що стало причиною часткової втрати функціональних можливостей (пошкодження/приведення у непридатний стан) виробничого обладнання птахівницьких комплексів. Візуальний огляд дає підстави для висновку, що пошкодження майна (виробничого обладнання) виникло в результаті корозійних процесів після тривалого перебування падежа курей на виробничих лініях (падіж (вимирання, пов'язане з відсутністю кормління/поїння, недостатнього отримання птицею вітамінів і мінералів шляхом відпоювання). Лінії навозовидалення прийшли повністю в непридатність до подальшої експлуатації у зв'язку з відсутністю очищення , ланцюгова система кормління прийшла в непридатний до подальшої експлуатації у зв'язку з порушенням системи повітрообміну (сильна вологість при відсутності роботи системи кондиціонування та вентиляції), через відсутність постійного електропостачання, тривалий простій, а також у зв'язку з тим, що потрапляння залишків падежу курей та трупного яду на систему кормління призвели до пришвидшення процесів гниття.
Поряд з тим, позивачем не надано належних доказів артилерійських та авіаційних обстрілів саме в селі Дмитрівка Краматорської ОТГ Краматорського району Донецької області. Також відсутні належні докази постійних тривалих (понад 24 години) перебоїв з електропостачанням внаслідок воєнних дій.
Також суд звертає увагу, що не приймаються долучені до позовної заяви відеозаписи як докази, оскільки позивачем на вказаному на якому пристрої такі докази створені та де зберігається оригінали. Зі змісту відеозаписів неможливо ідентифікувати, ким вони здійснені та на яких об'єктах.
Суд зауважує, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, з 24.02.2022 Краматорська міська територіальна громада є територією можливих бойових дій.
Крім того, у заяві свідка - першого заступника директора ТОВ «Дмитрівська Птахофабрика» вказано, що без наявності співробітників для забезпечення необхідного мікроклімату в птахівницьких комплексах, підтримання санітарних умов, умов вологості, температурного режиму, належної годівлі та поїння, вся птиця померла, продукція зіпсувалася.
Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що падеж курей, та подальше пошкодження майна на птахівницьких комплексах відбулось внаслідок відсутності співробітників, недбалості працівників позивача.
Матеріали справи не містять доказів, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач був позбавлений доступу до майна, можливості евакуювати птицю, вивезти продукцію та обладнання, використовувати альтернативні джерела електропостачання.
З огляду на зазначене, позивач не довів факт завдання збитків на птахівницькому комплексі №1 ПТФ по вирощуванню молодняка курей загальною площею 3264,1кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Дмитрівка, вул. Сєвєрна (вул. Північна), буд. 22, та на птахівницькому комплексі №2 по виробництву яєць загальною площею 10322,3кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Дмитрівка, вул. Мічуріна, буд. 61 внаслідок неправомірних дій відповідача.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про доведеність повного складу цивільного правопорушення в частині завдання збитків позивачу у зв'язку зі знищенням (пошкодженням) майна - комплексу з виробництва яєць загальною площею 11817,0кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Шнурки, вул. Котовського (вул. Степова), буд. 1-А.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Судом встановлено, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України пошкоджено (знищено) майно позивача - комплекс з виробництва яєць загальною площею 11817,0кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Шнурки, вул. Котовського (вул. Степова), буд. 1-А.
Отже вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків в цій частині є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.
Щодо розміру завданих збитків, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.
Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
На підтвердження розміру збитків позивач надав суду звіт суб'єкта оціночної діяльності від 27.02.2024, здійснений ФОП «Закір'янова Валентина Василівна» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №179/2023 від 27.03.2023 на право проведення незалежної оцінки майна, виданий Фондом державного майна України) про оцінку розміру шкоди та обсягу збитків внаслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації.
Згідно зі звітом розмір шкоди та обсяг збитків, завданих внаслідок знищення та пошкодження майна, становить збитків становить 2989329 доларів США (що еквівалентно 113594510гривень). Дата оцінки - 01.01.2024.
Заперечення та спростування результатів оцінки збитків, у тому числі рецензування звіту про оцінку збитків в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року №951) Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за №1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).
Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (пункт 9 розділу І «Основні положення» Методики).
Суд враховує, що відповідно до положень ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно із ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.
Також відповідно до пункту 9 розділу І «Основні положення» Методики під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.
Судом встановлено, що позивач визначив ціну позову з урахуванням курсу гривні до долару США на дату подання позову - 29.03.2024, що становить 39,2214грн за 1 долар США.
Як зазначено вище, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині завдання збитків на комплексі з виробництва яєць загальною площею 11817,0кв.м., що розташований за адресою: Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Шнурки, вул. Котовського (вул. Степова), буд. 1-А.
