Справа № 674/521/24
Провадження № 2/674/330/24
25 липня 2024 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Шафікової Ю.Е, розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з останніх аліменти на його утримання в розмірі 1/6 від всіх видів заробітку (доходу).
В обґрунтування позову посилались на те, що він є пенсіонером та інвалідом ІІ групи. На сьогодні, у зв'язку з погіршанням здоров'я, збільшенням цін на комунальні послуги та продукти харчування, він потребує утримання, його доходів не в повній мірі вистачає для покриття комунальних платежів, а також для придбання ліків та продуктів харчування.
Відповідачі є його повнолітні діти, які матеріальну допомогу йому не надають, хоча є працездатними та мають можливість надавати таку допомогу, а тому позивач просить стягнути ОСОБА_2 , ОСОБА_3 аліменти на його утримання в розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу).
Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 рокувідкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадженнябез повідомлення (виклику) сторін. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.
15 травня 2024 року до суду надійшов відзив відповідачки ОСОБА_2 , у якому вона позов не визнає та вказує, що позивач ОСОБА_1 є її батьком та особою з інвалідністю ІІ групи. З батьком вони проживають окремо, до її складу сім'ї входить її неповнолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на її утриманні, так як шлюб з чоловіком розірвано. Про хворобу батька вона знає, однак надавати йому допомогу не взмозі, оскільки сама є такою, що потребує матеріальної допомоги на утримання, оскільки самостійно виховує та утримує сина.
15 травня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 , у якому він позов визнає в повному обсязі. Дійсно ОСОБА_1 є його батьком та особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійної допомоги. Крім нього у позивача є донька ОСОБА_2 , однак вона надавати допомогу на утримання батька не має можливості, оскільки сама є такою, що потребує матеріальної допомоги та утримання, оскільки самостійно виховує неповнолітнього сина.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .
Відповідно довідки МСЕК серія ХМ №052591 ОСОБА_1 , 1960 року народження є інвалідом ІІ групи довічно.
Відповідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності ІІ група - інвалід армії МВС України.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 розірвав шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач страждає на серцеві хвороби, що підтверджується довідкою, епікризом, результатами досліджень.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів аліментів на своє утримання, позивач посилається на те, що у зв'язку із погіршенням його здоров'я, збільшенням цін на комунальні послуги та продукти харчування, йому не вистачає коштів.
При вирішенні спору про стягнення з відповідачів аліментів на утримання непрацездатного батька, суд виходить із того, що статтею 51 Конституції України встановлений обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до частини першої, третьої статті 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Як роз'яснено у пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв'язку з цим, суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК).
Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.
При цьому непрацездатним вважається той із батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.
Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі.
Відповідно до статті 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Верховний Суд у постанові від 10.10.2018р. у справі № 301/160/17 (провадження № 61-28415св18) виходив з того, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов'язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.
Позивач обґрунтовував позовні вимоги посиланням на те, що він є інвалідом ІІ групи довічно, отримує пенсію як інвалід армії МВС України, якої не вистачає на його життя у зв'язку з тим, що після придбання необхідних ліків, інших доходів не має, а тому зважаючи на скрутне матеріальне становище він потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати йому повнолітній син.
Разом з тим, позивач не надав доказів на підтвердження свого матеріального становища (своїх доходів), тобто доказів на підтвердження факту потреби у матеріальній допомозі, а також доказів щодо призначення та придбання ним ліків на постійній основі.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сама по собі обставина щодо непрацездатності позивача та отримання ним пенсійних виплат, у незначній на його думку сумі, не є підставою для стягнення аліментів на його утримання.
З огляду на вищевикладені доводи, враховуючи надані позивачем суду докази з позиції їх належності та допустимості, враховуючи норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263, 265, 279 ЦПК України,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення (або вручення) повного судового рішення.
Учасники провадження:
позивач - ОСОБА_1 , (місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).
відповідач - ОСОБА_2 , (місце реєстрації АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 ).
відповідач - ОСОБА_3 , (місце реєстрації АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_7 ).
Повний текст рішення складено 25 липня 2024 року.
Суддя Ю. Е. Шафікова