Справа № 214/2840/24
1-кп/214/664/24
25 липня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024041750000248 від 20.02.2024 року щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Прокурор в судовому засіданні надала письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 стоком на 60 днів, з можливістю внесення застави у розмірі - вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначила наступне, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , на посаді оператор-гранатометник 3 аеро-мобільної роти , у військовому званні «солдат», 20.02.2024 приблизно о 03:00, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 , в порушенні вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, діючи в період військового стану 20 лютого 2024 року близько о 03:00 знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 , в порушенні вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, діючи в умовах воєнного стану, маючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, з транспортного засобу - автомобілю «Opel Vectra», в кузові універсал сірого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований біля будинку АДРЕСА_1 , із застосуванням сили власних рук, розбив переднє та заднє скло автомобіля, після чого, не реагуючи на зауваження власника транспортного засобу ОСОБА_6 , який визирнувши з вікна, викрив дії ОСОБА_4 , відкрито викрав через розбите скло, з багажнику автомобіля пакет з речами, а саме: каскою кевларовою, модель - ЗШМ 1А, вартістю 8500 грн., балон «Кобра 1», вартістю 200 грн., поясне спорядження синтетичне, вартістю 1500 грн., жилет з написом «поліція» вартістю 150 грн. , щітку автомобільного склоочисника, комплект автомобільних номерів, автомобільну щітку.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном та звернення на його власну користь, розуміючи, що їх дії носять відкритий характер та є очевидним для потерпілого, ОСОБА_4 , не реагуючи на зауваження потерпілого ОСОБА_6 ,, який вже вийшов на вулицю, із зазначеним майном, втік з місця вчинення злочину, утримуючи викрадене майно, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_6 майнового збитку на суму 10350 гривень.
Також в ході досудового розслідування встановлено, що з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президентом України видано Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації.
На виконання цього Указу Президента України та визначених завдань призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.02.2023 року з урахуванням стану здоров'я та інших даних, а також відсутності визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 року підстав для відстрочки або звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, здійснено призов ОСОБА_4 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , перебуває у військовому званні «солдат».
Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком для громадян України; ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Будучи на посаді оператор - гранатометник 3 аеро-мобільної роти НОМЕР_1 , тобто військовою службовою особою, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, віддано служити «Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників, беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Незважаючи на це, солдат ОСОБА_4 усупереч вимог вищенаведеного законодавства, діючи з прямим умислом, та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, став на злочинний шлях та вчинив кримінальне правопорушення проти власності.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану.
20.02.2024 року ОСОБА_4 повідомлений про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за яке кримінальним законодавством передбачено покарання до 10 років позбавлення волі.
Підозра ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню матеріалами:
протоколом огляду місця події від 20.02.2024 року
протоколом затримання ОСОБА_4 від 20.02.2024 року;
показаннями потерпілого ОСОБА_6 від 20.02.2024 року;
протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_6 від 20.02.2024 року;
показаннями свідка ОСОБА_7 від 21.02.2024 року;
показаннями свідка ОСОБА_8 від 21.02.2024 року;
речовими доказом, а саме пакет з речами, а саме: каскою кевларовою, модель - ЗШМ 1А, балон «Кобра 1», поясне спорядження синтетичне, жилет з написом «поліція», щітка автомобільного склоочисника, комплект автомобільних номерів, автомобільну щітку, які було вилучено 20.02.2024 в ході огляду місця події.
У вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.186 КК України обґрунтовано обвинувачується: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Хорогочі Тиндінського району, російської федерації, громадянин України, неодружений, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», малолітніх, неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не маючий, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.
В даному кримінальному провадженні метою продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігати спробам переховуватися від суду.
Домашній арешт не може бути застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 у зв'язку з можливістю вчинити інше кримінальне правопорушення.
Особиста порука не може бути застосована до обвинуваченого ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю письмових зобов'язань осіб які заслуговують на довіру суду.
Особисте зобов'язання не може бути застосоване у зв'язку із тим, що перебування обвинуваченого ОСОБА_4 на волі не сприятиме виконанню ним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Всі зазначені обставини свідчать про неможливість запобігти вищезазначеним ризикам шляхом обрання іншого біль м'якого запобіжного заходу для ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам:
Переховуватись від суду, обумовлений тим, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі.
Таким чином, в разі доведення вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні даного злочину, йому загрожує міра покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, і тому, побоюючись покарання, обвинувачений може переховуватись від суду, тим самим перешкоджати об'єктивному розслідуванню та встановленню істини по кримінальному провадженні, виконанню процесуальних рішень, з метою уникнення відповідальності.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зобов'язаний оцінити в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою (а це покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років).
Всі вищезазначені обставини свідчать про реальне існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Разом з тим, згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у таких межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також з метою попередження можливості обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду; можливості незаконно вплинути на свідків чи потерпілого які допитані у кримінальному провадженні, яких не допитано в суді, у зв'язку з чим ОСОБА_4 у разі обрання йому запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, може незаконно вплинути на них, а також враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищезазначеним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні підтримала заявлене клопотання в повному обсязі та просила його задовольнити, посилаючись на письмові пояснення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти заявленого клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заперечував проти заявленого клопотання прокурора, просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, про дати, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд послідовно враховує положення ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, а також частини 2 ст. 29 Конституції України.
Відповідно до пункту 3 статті 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Однак, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальногромадянських прав та інтересів потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що така доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Водночас суд виходить із необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, обумовлений тим, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі. Таким чином, в разі доведення вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні даного злочину, йому загрожує міра покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, і тому, тим самим побоюючись покарання, обвинувачений може переховуватись від суду, тим самим перешкоджати об'єктивному розслідуванню та встановленню істини по кримінальному провадженні, виконанню процесуальних рішень, з метою уникнення відповідальності.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених статтею 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Відтак, суд доходить переконання, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
При розгляді клопотання прокурора, судом не встановлено обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, такий виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню його від суду, тобто підстави для продовження запобіжного заходу виді тримання під вартою не відпали.
Враховуючи вищенаведене та ризики визначені ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що судовий розгляд неможливо завершити до закінчення строку тримання під вартою, суд приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити, такий з урахуванням його тривалості, обсягу доказів, не виходить за межі розумного строку.
Крім того, на переконання суду, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не здатен забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_4 за станом здоров'я чи з інших причин не може утримуватися під вартою судом не встановлено.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість підстав для застосування запобіжного заходу, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, вислухавши учасників підготовчого судового засідання, щодо клопотання прокурора, суд прийшов до висновку про доцільність продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Окрім того, на підставі ч.3 ст.183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід визначити заставу у кримінальному провадженні в розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 60 560,00 грн.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі внесення застави на нього будуть покладені такі обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора та суду із населеного пункту, в якому він проживає або перебуває;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками;
- прибувати по першому виклику прокурора, слідчого або суду на визначений час.
Керуючись ст.ст.131, 132, 176, 177, 181, 183, 184, 186, 192 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів, тобто до 22 вересня 2024 року.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 60 560,00 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят ) гривень 00 копійок.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора та суду із м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками;
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1