Номер провадження: 11-сс/813/1129/24
Справа № 521/9832/24 1-кс/521/1871/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.07.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Малиновського райсуду м. Одеси від 28.06.2024 про арешт майна у к/п № 12024163470000222 від 25.03.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п № 12024163470000222 від 25.03.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та було накладено арешт шляхом заборони користування розпорядження та відчуження на автомобіль марки TOYOTA YARIS д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору з ключами до нього, який поміщено до спеціального штраф майданчика тимчасового затримання автомобілей та мототранспорта № 6, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , договір найму (оренди ТЗ) від 14.03.2024, які упаковано до сейф-пакету НПУ № WAR 1933762, які були вилучені під час проведення обшуку 18.06.2024.
Обґрунтовуючи прийняте рішення про арешт майна, слідчий суддя вказував на те, що у вказаному провадженні існує необхідність в забезпеченні збереження транспортного засобу та свідоцтва про його реєстрацію як речового доказу
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що, оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що істотно порушує права власника майна з таких підстав:
- ОСОБА_8 не має жодного відношення до зазначеного провадження, є потерпілою, оскільки т/з перебуває у її приватній власності та використовується нею з метою отримання прибутку. Між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 був укладений договір найму т/з на 2 місяці, умови договору виконувалися належним чином. Водночас ОСОБА_10 повідомив, що орендує автомобіль для потреб дружини, автомобіль був обладнаний дитячим кріслом;
- матеріали провадження не містять жодних доказів використання автомобіля для вчинення злочину;
- під час проведення обшуку автомобіля не було виявлено та зафіксовано відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, не було виявлено наркотичних засобів, обладнання для виготовлення та упаковки , мобільних телефонів тощо.
- як вбачається із матеріалів НСРД фігуранти к/п не використовували вказаний транспортний засіб;
- обшук автомобіля був проведений 18.06.2024, однак теперішній час в межах вказаного провадження не призначені експертизи та не вчинено жодних дій, спрямованих на досягнення мети кримінального провадження;.
- клопотання слідчого не містить доводів, які б підтверджували необхідність втручання у право власності ОСОБА_8 , а транспортний засіб не відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України;
Посилаючись на викладені обставини, представник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 28.06.2024 та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні його клопотання про арешт майна.
У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна свою апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, водночас прокурор заперечувала проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів враховує ту обставину, що власник майна та її представник не були повідомлені слідчим суддею про дату судового засідання, при цьому подали письмові заперечення на клопотання слідчого, що є порушенням їх прав та вимог КПК України і відповідно до усталеної практики апеляційного суду є підставою для призначення нового розгляду клопотання у суді 1-ої інстанції.
Разом з тим, у даному випадку апеляційний суд, за погодженням із учасниками судового розгляду, вважає, що право на доступ до суду може бути компенсовано на стадії апеляційного провадження та клопотання про арешт майна може бути розглянуто по суті задля дотримання прав власника майна та забезпечення дотримання розумних строків провадження.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження серед іншого є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Так, як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду, 25.03.2024 до ч/ч НОМЕР_3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській обл. надійшов рапорт від начальника відділу УБН ГУНП в Одеській області, про те, що в ході проведення заходів, направлених на протидію незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, було встановлено, що на території Малиновського району міста Одеси діє групи осіб, яка займається незаконним виготовленням, зберіганням, перевезенням, пересиланням з метою збуту та збутом наркотичних засобів, використовуючи мережу Інтернет та поштові сервіси.
В подальшому по вказаним матеріалам надано доручення працівникам УБН ГУНП в Одеській обл., щодо встановлення осіб, що можуть бути причетні до скоєння вказаного злочину. У відповідь на вказане доручення працівниками УБН отримано інформацію, що до вказаною злочину причетний ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Згодом, 18.06.2024 на підставі ухвали слідчого судді Малиновського райсуду м. Одеси був проведений обшук т/з марки «TOYOTA YARIS» д/н НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_4 ) 2018 р.в., який знаходиться у користуванні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ході якого виявлено та вилучено автомобіль марки TOYOTA YARIS Д.Н.З. НОМЕР_1 червоного кольору з ключами до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , договір найму (оренди ТЗ) від 14.03.2024, які упаковано до сейф-пакету НПУ № WAR 1933762.
Завданням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий визначив запобігання можливості відчуження, пошкодження, псування, знищення та перетворення майна.
Метою арешту було визначено збереження речових доказів.
Приписами до ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
В той же час, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи представника власника майна відносно того, що власник транспортного засобу ОСОБА_8 не має жодного процесуального статусу у вказаному к/п, із матеріалів провадження не вбачається відомостей, які би свідчили про те, що вона входить до групи осіб, які імовірно вчинили злочин.
Колегія суддів також зауважує, що відповідно до ч. 10 ст. 172 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Апеляційний суд приймає до уваги ту обставину, що вилучені грошові кошти були визнані речовими доказами, в той же час, наявність самої лише постанови про визнання майна речовим доказом не є безумовною підставою для накладення арешту та для висновку про їх відповідність критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Додатково варто зазначити, що матеріли, якими обґрунтоване клопотання, зокрема протокол обшуку від 18.06.2024 та протокол про результати проведення НСРД від 08.05.2024 не містять відомостей про автомобіль марки «TOYOTA YARIS» д/н НОМЕР_1 . Протокол від 08.05.2024 дійсно містить посилання на особу ОСОБА_10 , однак зазначена обставина очевидно не є безумовною підставою для накладення арешту на автомобіль який належить ОСОБА_8 .
У мотивувальній частині ухвали слідчого судді зазначено про те, органом досудового розслідування мають бути проведені оперативно-слідчі дії, що неможливо зробити без визнання т/з речовим доказом та без накладення на нього арешту ( а.п. 90).
В той же час, у судовому засіданні прокурором не було надано апеляційному суду додатково встановлених відомостей, які б об'єктивно свідчили про необхідність накладення арешту на т/з «TOYOTA YARIS» д/н НОМЕР_1 у вказаному провадженні.
Апеляційний суд приймає до уваги, що в матеріалах провадження наявний договір оренди т/з, укладений між нею та ОСОБА_10 та з огляду на зазначені вище обставини не вбачає підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки накладення арешту на належний ОСОБА_8 т/з не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
В свою чергу, п. 1) ч. 1 ст. 411 КПК України встановлює, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Отже, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді від 28.06.2024 скасуванню.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Малиновського райсуду м. Одеси від 28.06.2024 про накладення арешту на майно, а саме на автомобіль марки TOYOTA YARIS д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору з ключами та свідоцтво про реєстрацію т/з серії НОМЕР_2 , договір найму (оренди ТЗ) від 14.03.2024 у к/п № 12024163470000222 від 25.03.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку 18.06.2024, а саме на автомобіль марки TOYOTA YARIS д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору з ключами та свідоцтво про реєстрацію т/з серії НОМЕР_2 , договір найму (оренди ТЗ) від 14.03.2024 у к/п № 12024163470000222 від 25.03.2024.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4