Справа № 738/1665/24
№ провадження 3/738/664/2024
24 липня 2024 року місто Мена
Менський pайонний суд Чеpнiгiвської областi в складі:
судді - Волошиної Н.В.,
з участю секретаря судового засідання - Іванько А.С.,
особи, стосовно якої вирішується
питання про притягнення
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
pозглянувши матеpiали пpо пpитягнення до адмiнiстpативної вiдповiдальностi: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу Укpаїни пpо адмiнiстpативнi пpавопоpушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №586275 від 14 липня 2024 року, 14 липня 2024 року близько 20.00 год ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, стукав у вікна, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному та фізичному здоров'ю, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що 14 липня 2024 року працював у свого знайомого, ввечері прийшла його співмешканка ОСОБА_2 , всі сіли вечеряти, випивали, між ним та ОСОБА_2 виникла словесна сварка, під час якої вона почала його ображати, вдарила в обличчя, після чого ОСОБА_2 пішла додому, а він ще залишився у знайомого. Коли прийшов додому, не зміг потрапити до будинку, постукав у двері, а потім у вікно, але йому ніхто не відчинив, у зв'язку з чим він пішов ночувати в інше місце.
Потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася.
Заслухавши особу, яка стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.
Таким чином, самі по собі нецензурні, брутальні висловлювання, погрози, не утворюють домашнього насильства та складу адміністративного правопорушення. Тільки у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, зазначені висловлювання становлять собою об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 14 липня 2024 року близько 20.00 год за місцем свого проживання вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_2 , внаслідок чого могла була завдана шкода її психічному та фізичному здоров'ю.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, до протоколу додано рапорт, письмові пояснення та заяву ОСОБА_2 ..
Суд не встановив достеменних відомостей, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 домашнього насилля по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_2 14 липня 2024 року, оскільки до протоколу уповноваженою особою органу Національної поліції не додано беззаперечних доказів на підтвердження обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, якими, могли бути пояснення самого ОСОБА_1 , неупереджених свідків, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських тощо.
ОСОБА_2 , будучи повідомлена про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася, тим самим не скористалася своїм правом на підтримання письмових пояснень, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, та надання пояснень з приводу вказаної події.
Докази завдання чи можливості завдання шкоди потерпілій до протоколу про адміністративне правопорушення також недодані.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з частиною другою статті 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ, згідно з якою доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно із вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, оскільки відсутні докази вчинення ним будь-яких насильницьких дій стосовно співмешканки ОСОБА_2 ..
Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП необхідно закрити, згідно з положеннями пункту першого статті 247 КУпАП - у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 23, 251, 247, 294 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Н.В. Волошина