Справа № 348/1481/24
Провадження № 3/348/687/24
23 липня 2024 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Солодовніков Р.С., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління ДПС у Івано-Франківської області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, продавець, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), -
За змістом протоколу №1752 про адміністративне правопорушення від 16.05.2024 при перевірці магазину «Камея» за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , встановлено порушення порядку проведення розрахунків, про що складений акт (довідка) фактичної перевірки № 090597 від 15.05.2024.
Так, продавець ОСОБА_1 порушила п.1,2,12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (зі змінами та доповненнями), а саме 15.05.2024 року при перевірці магазину «Камея» за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено порушення встановленого Законом порядку проведення розрахунків, а саме: проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування програмного реєстратора розрахункової операції , невидача розрахункового документу встановленого зразка , порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надходили клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку для реалізації права на правову допомогу, для встановлення обставин за наслідками процедури оскарження податкового повідомлення - рішення ГУ-ДПС в Івано-Франківській області до ДПС України (долучена копія скарги), тощо.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Вимогами ч.1 ст.268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Законодавством КУпАП встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов'язками, що дає можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення справи щодо неї полягає в активній участі в її розгляді і недопущенні зловживань наданими правами.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу на приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Тим більше, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 155-1 КУпАП з обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Справа неодноразово призначалась до розгляду на 04.07.2024 року, 15.07.2024, 23.07.2024, про що ОСОБА_1 повідомлялася належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово викликалася в судове засідання, а також про місце розгляду справи була повідомлена при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, суддя вважає, що вона відповідно до вимог ч.1 ст.277-2 КУпАП своєчасно та належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не подала клопотання про відкладення розгляду справи, а тому з урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшли додаткові письмові пояснення, з яких випливає, що висновки про вчинення адміністративного правопорушення ґрунтуються на Акті фактичної перевірки, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення, яке у встановленому порядку оскаржується ФОП до ДПС України. Посилаючись на ст..62 Конституції України, практику Європейського суду з прав людини вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззапечерчним доказом вини і не узгоджується із стандартом «поза розумним сумнівом», а не доведення події і вини особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Просить провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 ГУ ДПС в Івано-Франківській області подана наступні докази: протокол №1752 про адміністративне правопорушення від 16.05.2024, копію акта (довідки) фактичної перевірки № 090597 від 15.05.2024, письмові пояснення ОСОБА_1 , відомість про результати перевірки від 15.05.2024, акт про відмову від підпису від 15.05.2024, два. направлення на перевірку від 08.05.2024 № 2416
Оскаржуючи дії працівників податкових органів, скаржники вказують на : 1) безпідставність організації перевірки та протиправності наказу на проведення перевірки; 2) відсутність порушень закону.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).
Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України), при цьому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень контролюючого органу виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.
В основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відповідно до підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання контролюючим органом відповідної інформації, яка свідчить про можливі порушення з боку платника податку порушень вимог законодавства, а передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання контролюючим органом відповідної інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Перевіряючи підстави для проведення перевірки у даній справі, проходжу до наступних висновків.
Вимоги до змісту направлення посадових осіб контролюючого органу про проведення фактичної перевірки встановлені абзацом 2 пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого в направленні на проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу.
Вимоги до змісту наказу керівника контролюючого органу про проведення фактичної перевірки встановлені абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Як підставу для проведення фактичної перевірки надані два направлення на перевірку від 08.05.2024 №2416 і №2415, які видані на підставі наказу від 08.04.2024 №0326-п для проведення фактичної перевірки магазину «Камея» за адресою: вул..Черновола, 4 м.Надвірна.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять копії наказу від 08.04.2024 №0326-п для проведення фактичної перевірки магазину «Камея».
Направлення для проведення перевірки не містять посилання на будь-яку конкретну фактичну підставу для проведення фактичної перевірки, крім цитування положень підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд не заперечує, що до функцій контролюючого органу відноситься здійснення контролю в сфері дотримання законодавства при здійсненні розрахункових операцій та щодо оформлення трудових відносин.
Разом з тим, при здійсненні покладених на нього функцій контролюючий орган має дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків.
На думку судді, підпункт 80.2.2 і підпункті 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України пов'язує виникнення у контролюючого органу при здійсненні функцій контролю права на проведення фактичної перевірки із наявністю та/або отриманням в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про порушення таким платником законодавства у зазначеній сфері.
При цьому ситуація, при якій контролюючим органом за відсутності будь-якої конкретної підстави для проведення фактичної перевірки буде призначений такий вид податкової перевірки, створює для платника негативні наслідки у вигляді правової невизначеності, коли контролюючий орган без конкретно визначених підстав може у будь-який момент прийняти рішення про проведення фактичної перевірки.
Враховуючи, що призначення фактичної перевірки за підставами, вказаними у підпунктах 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2. статті 80 ПК України, має супроводжуватись інформацією про порушення платником податків законодавства у відповідній сфері, а в спірному випадку контролюючим органом такої інформації в матеріалах справи не приведено, отже матеріали справи не містить будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, і не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності об'єкта перевірки (ФОП) вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів встановлені факти сумнівності, а тому проведення фактичної перевірки суд вважає протиправною.
Аналогічна за змістом правова позиція зі спірного у цій справі питання висловлена Верховним Судом в постановах від 08 грудня 2022 року в справі № 140/2889/21, від 21 липня 2022 року в справі № 320/1864/21.
З огляду на приписи частини другої статті 19 Конституції України контролюючий орган як орган державної влади, не зважаючи на правову поведінку платника податків під час проведення перевірки, повинен чітко дотримуватись принципу законності та діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством.
Податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об'єктивного розгляду зібраної інформації.
Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо порядку проведення фактичної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
В цьому випадку висновки акту перевірки не відповідають принципам обґрунтованості, оскільки такі висновки ґрунтуються на недопустимому доказі, яким є акт фактичної перевірки, адже фактична перевірка проведена за відсутності підстав, встановлених Податковим кодексом України.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З урахуванням положень зазначеної статті та відповідно до загальних засад адміністративного права України об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона в своїй сукупності визначають склад адміністративного правопорушення.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На підставі викладеного, оцінюючи докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному
дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом і правосвідомістю, з огляду на те, що органами поліції не доведено факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 155-1 КУпАП.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
У відповідності до п. 4.2 рішення КонституційногосудуУкраїни N 23-рп/2010 від 22.12.2010 р., адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих та об'єктивних доказів вини ОСОБА_1 в порушенні вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», доходжу висновку, що при розгляді справи не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому провадження в справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 36, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.155-1 КУпАП - закрити підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення в Івано-Франківський апеляційний суд через Надвірнянський районний суд.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня набрання законної сили.
Суддя Р.С.Солодовніков