вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" липня 2024 р. Справа № 907/919/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 (повний текст рішення складено 25.01.2024) (суддя Бойко Р.В.)
у справі № 907/919/22 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до: 1. Пенсійного фонду України;
2. Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 188 896,30 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області про стягнення 188 896,30 грн, у тому числі: основний борг - 140 434,36 грн, пеня - 20 738,11 грн, 3 % річних - 2 447,02 грн, інфляційні втрати - 25 276,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним як постачальником останньої надії було поставлено Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області в період з 01.11.2021 по 30.11.2021 природний газ в обсязі 1,19850 тис. куб. м вартістю 20 134,80 грн та в період з 01.12.2021 по 24.12.2021 природний газ в обсязі 2,44318 тис. куб. м вартістю 140 434,36 грн, тоді як відповідачем свого обов'язку з оплати спожитого газу у повному обсязі не було виконано, у зв'язку із чим в останнього виник борг у розмірі 140 434,36 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області грошових зобов'язань з оплати спожитого природного газу ТОВ "ГК "Нафтогаз України" зазначило про наявність правових підстав для стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області пені в розмірі 20 738,11 грн, 3 % річних у розмірі 2 447,02 грн та інфляційних втрат у розмірі 25 276,81 грн, нарахованих за період з 01.02.2022 по 31.08.2022.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 907/919/22.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.08.2023 за заявою позивача про заміну сторони відповідача його правонаступником замінено відповідача у справі № 907/919/22 - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на його правонаступника Пенсійний фонд України (відповідач-1).
Іншою ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.08.2023 справу № 907/919/22 надіслано Господарському суду міста Києва за підсудністю.
Ухвалою від 22.09.2023 Господарським судом міста Києва прийнято справу № 907/919/22 до свого провадження.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 за клопотанням позивача до залучення до участі співвідповідача залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (відповідач-2).
24.10.2023 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останнє просило суд стягнути солідарно з Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" кошти в розмірі 188 896,30 грн, у тому числі: основний борг - 140 434,36 грн; пеня - 20 738,11 грн; 3 % річних - 2 447,02 грн, інфляційні витрати - 25 276,81 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 прийнято заяву ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про уточнення позовних вимог та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням уточнених позовних вимог.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 907/919/22 позов ТОВ "ГК "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" борг у розмірі 140 434,36 грн, пеню в розмірі 20 738,11 грн, 3 % річних у розмірі 2 447,02 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 276,81 грн та судовий збір у розмірі 2 833,44 грн. У задоволенні позову ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до Пенсійного фонду України відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд виходив із того, що матеріалами справи підтверджується виникнення в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області боргу перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України" в розмірі 140 434,36 грн, який вважається простроченим з 01.02.2022.
Разом із тим, у зобов'язанні щодо постачання позивачем як постачальником "останньої надії" у листопаді-грудні 2021 року природного газу відбулась заміна сторони споживача - з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке набуло прав та обов'язків за Типовим договором постачання, укладеним із ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
При цьому, жодних підстав для виникнення солідарного обов'язку у Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Пенсійного фонду України перед позивачем немає, оскільки із наявних в матеріалах справи документів цілком очевидним є правонаступництво саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прав та обов'язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області.
Отже, за висновком суду першої інстанції, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є правонаступником прав та обов'язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області у правовідносинах із ТОВ "ГК "Нафтогаз України", а відтак саме у відповідача-2 наявний прострочений борг перед позивачем у розмірі 140 434,36 грн з оплати поставленого у грудні 2021 року природного газу.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення боргу в розмірі 140 434,36 грн з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, натомість у задоволенні вимоги про стягнення основного боргу до Пенсійного фонду України слід відмовити.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені, суд першої інстанції дійшов висновків, що правомірним є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області 3 % річних у розмірі 2 447,02 грн, інфляційних втрат у розмірі 25 276,81 грн та пені в розмірі 20 738,11 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 907/919/22, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції, проігнорувавши факт наявності повітряної тривоги на час початку судового засідання, порушив принцип всебічності, повноти та справедливості судового розгляду;
- оскільки правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області є Пенсійний фонд України, то позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України є безпідставними та необґрунтованими. Разом із тим, позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів, зобов'язання щодо яких виникли в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, також є безпідставними, враховуючи припинення цієї юридичної особи та пропуск строку та можливості визнання кредиторських вимог щодо таких сум.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 907/919/22; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 15.04.2024.