Згідно зі звітом про оцінку розміру шкоди та обсягу збитків від 27.02.2024 розмір реальних збитків на об'єкті нерухомого майна за адресою Донецька обл., Краматорський р-н, с. Шнурки, вул. Котовського (вул. Степова), буд. 1-А, становить 67893970,06грн, що еквівалентно 1786683,42 доларів США за курсом НБУ на дату оцінки.
Судом встановлено, що загальна вартість шкоди (реальних збитків) спричиненої позивачу за офіційним курсом покупки долару США по відношенню до гривні, встановлених на українському міжбанківському валютному ринку (згідно даних сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/, станом на 29.03.2024 - 1 долар США еквівалентно 39,2214грн) на день подання позову у цій справі становить 70076225,09грн.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення завданої шкоди (реальних збитків) підлягають частковому задоволенню в розмірі 70076225,09грн, еквівалентно 1786683,42 доларів США на дату подання позовної заяви.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зазначає таке.
Тлумачення змісту ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.224, ст.225 Господарського кодексу України свідчить, що збитки як правова категорія включають у себе упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц.
Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Позивач заявив до стягнення упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності у розмірі 63228 доларів США на дату оцінки, що підтверджується звітом про оцінку розміру шкоди та обсягу збитків від 27.02.2024.
Як вбачається зі звіту, для визначення розміру упущеної вигоди проведені такі оціночні процедури: аналіз та визначення тривалості строку компаундування, у межах якого враховується упущена вигода від активу (майна); обчислення річного розміру грошових потоків та переведення в розмір на місяць протягом усього строку компаундування; обґрунтування складових ставки компаундування та її визначення; майбутньої вартості грошових потоків на кінець строку компаундування шляхом компаундування цих грошових потоків.
Вхідними даними для розрахунку не отриманого прибутку є значення статей доходів та витрат підприємства, діяльність якого заснована на майні, визначеному в пункті 1 Методики, із звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2020 та 2021 роки.
Пунктами 1 та 2 розділу «Методичні засади оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди (неотриманого прибутку)» Методики передбачено, що визначення розміру упущеної вигоди для цілей цієї Методики виконують стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди.
Для цілей цієї Методики під упущеною вигодою розуміють розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що його міг отримати власник (балансоутримувач, користувач) пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії.
Як підтверджується з матеріалів справи, під час підготовки звіту оцінювачем взяті до уваги тільки фінансові звіти за 2020 та 2021 роки.
Поряд з тим, враховуючи висновки суду про часткову доведеність позовних вимог, з наданих звітів неможливо встановити, який дохід отримано позивачем безпосередньо під час господарської діяльності на об'єкті за адресою Донецька обл., Краматорський р-н, с. Шнурки, вул. Котовського (вул. Степова), буд. 1-А.
Суд звертає увагу, що вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.
Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 18.05.2016 у справі №6-237цс16, Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц).
Незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).
Судом також враховується, що місце реєстрації позивача є м. Київ; нерухоме майно, яке належить останньому та якому спричинені реальні збитки, передавалось в оренду ТОВ «Дмитрівська Птахофабрика» для здійснення останнім господарської діяльності.
Відтак, на переконання суду, фінансові звіти за 2020 та 2021 роки не можуть бути достатніми для здійснення оцінки упущеної вигоди за наведених обставин та складання обґрунтованого звіту, та у сукупності зі звітом належними доказами на підтвердження беззаперечного факту отримання прибутку та його розміру під час господарської діяльності на об'єкті за адресою Донецька обл., Краматорський р-н, с. Шнурки, вул. Котовського (вул. Степова), буд. 1-А.
У постанові Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі 911/2202/23 колегія суддів також дійшла висновків, що використання оцінювачем лише фінансової звітності за 2020 та 2021 роки, тобто лише одного складника, не є достатнім для складення обґрунтованого та різностороннього звіту.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.
Згідно з положеннями ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача завданої шкоди (реальних збитків) у розмірі 70076225,09грн, еквівалентно 1786683,42 доларів США на дату подання позовної заяви.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» за позовом до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1051143,38грн, що становить 1,5% від 70076225,09грн.
Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Агро», м. Київ до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва про стягнення збитків у розмірі 119725559,12грн задовольнити частково.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Агро», м. Київ (код ЄДРПОУ 43121015; Україна, 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37/41, офіс 35-1) збитки у розмірі 70076225,09грн, еквівалентно 1786683,42 доларів США на дату подання позовної заяви.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1051143,38грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
У судовому засіданні 23.07.2024 проголошено вступу та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2024.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.