Справа № 645/4316/24
Провадження № 2/645/2019/24
25 липня 2024 року м. Харків
Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Шевченко Г.С., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат АО «Захист» Зачепіло Зоряна Ярославівна, заінтересована особа- Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про знаття арешту з нерухомого майна та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат АО «Захист» Зачепіло Зоряна Ярославівна, звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд: скасувати арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов'язати Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна боржника ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову посилався на те, що щодо нього було відкрито ВП №17337352 на підставі виконавчого листа №445 від 14.07.2005 року, виданого Московським районним судом м.Харкова. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, встановлено, що арешт на майно-квартиру АДРЕСА_1 накладений 14.12.2005 року за реєстровим №263204 Першою ХМДНК на підставі повідомлення №65 від 12.12.2005 року ВДВС Фрунзенського району м.Харкова. Посилався на те, що відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту майна боржника.
Дослідивши подану до суду позовну заяву, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 59 Закону "Про виконавче провадження" передбачено: особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. Тобто мається на увазі особа, яка не є стороною виконавчого провадження саме вона має можливість звернутися до цивільного суду з позовною заявою про зняття арешту зі свого майна. У випадку ж, коли особа мала статус боржника у виконавчому провадженні, їй слід звертатись до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця в порядку, передбаченому розділом X Закону та відповідними розділами Цивільного процесуального кодексу або Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається із змісту позовної заяви, арешт на майно позивача було накладено державним виконавцем в межах виконавчого провадження.
Позивач ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, оскільки являється боржником.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїх постановах від 02.06.2020 р. у справі №201/10187/18, від 20.06.2018 р. у справі №210/1072/15-ц, а також у постанові Верховного Суду №712/12136/18 від 24.05.2021 року.
Аналізуючи наведені норми та роз'яснення, надані Верховним Судом, слідує, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з позовом про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення даного питання (шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до розділу VII ЦПК України).
Позовна заява про зняття арешту подається стороною справи, якщо арешт накладений судом відповідно до глави 10 ЦПК України.
У цій справі арешт на майно було накладено державним виконавцем в порядку виконання рішення суду в межах виконавчого провадження, про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , отже позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а питання про зняття арешту з майна повинно вирішуватись за скаргою, поданою у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки вказана позовна заява про зняття арешту з майна підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, слід відмовити у відкритті позовного провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-19, 186, 448 ЦПК України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат АО «Захист» Зачепіло Зоряна Ярославівна, заінтересована особа- Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про знаття арешту з нерухомого майна та зобов'язання вчинити певні дії .
Роз'яснити позивачу, що він в праві звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку визначеному Розділом VII ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлений 25.07.2024.
Суддя Г.С. Шевченко