Справа № 646/6704/23
№ провадження 1-кп/646/319/2024
25 липня 2024 року м. Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження, внесеного 05.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221100001185 з обвинувальним актом щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження :
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
У судовому засіданні з метою забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_3 покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, тим самим зашкодити державі, враховуючи обґрунтовану підозру у вчиненні нею тяжкого злочину та реальність зазначених ризиків, які на цей час не зменшилися та продовжують існувати, прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів При цьому, прокурор, посилаючись на ч. 6 ст. ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України вважав, що більш м'який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, до обвинуваченої застосований бути не може та просив не визначати заставу.
Обвинувачена ОСОБА_3 , посилаючись на погіршення стану здоров'я та загострення хронічних захворювань, просила застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки наміру ухилятися від суду вона не має.
Захисник обвинуваченої вважала клопотання прокурора необґрунтованим, а зазначені у ньому ризики - недоведеними, у зв'язку з чим, враховуючи стан здоров'я обвинуваченої, наявність у неї міцних соціальних зв'язків, а саме: сім'ї, наявність постійного місця проживання та доходів, просила застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, заслухавши доводи прокурора, з'ясувавши позицію та аргументи сторони захисту, дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора.
Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 30.05.2024 в межах цього кримінального провадження обвинуваченій ОСОБА_3 продовжено строк дії раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 28.07.2024, без визначення застави.
Розгляд кримінального провадження до спливу цього строку завершити не представляється можливим.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, суд приймає до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення ймовірного покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачена може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Також необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов'язків, та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов'язує суд діяти більш ефективно та організовано.
Беручи до уваги, що на даний час вторгнення РФ на територію України триває, частина території України тимчасово окупована, є підстави вважати, що обвинувачена може виїхати на вказану територію поза межами контролю прикордонного органу, адже місце її проживання знаходиться у безпосередній близькості до кордону рф та вона матиме можливість відновити контакти з представниками окупаційної адміністрації з метою уникнення відповідальності.
Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, отже перебуваючи на волі матиме змогу продовжити вчиняти дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
З урахуванням наведеного суд зважає, що хоча на даний час ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зменшилися, враховуючи, що більшість свідків сторони обвинувачення вже допитані судом, однак, це не свідчить, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, зможе запобігти зазначеним вище ризикам, об'єктивність існування яких доведена перед судом.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої, саме він дозволить під час судового розгляду контролювати її місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.
Доводи захисника про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Посилання сторони захисту на відсутність ризиків фактично зводяться до необхідності оцінки доказів у справі, що буде здійснено судом під час ухвалення вироку, а дані щодо позитивної характеристики, міцних соціальних зв'язків суд приймає до уваги, проте вважає, що такі відомості не спростовують і не зменшують існування ризиків вказаних прокурором у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, оскільки вони існували на момент вчинення кримінального правопорушення та не стали достатнім стримуючим фактором.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченій, а саме того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованого злочину.
Зважаючи на викладене у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував клопотання та наявність яких стороною захисту не спростовано.
Інші позитивні дані про особу обвинуваченої не свідчать про зменшення чи зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Будь-яких доказів щодо погіршення стану здоров'я обвинуваченої стороною захисту не надано.
Відповідно до положень ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями, зокрема, 111-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
За наведених обставин, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченій на більш м'який, оскільки підстави запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, на даний час судовий розгляд справи не завершений, тому з метою запобігти спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вбачає за доцільне продовжити обвинуваченій строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 131-132, 176,178, 183, 193, 194, 196, 201, 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання її під вартою на 60 днів, тобто до 22.09.2024 включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала в частині застосованого запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м.Харкова протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_3 - у той же строк з моменту вручення їй копії цього судового рішення.
Головуючий ОСОБА_1