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, планові та екстрені відключення електроенергії по місту Києву, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.
Позиції учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги відповідача-2 заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
ТОВ "ГК "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" строком на три роки.
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
26.10.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236".
Вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 затверджено Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236, згідно з п. 2 яких доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 пунктом 418, відповідно до якого з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року Акціонерному товариству "Магістральні газопроводи України", Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторам газорозподільних систем необхідно забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
У спірний період (з 01.11.2021 по 24.12.2021) Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області було бюджетною установою (у значенні Бюджетного кодексу України).
У позовній заяві ТОВ "ГК "Нафтогаз України" зазначило, що у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області з 01.11.2021, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" підтверджується:
- листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") (Оператора ГТС) вих. № ТОВВИХ-22-6922 від 30.06.2022 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS000158WQP00V;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", від Оператора ГРМ (Форма № 10).
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказав, що його підприємством з 01.11.2021 по 24.12.2021 поставлено Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області природний газ у кількості 3 641,68 куб. м на загальну суму 160 569,16 грн, у той час як Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області було оплачено лише поставлений у листопаді 2021 року газ у кількості 1 198,5 куб. м вартістю 20 134,80 грн, у зв'язку із чим в останнього виник борг перед позивачем у розмірі 140 434,36 грн з оплати поставленого у період з 01.12.2021 по 24.12.2021 газу у кількості 2 443,18 куб. м.
Для оплати вартості поставленого у грудні 2021 року природного газу ТОВ "ГК "Нафтогаз України" сформовано рахунок на оплату № 2405, який було надіслано позивачем Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області засобами поштового зв'язку 11.01.2022.
Оскільки вартість поставленого у грудні 2021 року природного газу Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області оплачена не була, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" 23.06.2022 звернулось до нього з вимогою № 119/4.3-7909-2022 від 22.06.2022 про сплату боргу в сумі 140 434,36 грн, яка залишилась без відповіді та належного реагування, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з абзацом першим пункту 3 розділу 1 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання природного газу) (тут і надалі в редакції, чинній у грудні 2021 року), постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживачу є:
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;
- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;
- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.
Разом із цим, відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді.
Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно з положеннями пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.
З моменту реєстрації на інформаційній платформі угоди про алокацію постачальники, які є її сторонами, набувають статусу діючих постачальників для такого споживача (у межах часток, визначених алокаційним алгоритмом) на строк, що відповідає періоду постачання, визначеному угодою про алокацію.
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.
Максимальний строк, на який споживача реєструють у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", визначається Правилами постачання природного газу.
Інформаційна платформа щоденно до 06:00 UTC (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UTC (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику "останньої надії" перелік ЕІС-кодів споживачів, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".
Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити:
- ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача;
- назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими);
- поштову адресу об'єкта споживача.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 НКРЕКП прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", про видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.
Враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС у період з 01.11.2021 по 24.12.2021, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме ТОВ "ГК "Нафтогаз України" здійснювало постачання природного газу Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області як постачальник "останньої надії".
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, договір постачання природного газу між Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області та ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як постачальником "останньої надії" є укладеним із дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Договору об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/2867/22.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із статтею 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні положення містяться у ст. 525, 526 ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням встановлених обставин справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як постачальник "останньої надії" здійснювало постачання природного газу Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області в період з 01.11.2021 по 30.11.2021 у кількості 1 198,5 куб. м, а у період з 01.12.2021 по 24.12.2021 - у кількості 2 443,18 куб. м, що підтверджується інформацією оператора ГТС - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS000158WQP00V.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 904/2867/22, від 23.08.2023 у справі № 927/734/22, від 14.12.2023 у справі № 916/2550/22, від 20.12.2023 у справі № 910/3600/22, від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23).
Відповідно до пункту 4.1 розділу IV Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.
За розрахунками позивача, правильність яких не була спростована відповідачами, вартість поставленого Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області у листопаді 2021 року природного газу складає 20 134,80 грн, а поставленого в грудні 2021 року - 140 434,36 грн.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Позивачем на виконання своїх зобов'язань було виставлено Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області рахунок № 35253 на суму 20 134,80 грн на оплату спожитого у листопаді 2021 року природного газу та рахунок № 2405 на суму 140 434,36 грн на оплату спожитого у грудні 2021 року природного газу, які були направлені споживачу 14.01.2022, що підтверджується списком рекомендованих листів № 11.01.2022 та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 14.01.2022.
