Справа № 711/5603/24
Номер провадження 3/711/1920/24
25 липня 2024 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Головного управління ДПС у Черкаській області ДПС України, про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП,
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Черкаській області ДПС України, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 500 - 01.07.2024 о 11.17 год. в м.Черкаси, на перехресті вул. Гоголя - Небесної Сотні встановлено факт здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності з обміну валютних цінностей без державної реєстрації, як суб'єкта господарської діяльності, чим порушено вимоги ст.58 ГК України.
ОСОБА_1 , до початку судового засідання надала заяву в якій просить суд проводити розгляд справи без її участі. Вину у вчиненні адміністративного праворушення не визнає в повному обсязі та просить суд провадження стосовно неї закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного праворушення, оскільки вона не є суб'єктом правопорушення.
Дослідивши письмові матеріали справи суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст.245 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначено, що згідно зі ст.245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно положень ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст.164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Тобто, вказана стаття є бланкетною та має посилання на норми закону, а тому в протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено норми спеціального Закону (Господарський кодекс України, Податковий кодекс України), що передбачає наявність відповідного дозволу на здійснення такого виду господарської діяльності.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення.
Систематичною вважається діяльність у разі, коли вона здійснюється неодноразово протягом певного періоду часу.
Частиною 1 ст.55 ГК України встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
У відповідності до ч.2 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Тобто, суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення порядку провадження господарської діяльності (ст.164 КУпАП) в даному випадку має виступати суб'єкт господарської діяльності.
В матеріалах даної справи не містяться відомостей про те, що ОСОБА_1 зареєстрована, як суб'єкт господарювання, крім того згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 500 від 01.07.2024 неможливо встановити, чи взагалі працює дана особа, оскільки в графі «місце роботи, посада» зазначено «громадянка». Враховуючи наведене, судом встановлено, що ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення викладеного у протоколі, оскільки вона самостійно не здійснює господарську діяльність і не зареєстрована відповідно до закону, як підприємець та не є керівником чи іншою посадовою особою господарської організації, а тому в її діях відсутній склад вказаного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.164 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань та підтверджень наявності кваліфікуючих ознак ст.164 КУпАП, зокрема здійснення господарської діяльності, що розуміється, як діяльність пов'язана з отриманням прибутку.
Таким чином, в матеріалах справи відсутня така кваліфікуюча ознака господарської діяльності, як систематична діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та відсутні докази отримання прибутку ОСОБА_1 .
Крім того, на підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодного документу, який би свідчив про вчинене нею правопорушення.
У зв'язку з вище викладеним, матеріали справи не місять документів та достатніх доказів, внаслідок чого уповноважена особа, яка складала протокол, дійшла висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3, від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Отже, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Таким чином, уповноважена особа на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначена ст. 255 КУпАП, належних доказів на підтвердження викладених в протоколі обставин, щодо здійснення діяльності ОСОБА_1 не зібрала, та не долучила до протоколу матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи. Кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищенаведеного вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували здійснення ним господарської діяльності, а тому провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.164, 245, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП - закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В. М. Олійник