Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа№ 711/3994/24
16 липня 2024 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Позарецької С.М.
при секретарі Буйновській А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він являється військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.12.2016.
Як зазначено, до 05.05.2022 йому була виплачена разова грошова допомога у розмірі - 1491 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 540 від 07.05.2022 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок використання у 2022 році коштів Державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань. Відповідач повинен був виплатити разову грошову допомогу у розмірі - 9 670 грн. відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Тобто, недоплата складає - 8 179 грн. (9 670 грн. - 1 491 = 8 179 грн.).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 580/4297/22 повністю задоволено його позовні вимоги. Вирішено: визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; зобов'язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум допомоги, у порядку встановленому ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі № 580/4297/22 залишити без задоволення апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 залишено без змін.
На думку позивача, судовим рішенням підтверджено протиправність та незаконність прийнятого рішення відповідачем. Незаконною відмовою у нарахуванні щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком йому була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення його прав з боку суб'єкта владних повноважень викликало у нього негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій. Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у нього негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я.
Також, позивач у позові вказує на те, що завдана моральна шкода полягає у душевних стражданнях і приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятив багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Йому, як позивачу, притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту порушило його законні права, сприймалося ним, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв'язку з чим, він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою.
Крім того, як зазначено, йому доводилося додатково дисциплінувати себе, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його фізичному та моральному стані, через що він не встигав закінчити повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що у нього загострене почуття справедливості. Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені його нормальні життєві зв'язки з партнерами, друзями, з якими він змушений додатково пояснювати, чому він став менш привітним, менше приділяти часу друзям, сім'ї, родичам та ін. Також, це завдало йому страждань, як учаснику бойових дій, для яких передбачено першочергове відведення земельних ділянок.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 40000 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 22.05.2024 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною (незначної складності) і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
05.06.2024 до суду надійшов відзив на позов, що поданий в.о. директора департаменту Ніконенко Ю., за яким просить відмовити у його задоволенні. Зазначено, що позивачем не надано доказів щодо заподіяння йому шкоди його здоров'ю, не надано підтверджень вимушених змін у його життєвих і робочих стосунках, зниження престижу його ділової репутації, інших негативних наслідків морального характеру. Вважає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки вини департаменту, як органу місцевого самоврядування, у виплаті разової грошової допомоги позивачу у розмірі, меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, немає. Крім того, зазначено, що позовна заява є ідентичною за змістом з іншими позовними заявами, які подані іншими особами, які містять однакове обгрунтування заподіяної всім позивачам моральної шкоди.
Позивачем відповідь на відзив не подана.
У судове засідання позивач не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи. Разом з тим, 23.05.2024 до суду надійшла його заява від 22.05.2024 про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги просить задовольнити.
У судове засідання відповідач не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи. 16.07.2024 представником відповідача за довіреністю - ОСОБА_2 подано до суду заяву від 16.07.2024 про розгляд справи за відсутності представника департаменту. Просила відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи думку позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.12.2016.
До 05.05.2022 позивачу була виплачена разова грошова допомога у розмірі - 1491 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 540 від 07.05.2022 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок використання у 2022 році коштів Державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі №580/4297/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю. Вирішено:
-визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
-зобов'язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум допомоги, у порядку встановленому ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі № 580/4297/22 залишено без задоволення апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 року - залишено без змін.
Тобто, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі №580/4297/22 набрало законної сили 05.02.2024.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Частиною другою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення, глибини фізичних та духовних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення (ч. 3 ст. 23 ЦК України). А також: стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих обставинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо (п. 9 постанови Пленуму ВСУ про моральну шкоду).
З огляду на норми статей 1166, 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови). Це: а) наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; в)причинний зв'язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вина заподіювача шкоди. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є наслідком саме його поведінки.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).
Слід зазначити, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому КМУ.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Тлумачення статей 2, 11, 172, 1167, 1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Тобто боржником є відповідний орган місцевого самоврядування, який бере участь у справі як відповідач.
Так, відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до повноважень органів місцевого самоврядування (у даному випадку Департамент соціальної політики Черкаської міської ради) відносяться повноваження щодо здійснення соціальних виплат (разової грошової допомоги до 5-го травня) особам, які мають право на отримання таких виплат.
Суд вважає, що протиправність бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 щорічної разової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 580/4297/22, з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024, а тому вказаний факт є доведеним, враховуючи норми ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
У цьому випадку, суд вважає вірним те, що Департамент соціальної політики Черкаської міської ради є належним відповідачем і до нього позивачем вірно пред'явлені позовні вимоги.
Наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. А така презумпція має визначатися лише законом. Тому діє ст. 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування. Отже, право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов'язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.
Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
Щоб вважатися ефективним і у такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (рішення від 27.09.1999 у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. The UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; рішення ЄСПЛ від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв'язку з порушенням.
Звертаючись до суду із позовом, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що у зв'язку із бездіяльністю відповідача, яка полягала у незаконній відмові останнього нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, - позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала у стражданнях, приниженні, розчаруванні, стресі, напрузі, дратівливості, порушенні сну, гіпертонічній кризі, побоюванні за майбутній стан здоров'я, відчутті несправедливості, тривалої невизначеності, приниженні честі та гідності, відчуття психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, порушенні стану душевної рівноваги, доводилось прикладати додаткових вольових та психологічних зусиль, був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, були порушені нормальні життєві зв'язки з партнерами, друзями, менше часу приділяв сім'ї, родичам тощо.
