Справа № 738/1425/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/715/24
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
25 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2024 року,
Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю і жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, з професійно-технічною освітою, який перебуває у цивільному шлюбі, є військовослужбовцем, продовжений строк тримання під вартою на 60 діб, а саме до 13 вересня 2024 року (включно).
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції зважив на тяжкість покарання, що загрожує особі, врахував його вік та стан здоров'я, сімейний стан, а також встановив існування реального ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, можливості переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_6 проживає у прикордонному районі, ризик впливу на свідків, а тому дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, згідно до положень ч.8 ст. 176 КПК України, якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначити обвинуваченому заставу у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів доходів громадян.
Обґрунтовуючи свою позицію захисник вказує, що хоча чинним КПК і передбачено по даній категорії справ такий запобіжний захід як тримання під вартою, але в той же час не має заборони щодо визначення застави.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 ще на стадії досудового розслідування давав визнавальні показання, допомагав слідству і усвідомив неправильність своїх дій. Крім того, просить врахувати, що обвинувачений несе службу за контрактом, на яку вступив добровільно і має позитивні характеристики.
При цьому вважає, що суд у своєму рішенні належним чином не мотивував своє рішення щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави. Щодо розміру застави захисник переконаний, що такий за доцільне застосувати у мінімальному розмірі.
Також захисник ставить під сумнів обґрунтованість встановлених ризиків, зокрема, ризик переховування від суду вважає нелогічним, через те, що самовільне залишення частини відповідальність є більш тяжкою ніж інкриміноване діяння. Тоді як безпідставним, на думку апелянта, є і твердження про наявність такого ризику, як вплив на свідків, оскільки підлеглий не може впливати на своїх командирів та не має доступу до їх місця знаходження. Що стосується ризику створення перешкод досудовому розслідуванню, то на переконання захисника, цей ризик є неконкретним, а тому його існування є сумнівним.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили визначити обвинуваченому заставу у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб з підстав зазначених в апеляційній скарзі, прокурора, який з доводами сторони захисту не погодився, вважав ухвалу суду цілком обґрунтованою, оскільки ризики є обґрунтованими, а підстави для застосування запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі відсутні, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника задовольнити .
Щодо ОСОБА_6 на розгляді в місцевому суді перебуває обвинувальний акт у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України, проведене підготовче судове засідання та призначений судовий розгляд.
20 квітня 2024 року до ОСОБА_6 , на той час підозрюваного у кримінальному провадженні, був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з подальшим утриманням в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», який в подальшому був продовжений до 18 липня 2024 року.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження, а тому обґрунтованість підозри, коли складений обвинувальний акт і відбуватиметься перевірка доведеності чи недоведеності обвинувачення, апеляційним судом перевірятися не може, оскільки це буде прямим втручанням апеляційної інстанції в розгляд обвинувачення судом першої інстанції.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
За змістом ст. 199 КПК України при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує подані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший передбачений законом запобіжний захід, тощо.
З часу взяття обвинуваченого під варту і на день проведення апеляційного розгляду минуло більше трьох місяців,
У відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
У той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від суду можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії").
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також беручи до уваги, дані про особу обвинуваченого, який добровільно пішов на службу, має позитивні характеристики, повністю визнає свою вину та співпрацював із слідстовм, має позитивні соціальні зв'язки та схильності, а тому в очікуванні покарання до нього може бути застосований запобіжний захід у виді застави.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 вересня 2024 року (включно).
Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 суму застави в розмірів 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн.
У разі сплати суми застави вважати, що до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді застави, звільнити його з-під варти та покласти такі обов'язки:
1) прибувати до суду за викликом;
2) не відлучатися із населеного пункту за місцем реєстрації;
3)утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11