Справа № 638/9902/24
Провадження № 1-кп/638/1607/24
25 липня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у місті Харкові клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження № 12024221200001033 від 08 травня 2024 року, про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200001033 від 08 травня 2024 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 травня 2024 року строком на 60 (шістдесят) діб, до 07 липня 2024 року включно.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 серпня 2024 року, влючно.
У підготовчому засідання прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання прокурора обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливістю обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки останні на стадії досудового слідства надавали показання не на користь ОСОБА_5 , крім того, ще не допитані під час судового провадження, а також можливістю обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи встановлені на стадії досудового слідства відомості про особу ОСОБА_5 , який є судимим за вчинення корисливих злочинів, не має роботи та постійного доходу.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, вважав його необґрунтованим, вказав на своєму негативному ставленні до вчиненого, проти наявності ризиків заперечував.
Захисник ОСОБА_4 підтримав свого підзахисного, проти задоволення клопотання заперечував, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, розглянувши клопотання прокурора, врахувавши позиції сторін, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції» оскільки у разі доведеності вини обвинуваченого передбачено можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, що може викликати загрозу втечі обвинуваченого.
Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні клопотання прокурора суд також виходить з того, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Приймаючи до уваги ризики, які продовжують існувати, конкретні обставини кримінального провадження, той факт, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за вчинення якого можливе призначення покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вказаного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про неможливість застосування обвинуваченому іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Суд враховує відомості про особу обвинуваченого, проте, вказані обставини не спростовують висновку суду про неможливість запобігти зазначеним вище ризикам у разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Судом при вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого, враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним в вчиненні вказаного кримінального правопорушення, обставини, що характеризують обвинуваченого, та вважає, що ризики, які передбачені п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки останні на стадії досудового слідства надавали показання не користь ОСОБА_5 , крім того, ще не допитані під час судового провадження, а також можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи встановлені на стадії досудового слідства відомості про особу ОСОБА_5 , який є судимим за вчинення корисливих злочинів, не має роботи та постійного доходу, у даному випадку не зменшилися та продовжують існувати.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 183 КПК України - запобіжний захід тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Крім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків.
Однак, враховуючи реальне існування встановлених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин та характер вчинення кримінального правопорушення, а саме, вчинення кримінального правопорушення щодо неповнолітньої особи, а також особу обвинуваченого, суд вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, а тому доходить висновку, що до останнього необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до статті 183 КПК України суд, суд при постановленні ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 182 КПК України, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, враховуючи наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, разом із тим, беручи до уваги, що ОСОБА_5 вчинив умисний тяжкий корисливий злочин проти власності та завдав шкоди неповнолітньому потерпілому, суд вважає за можливе визначити заставу в межах, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України, а саме: двадцяти п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн * 25), що становить 75700 грн. (сімдесят п'ять тисяч сімсот) грн 00 коп., розмір якої є достатньою мірою для того, щоб гарантувати виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 з визначенням розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
З урахуванням викладених обставин, суд клопотання захисника про обрання стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту залишає без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183,184, 194-199, 314-316 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор», обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 22 вересня 2024 року, включно.
Визначити строк дії ухвали до 22 вересня 2024 року, включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі двадцяти п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 75700 грн (сімдесят п'ять тисяч сімсот) грн 00 коп., яка підлягає внесенню на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674, код банку отримувача (МФО) 820172, код ЄДРПОУ 26281249, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, призначення платежу - запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
У підготовчому засіданні оголосити перерву до 10 години 00 хвилин 02 вересня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали складено 25 липня 2024 року.
Головуючий