За результатами розгляду справи, суд вважає, що позивачу відповідачем завдано моральної шкоди, яка свідчить про завдання йому душевних страждань, внаслідок не нарахування та не виплати у повному розмірі щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2022 рік, враховуючи норми чинного законодавства, що встановлено рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 580/4297/22, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20).
Постановою ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує практику ЄСПЛ та Верховного Суду, принципи розумності, виваженості та справедливості, і вважає обґрунтованим розмір 500 грн. 00 коп., а не 40000 грн. 00 коп., як просить позивач.
Суд погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві, про те, що відсутні підстави для визначення розміру моральної шкоди у розмірі 40000 грн. 00 коп., який не є доведеним та не є обґрунтованим, а, навпаки, є явно завищеним.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення (позивачу було неправомірно не нараховано та не виплачено у повному розмірі разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік); глибину душевних страждань (наявність негативних наслідків - негативні емоції, які досягли рівня страждань).
За результатами розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що погіршився стан його здоров'я, мали місце гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я, порушення сну з-за неправомірної поведінки відповідача; не доведені обставини про те, що позивач має сім'ю, родичів, друзів, партнерів і, внаслідок бездіяльності відповідача, він не зміг приділяти останнім більше часу; не є доведеними обставини про те, що завдана йому моральна шкоди призвела до неможливості працювати, виконувати повсякденні обов'язки, призвела до відірваності від активного суспільно-політичного життя, як громадянина тощо. Оцінюючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги, що з обставин, які позивач висвітлив у позовній заяві, негативні емоції, яких він зазнав внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, не мали впливу на умови його життя, не призвели до погіршення його здібностей, рівня життя тощо. Наведений у позовній заяві перелік обставин щодо завданої моральної шкоди, жодними належними, допустимими та переконливими доказами не доведений. На підтвердження пред'явлених позовних вимог, позивачем надано лише посвідчення учасника бойових дій (копія) та судові рішення від 09.11.2022 та від 05.02.2024 по адміністративній справі, постановлені у справі за його позовом.
Крім того, саме по собі покликання позивача на певну кількість судових рішень, постановлених у різний період часу, щодо різних позивачів/відповідачів та щодо інших обставин, не може свідчити про обов'язок суду при розгляді вказаної цивільної справи, визначати, зокрема аналогічний розмір щодо морального відшкодування, оскільки суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами та досліджених доказів, враховуючи норми ст. 13 ЦПК України.
Також слід зазначити, що позивач не скористався правом та ним не було надано висновок психологічної експертизи, здійсненої на замовлення учасника справи щодо визначення факту моральних страждань, їх глибини, зокрема і розміру моральної шкоди, як і не було подане до суду відповідне клопотання про призначення такої експертизи.
Суд звертає також увагу на те, що судово-психологічна експертиза щодо встановлення факту моральних страждань та орієнтовного розміру вішкодування моральної шкоди замовляється у атестованого судового експерта психолога, згідно із нормами ст. 106 ЦПК України учасником справи самостійно на етапі, як подання позову до суду, так і під час судового засідання. При цьому, позивачем не було надано й розрахунок розміру моральної шкоди, а тому не надання розрахунку призводить до оцінки судом на власне переконання розміру відшкодування моральної шкоди за позивача без врахування експертної думки.
Слід зазначити, що конкретний розмір моральної шкоди, завданої незаконними діями, бездіяльністю, зокрема органу місцевого самоврядування у кожному окремому випадку, встановлюється індивідуально з урахуванням обставин справи та на підставі здійсненої судами правової оцінки доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень. Він має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, враховуючи, що рішенням суду від 09.11.2022 у справі № 580/4297/22, з урахуванням постанови від 05.02.2024, фактично вже поновлене порушене право позивача.
Безпідставними є доводи відповідача, як підстава для відмови у задоволенні позову, про те, що відсутня його вина у нарахуванні і виплаті позивачу разової грошової допомоги у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством, оскільки у цьому випадку, підлягають до застосування, зокрема норми ст. 1173 ЦК України, відповідно до яких - шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цього органу. За результатами розгляду справи, дослідженими доказами, судом встановлено, що бездіяльністю відповідача позивачу було завдано моральної шкоди, яка і підлягає до відшкодування.
Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн. 00 коп. В іншій частині позову необхідно відмовити.
Враховуючи принцип єдності судової практики, судом враховані висновки Черкаського апеляційного суду, висвітлені у постановах по справах №711/4289/23, №711/5457/23 та інш., висновки ОП КЦС ВС, які висвітлені у постанові від 05.12.2022 по справі № 214/7462/20.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Так, при зверненні до суду із цим позовом, позивач не сплачував судовий збір, у зв'язку з тим, що він позивач користується пільгою щодо сплати судового збору, передбаченою п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», якою визначено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, то з відповідача слід стягнути у дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 15 грн. 14 коп., враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги на 1,25%.
У решті частині судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, визначеному КМУ.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (м. Черкаси, бульв. Шевченка, 307, код ЄДРПОУ 37853109) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн. 00 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (м. Черкаси, бульв. Шевченка, 307, код ЄДРПОУ 37853109) в дохід держави судовий збір у розмірі 15 грн. 14 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 22.07.2024.
Головуючий суддя С. М. Позарецька