Відповідно до пункту 4.4 Договору Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1 та підпунктом 1 пункту 5.2 Договору Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у Договорі, та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами Договору.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, враховуючи, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області згідно з п. 4.4 Договору мало оплатити спожитий ним природний газ до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, то, відповідно, спожитий у грудні 2021 року природний газ мав бути оплачений до 31.01.2022 включно.
Однак, як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області не здійснило оплати спожитого у грудні 2021 року природного газу на суму 140 434,36 грн. Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за поставлений у грудні 2021 року природний газ у сумі 140 434,36 грн матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про виникнення в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області боргу перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у розмірі 140 434,36 грн, який вважається простроченим з 01.02.2022.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, позов у даній справі поданий ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області 25.11.2022.
Однак у подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 "Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" постановлено припинити з 1 січня 2023 р., реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області.
Частиною другою Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442, зокрема, установлено, що строк заявлення кредиторами вимог до Фонду соціального страхування України (далі - Фонд) та управлінь виконавчої дирекції Фонду становить два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення.
На підставі передавального акта від 27.04.2023 внаслідок реорганізації шляхом приєднання до Пенсійного фонду України правонаступником усіх прав та обов'язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області став Пенсійний фонд України.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області (ідентифікаційний код 41320961) припинено 08.05.2023, а його правонаступником є Пенсійний фонд України (ідентифікаційний код 00035323).
Наказом від 09.05.2023 № 77 Пенсійний фонд України закріпив майно, передане Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області за передавальним актом від 27.04.2023, на праві оперативного управління за Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та наказав, зокрема, забезпечити взяття на баланс та збереження майна, у тому числі шляхом укладення та/або виконання раніше укладених Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області правочинів, необхідних для його охорони, обслуговування, отримання комунальних послуг тощо, а також здійснення видатків, зокрема зі сплати податків, зборів, інших платежів, пов'язаних з утриманням майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а усієї їх сукупності.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.
Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов'язаннями, відповідають за зобов'язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов'язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами (ч. 6 ст. 107 ЦК України).
За встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що відбулось фактичне правонаступництво від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області (ідентифікаційний код 41320961) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ідентифікаційний код 20453063), оскільки саме останнім було набуто на праві оперативного управління майно та права Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, а відтак і обов'язки.
Згідно із чинним законодавством України заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 761/19851/17.
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в зобов'язанні з постачання позивачем як постачальником "останньої надії" у листопаді-грудні 2021 року природного газу відбулась заміна сторони споживача - з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке набуло прав та обов'язків за Договором, укладеним із ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, підстав для виникнення солідарного обов'язку у Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Пенсійного фонду України перед позивачем у даному випадку немає, оскільки з наявних в матеріалах справи документів цілком очевидним є правонаступництво саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прав та обов'язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області.
Також, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено твердження відповідачів про неможливість виконання зобов'язання з оплати поставленого в грудні 2021 року природного газу з підстав незаявлення позивачем кредиторських вимог у встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 строк, оскільки, виходячи з положень ст. 112 ЦК України, незаявлення кредиторських вимог у встановлений строк не має своїм наслідком припинення/погашення зобов'язань боржника, навіть у процедурі ліквідації.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про те, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є правонаступником прав та обов'язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області у спірних правовідносинах із ТОВ "ГК "Нафтогаз України", а відтак саме у відповідача-2 наявна прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 140 434,36 грн з оплати поставленого у грудні 2021 року природного газу.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовну вимогу про стягнення основного боргу в розмірі 140 434,36 грн, стягнувши зазначену суму основного боргу з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та відмовивши в стягненні основного боргу з Пенсійного фонду України.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідачів 3 % річних у розмірі 2 447,02 грн, інфляційних втрат у розмірі 25 276,81 грн та пені в розмірі 20 738,11 грн, нарахованих за період з 01.02.2022 по 31.08.2022 у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань з оплати поставленого у грудні 2021 року природного газу, слід зазначити таке.
Як встановлено судом вище, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області обов'язку зі сплати грошових коштів у визначений строк не виконало, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому його дії є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив, відповідно, є підстави для застосування встановленої законом або Договором відповідальності.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних у порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/12604/18.
