Справа № 346/2840/24
Провадження № 2/346/1375/24
25 липня 2024 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Третьякової І.В.,
за участю:
секретаря судових засідань Дутчак Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
27 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем по справі перебуває у зареєстрованому шлюбі з 2015 року. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що з чоловіком вони, як подружжя не проживають, відносини, притаманні подружжю, між собою не підтримують. Шлюб носить формальний характер, подальше спільне проживання та примирення сім'ї позивач вважає неможливим. Оскільки збереження шлюбу суперечить інтересам ОСОБА_1 , остання просила розірвати його та залишити проживати з нею меншу доньку ОСОБА_4 , а старшу - ОСОБА_3 залишити проживати з відповідачем.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася. 25.06.2024 року від позивача надійшла заява, в якій вона просила справу розглядати за її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.
Відповідач у судове засідання також не з'явився. 25.06.2024р. подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує щодо розірвання шлюбу та залишення проживати разом з ним старшої доньки. Справу просив розглядати за його відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.
Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 судом встановлено, що 17 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломиї реєстраційної служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 455.
Сторони є батьками малолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Коломийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 02 червня 2016 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого Коломийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 05 листопада 2021 року.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У частинах третій та четвертій статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього кодексу.
Згідно з ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони на теперішній час не підтримують шлюбних відносин, не пов'язані спільним побутом та сумісного господарства не ведуть. Подружнє життя сторін не склалося, про що зазначено у позовній заяві. На час розгляду справи майнові вимоги будь кого з сторін суду не пред'явлені.
Відповідно до вищезазначеного суд вважає, що майнового спору між сторонами не має, примирення між позивачем та відповідачем неможливе.
Враховуючи те, що однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, суд вважає, що у зв'язку з відсутністю вільної згоди позивача та відповідача на продовження шлюбу, подальше його збереження суперечить їхнім інтересам, а також принципу добровільності шлюбу, у зв'язку з чим є неможливим.За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати.
Відповідно до частини 1, 4 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Частиною 1 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Пунктами 4, 14 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. У випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), а також про поділ спільного майна подружжя, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.
В постанові від 15.01.2020р. по справі № 200/952/18 Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Згідно долученого акта про встановлення факту проживання від 02.07.2024 року №164 складеного комісією Турківського старостинського округу в складі: старости Турківського старостинського округу Л.Д. Кобацького, депутата П'ядицької сільської ради І.У. Тепчук вбачається, що ОСОБА_2 та його малолітня дочка ОСОБА_3 проживають в АДРЕСА_1 . Інші особи не проживають.
Також за заявою позивача від 12.07.2024р. до матеріалів справи був долучений акт про встановлення факту проживання громадянина №1 від 10.07.2024р., складеного головою ОСББ «Лесі Українки 32А» Венцом Олегом Іллічом в присутності сусідів-свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з якого слідує, що ОСОБА_1 та її малолітня донька ОСОБА_4 проживають разом в АДРЕСА_2 . Інші особи за вказаною адресою не проживають.
В ході розгляду даної справи, судом не було встановлено наявність спору щодо того з ким із сторін будуть проживати спільні малолітні діти. Сторони погодили між собою місце проживання дітей відповідно до того порядку, який склався між ними на теперішній час, а саме проживання старшої доньки разом з батьком, а меншої разом з матір'ю.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини щодо фактичного проживання малолітніх дітей та згоду сторін, суд вважає за можливе залишити малолітню ОСОБА_3 проживати разом з батьком ОСОБА_2 , а малолітню ОСОБА_4 залишити проживати з матір'ю ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113, 160, 161 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 274, 354-355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований 17 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломиї реєстраційної служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 455- розірвати.
Малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 залишити проживати разом з батьком ОСОБА_2 .
Малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 залишити проживати разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 25 липня 2024 року.
Суддя: Третьякова І. В.