Справа № 214/5259/24
2/214/3472/24
Іменем України
24 липня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ( в режимі відеоконференції),
представника третьої особи - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд визначити місце проживання їх спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним, батьком дитини, та встановити факт самостійного утримання та виховання ним дитини, посилаючись на припинення шлюбних стосунків між ними, виїзд відповідачки за межі України та залишення на його утриманні та вихованні їх спільного сина. В обґрунтування вимог зазначено, що з 21 червня 2013 року він перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 , у період якого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_4 . Через військову агресія рф проти України відповідачка у 2022 році разом із сином виїхала за кордон, але ОСОБА_4 сумував там та постійно бажав зустрічей з ним, батьком, тому за взаємною згодою із ОСОБА_2 було прийнято рішення про повернення Матвія в Україну та визначено місце проживання їх спільного сина з ним, батьком дитини. Мати дитини продовжує проживати та працювати за кордоном, ОСОБА_4 з липня 2023 року по теперішній час проживає разом з ним та перебуває повністю на його самостійному утриманні та вихованні, оскільки відповідачка самоусунулась від виконання покладених на неї батьківських обов'язків, не цікавиться життям дитини, не надає матеріальної допомоги на утримання сина. Він матеріально забезпечений, має житло, постійну роботу та стабільний дохід, окрім сина іншої сім'ї не має, ОСОБА_4 відмовився їхати разом з матір'ю, йому комфортно проживати тут, з батьком, він тут навчається та має друзів, відповідачка ж відмовляється надавати йому згоду на будь які потреби дитини, тому з метою вирішення питань щодо соціальних прав та обов'язків стосовно дитини, просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 14 червня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язано Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, як орган опіки та піклування (за місцем проживання дитини), надати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору з приводу визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. За клопотанням позивача витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби відомості щодо перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , у період з липня 2023 року по дату запиту. За клопотанням позивача викликано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судове засідання для надання показань.
Ухвалою суду від 02 липня 2024 року задоволено клопотання позивача про допит малолітньої дитини.Зобов'язано позивача ОСОБА_1 забезпечити явку у судове засідання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для з'ясування думки дитини з приводу спору, який безпосередньо стосується її прав. Зобов'язано Службу у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради, забезпечити участь представника в судовому засіданні у зв'язку з допитом малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно вимог статті 232 ЦПК України.За клопотанням відповідача розгляд справи (всіх судових засідань) ухвалено проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з відповідачем ОСОБА_2 .Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Встановлено загальний порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на вимогах наполягав з підстав, викладених у позові, просив задовольнити вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні в режимі відеоконференції вимоги позову визнала повністю, вказавши, що вона тривалий час фактично проживає у Нідерландах та повертатися в Україну наміру не має. Їх спільна з ОСОБА_1 дитина залишилась проживати у м. Кривому Розі разом з позивачем за їх домовленістю та за бажанням самого Матвія, який не хоче виїжджати з міста від батька та друзів.
Представник третьої особи Виконкому Саксаганської районної у місті ради, як органу опіки та піклування, не заперечувала проти заявлених вимог та покладалася при винесенні судового рішення на розсуд суду з підстав, викладених у висновку виконкому.
Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не завився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, письмових заперечень до суду не надійшло.
Допитаний як свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що позивач ОСОБА_1 його товариш та кум, вони дружать з 1993 року. Сім'ю відповідачки ОСОБА_9 він знає з часу одруження їх з позивачем, близько 10-11 років тому. ОСОБА_10 його похресник. ОСОБА_11 на початку війни у березні чи в квітні 2022 року виїхала за межі України разом з ОСОБА_4 до Польщі, потім через рік вона його привезла до батька і знову поїхала сама уже за кордон, без дитини. Після цього він ОСОБА_12 не бачив, а з ОСОБА_13 часто зустрічаються, на вихідних разом з дітьми гуляють. Відносини між ОСОБА_14 та ОСОБА_4 хороші, ОСОБА_14 водить сина на секції, до музичної школи, проживають вони разом однією сім'єю та позивач піклується про сина.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що позивач ОСОБА_1 його друг та сусід, відповідачку ОСОБА_2 він знає декілька років. ОСОБА_2 на початку вторгнення поїхала за кордон разом із сином ОСОБА_15 , а потім приїхала, повернувши дитину назад в Україну. Чув, що ОСОБА_2 зараз перебуває за кордоном, однак давно чи ні, сказати не може. Дитину ОСОБА_4 постійно бачить або з ОСОБА_14 , або з дідом чи бабою, батьками ОСОБА_16 .
Суд, вислухавши учасників процесу, покази свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 21 червня 2013 року перебувають у зареєстрованому шлюбі та є батьками малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с . 23, 24 - копії свідоцтв).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору.
Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5, 6 статті 81 ЦПК України).
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Так, згідно довідки Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти «Музична школа № 13№ Криворізької міської ради від 29 травня 2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , навчається в музичній школі з 01 вересня 2021 року за фахом «Гітара» на елементарному підрівні загально-мистецького спрямування. За час навчання батько учня ОСОБА_1 проявив зацікавленість в результатах розвитку та опанування сином знань і творчих навичок, своєчасно та в повному обсязі сплачує батьківську плату за навчання, регулярно спілкується з викладачами сина, відвідує батьківські збори. Дитина завжди є доглянутою та охайною (а.с. 26 - копія довідки).
Згідно довідки Спортивного клубу «КБ-75» від 29 травня 2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з жовтня 2023 року відвідує секцію боксу в закладі СК «КБ-75», спортивним та фізичним вихованням дитини займається виключно батько, який приводить та забирає дитину, сплачує відвідування секції боксу та приймає активну участь в організаційних зборах спортивного клубу. Дитина завжди доглянута та охайна (а.с. 27 - копія довідки).\
Згідно акту від 29 травня 2024 року, складеного мешканцями квартир АДРЕСА_1 та затвердженого представником ТОВ «Житлосервіс-КР», ОСОБА_1 з липня 2023 року по теперішній час проживає разом із сином ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 . Мати дитини - ОСОБА_17 , за вказаною адресою не проживає, ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дитину без будь-якої допомоги матері. ОСОБА_1 характеризується за місцем проживання виключно з позитивної сторони та бере активну участь в благоустрою будинку та прибудинкової території (а.с. 28 - копія акту).
Згідно характеристики Криворізької гімназії № 122, ОСОБА_10 з початком повномасштабного вторгнення виїхав за межі України з матір'ю ОСОБА_2 та навчався у навчальному закладі дистанційно. У червні 2023 року він повернувся в України та з того моменту і дотепер дитиною опікується батько ОСОБА_1 , який приділяє належну увагу вихованню сина, цікавиться навчанням, бере активну участь у житті класу. Мати, натомість, повернулась за кордон і перебуває там дотепер (Нідерланди, м. Амстердам) (а.с. 29 - копія характеристики).
Згідно поданих до суду доказів, позивач ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, має стабільний заробіток та фізично здоровий, відповідач ОСОБА_18 офіційно працевлаштована за кордоном та отримує офіційний дохід (а.с. 30-37).
За відомостями Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби щодо перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 , наданими на виконання ухвали суду від 14 червня 2024 року, ОСОБА_11 в'їхала на територію України 05.07.2023 та виїхала за межі України 12.07.2023, потім в'їхала на територію України 20.10.2023 та виїхала за межі України 01.11.2023. Таким чином, у період з 01.07.2023 по 24.07.2024 в'їзд відповідачки в Україну був лише двічі та на короткотривалий час (на 5-10 днів) і близько 9 місяців вона перебуває постійно за кордоном (а.с. 45).
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах наголошував на тому, що сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їхніх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини, зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов'язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров'ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини) (статті 3, 6).
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327 цс 18), право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання, з'являється у дитини з досягненням віку 10 років.
У судовому засіданні в присутності представника органу опіки та піклування, була заслухана думка малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (10 років), який указав, що проживає близько року зі своїм батьком ОСОБА_1 . Їхати до матері в Нідерланди він не хоче, бо тут він ходить на секцію боксу, грає на гітарі, в Україні живуть його друзі, з якими він постійно спілкується та зустрічається. Батько приходить на його змагання, приходить на його концерти, бо він займається в музичній школі і грає на гітарі. Тому хоче й надалі проживати разом з батьком.
Таким чином суд вважає доведеним факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком ОСОБА_1 та враховуючи інтереси малолітньої дитини, його психологічний стан та особливості фізичного розвитку, право на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в інтересах дитини, беручи до уваги надані до суду письмові докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову. При цьому суд вважає необхідним наголосити сторонам, що вони, як батьки малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безсумнівно відіграють важливу роль у його житті та розвитку, бо їх син потребує уваги, підтримки і любові обох батьків. Сторони мають право та обов'язок піклуватися про здоров'я, стан розвитку Матвія, незалежно від того, з ким він буде проживати .
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
У зв'язку із задоволенням вимог, суд вважає необхідним відшкодувати позивачу понесені витрати по сплаті судового збору.
Керуючись статями 157, 161 СК України, статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - повністю.
Встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком ОСОБА_1 .
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , за місцем проживання батька.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Третя особа Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 34339916, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 32.
Третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складено 25 липня 2024 р.
Суддя А.В. Ткаченко