Перевіривши нарахування позивачем заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично правильним.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правомірним є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області 3 % річних у розмірі 2 447,02 грн та інфляційних втрат у розмірі 25 276,81 грн, тобто в розмірах, заявлених позивачем.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.5 Договору передбачено, що в разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом із тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями), з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.
З урахуванням викладеного, нарахування позивачем пені з 01.02.2022 по 31.08.2022, тобто поза межами шестимісячного строку, є правомірним.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в розмірі 20 738,11 грн, суд апеляційної інстанції встановив, що її розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично правильним.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правомірним є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області пені в розмірі 20 738,11 грн.
За таких обставин, колегією суддів апеляційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" підлягають задоволенню частково, а саме з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області підлягає стягненню борг у розмірі 140 434,36 грн, пеня у розмірі 20 738,11 грн, 3 % річних у розмірі 2 447,02 грн та інфляційні втрати у розмірі 25 276,81 грн, натомість у задоволенні позовних вимог до Пенсійного фонду України слід відмовити повністю, оскільки у відповідача-1 не виникло солідарного обов'язку з виконання зобов'язань з оплати поставленого Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області у грудні 2021 року природного газу.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що представник відповідача-2 11.01.2024 завчасно прибув до приміщення Господарського суду Закарпатської області з метою участі в судовому засіданні, призначеному у режимі відеоконференції на 14:00, однак у цей день по всій території України з 13:31 по 14:47 тривала повітряна тривога, що унеможливила проведення судового засідання; суд першої інстанції, проігнорувавши факт наявності повітряної тривоги на час початку судового засідання, порушив принципи всебічності, повноти та справедливості судового розгляду, слід зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у даній справі відкладено судове засідання; постановлено погодити з Господарським судом Закарпатської області дату та час наступного судового засідання для можливості участі відповідача-2 в засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у даній справі призначено судове засідання в режимі відеоконференції на 11.01.2024 о 14:00; доручено Господарському суду Закарпатської області забезпечити проведення відеоконференції по справі за участю представника відповідача-2.
Згідно з даними інтернет ресурсу "Карта надзвичайних ситуацій" (режим доступу: alarmmap.online) 11.01.2024 в м. Ужгороді (місцезнаходження Господарського суду Закарпатської області) - з 13:31 до 14:47, а в місті Києві (місцезнаходження Господарського суду міста Києва) - з 13:31 до 14:46 тривала повітряна тривога.
З протоколу судового засідання від 11.01.2024 у даній справі вбачається, що Господарським судом міста Києва проведено відповідне судове засідання в період часу з 15:01 до 15:06, тобто після закінчення повітряної тривоги.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, у вказане судове засідання представники сторін не з'явились, і сторони не повідомили суд про причини їх неявки, у зв'язку із чим суд, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін. Тому згідно із ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення в даній справі є дата складення його повного тексту.
При цьому, в апеляційній скарзі скаржник не наводить жодних обставин, які завадили його представнику взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 11.01.2024 в режимі відеоконференції, в приміщенні Господарського суду Закарпатської області після оголошення про відбій повітряної тривоги. Також, слід зазначити, що відповідачем-2 не було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю участі в судовому засіданні його представника.
Суд апеляційної інстанції враховує, що представник відповідача-2 брав участь у даній справі в судовому засіданні 05.12.2023 та, як свідчать відповідні відеозапис і протокол судового засідання, надавав пояснення по суті справи.
Наведене свідчить про те, що відповідач-2 реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні під час розгляду позову та надання суду пояснень по суті справи. Також, суд враховує, що в матеріалах справи міститься відзив відповідача-2 на позовну заяву.
У постанові від 22.12.2022 у справі № 910/2116/21 (910/12050/21), на яку посилається скаржник, Верховний Суд вважав передчасним завершення апеляційного перегляду справи у першому судовому засіданні 17.10.2022 за відсутності представників сторін, які не мали можливості з'явитися у судове засідання з поважних причин через оголошення сигналу "повітряна тривога", що свідчить про неналежне виконання апеляційним судом обов'язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду. Тоді як розгляд даної справи № 907/919/22 відкладався, відповідач-2 був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначений на 11.01.2024.
За таких обставин, суд не вбачає в діях місцевого господарського суду порушення норм процесуального права, на які вказує скаржник в апеляційній скарзі, та які б мали наслідком скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 907/919/22 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська