24.07.2024
Справа № 497/992/24
Провадження № 2/497/465/24
24.07.2024 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Раца В.А.,
секретаря - Божевої І.Д.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Болградської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав, -
26.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просить позбавити відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому позивач посилається на те, що відповідачі є батьками ОСОБА_5 , який доводиться їй онуком по лінії дочки. З самого дитинства батько та мати самоусунулись від виховання дитини, відтак його вихованням займається вона позивач. Мати перебуває за кордоном та не цікавиться життям дитини, жодним чином не допомагає. Батько проживає десь на території Ізмаїльського району Одеської області, зловживає спиртними напоями, також не цікавиться життям дитини, жодним чином не допомагає. На даний час виникла необхідність в позбавленні матері та батька дитини батьківських прав, з метою оформлення нею, позивачем статусу опікуна над дитиною, у зв'язку з чим вона звертається до суду.
Ухвалою судді від 02.05.2024 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання. В подальшому, 29 травня 2024 року підготовче провадження було закрите, справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала 29.05.2024 року заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутності, позов підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення (а.с.31).
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507, та надіслання судових повісток за місцем реєстрації, причину неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву до суду не подали, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.
Представник третьої особи - начальник Служби у справах дітей Болградської міської ради Мохначева М.М., яка здійснює свої повноваження на підставі довіреності за №980/02-12 від 12.06.2023 року (а.с.30), в судове засідання 29.05.2024 року надала заяву про розгляд справи у відсутності представника третьої особи, не заперечувала проти задоволення позовних вимог (а.с.28).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
В силу п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, яка передбачає підстави позбавлення батьківських прав, зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданого Плавнінською сільською радою Ренійського району Одеської області на підставі актового запису №20 від 09 листопада 2007 року (а.с.20), він народився в с.Плавні Ренійського району Одеської області та його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідачі по справі.
Родинні відносини між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_5 підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 , виданим 26 червня 1990 року Владиченською сільською радою Болградського району на підставі актового запису за №12 від 26.06.1990 року, де матір'ю дитини зазначена ОСОБА_1 ; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00046059710 від 18 липня 2024 рок, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали шлюб та після його реєстрації дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».
Місце проживання позивача ОСОБА_1 , зареєстроване за адресою, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджено записами в копії паспорта громадянина України (книжка) серії НОМЕР_3 , виданого 31 травня 2002 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.5 на звороті), де також фактично проживає її онук ОСОБА_5 , але зареєструвати його місце проживання вона не може так як необхідний дозвіл батьків.
Позивач ОСОБА_1 проживає в с.Владичень зі своїм чоловіком ОСОБА_8 та двома онуками ОСОБА_4 2007 року народження та ОСОБА_9 , 2011 року народження, діти навчаються у Владиченському ліцеї, відносини в сім'ї задовільні, дідусь з бабусею з увагою та любов'ю ставляться до дітей, цікавляться і беруть участь у їхньому житті, як у школі так і вдома, що підтверджується характеристикою старости Владиченського старостинського округу Ігнатової М.Ф. вих.№66 від 26.02.2024 року (а.с.6). Для дітей в будинку виділена окрема кімната, де є всі умови для проживання та виховання дітей, в будинку є електроенергія, опалення пічне, в наявності 3 житлові кімнати, кухня, ванна кімната та санвузол, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи, який складено старостою с.Владичень ОСОБА_10 за вих.№27 від 26.03.2024 року (а.с.8-9).
ОСОБА_11 навчається у Владиченському ліцеї Болградського міської ради в 10 класі. В цій школі (ліцеї) він навчається з 2014 рок та за час навчання виявив середній рівень знань, інтерес до навчання хлопчик має несталий, середній бал навчання за перший семестр склав 6,3 бали. Дитина дуже дисциплінована, не порушує норм та правил поведінки, бере активну участь у житті класу, займається спортом, неодноразово захищав честь школи та району в спортивних змаганнях з волейболу. Хлопчика виховують бабуся ОСОБА_1 та дідусь ОСОБА_8 , вони відповідально ставляться до виховання та навчання дитини. Бабуся підтримує постійний зв'язок зі школою та класним керівником, постійно відвідує батьківські збори та шкільні заходи, що підтверджується характеристикою наданою директором школи та класним керівником (а.с.22).
Щодо відповідачів судом встановлено наступне:
- мати дитини - ОСОБА_2 на даний час перебуває в Сірійській Арабській Республіці, де фактично проживає протягом тривалого часу, вона навіть не з'явилася на засідання комісії органу опіки та піклування з вирішення питання про позбавлення її батьківських прав, надала на ім'я начальника служби у справах дітей Болградської міської ради Одеської області заяву, в якій не заперечувала, щодо позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , так як вона за кордоном та не має можливості допомогати своєму синові, тому не заперечувала щоб його опікуном була визначена її мати ОСОБА_1 (а.с.13);
- батько дитини - ОСОБА_3 також на засідання комісії не з'явився, надав заяву на ім'я начальника служби у справах дітей Болградської міської ради Одеської області заяву, в якій не заперечував, щодо позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 (а.с.15). Відповідач проживає на території «Садового товариства» №6 в АДРЕСА_2 , за місцем мешкання характеризується як особа схильна до скоєння адміністративних правопорушень. З 27.11.2023 року перебуває на обліку підрозділу поліції, як особа, яка вчинила домашнє насильство, окрім цього за 2023 та 2024 роки неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушень дорожнього руху та домашнього насилля, що підтверджується листом начальника Ізмаїльського районного відділення поліції за вих.№ 65/3вх2543 (а.с.16). Органом опіки та піклування також було витребувано документи, щодо зареєстрованого місця проживання відповідача та складу його сім'ї, та відповідно до листа в.о.начальника служби у справах дітей Ренійської міської ради Антохі О. та акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї складеного старостою Плавнівського старостинського округу Кара О. №6 від 11 березня 2024 року, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , але на даний час за цією адресою не проживає, місце його знаходження невідоме, а відповідно до акту в вищевказаному будинку зареєстровані шість осіб, але ніхто в будинку не проживає (а.с.18-19).
З висновку органу опіки та піклування Болградської міської ради судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 надав до органу опіки та піклування заяву про надання висновку про доцільність позбавлення його батьків, батьківських прав відносно нього, у зв'язку з тим, що вони не займаються його вихованням та забезпеченням. Також у висновку зазначено про доцільність позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_5 , у зв'язку з невиконанням батьківських прав та обов'язків.
Судом досліджено рішення Болградської міської ради Одеської області №121 від 02.04.2024 року «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 », яким затверджено вищевказаний висновок органу опіки та піклування з цього питання (а.с.10).
Тобто судом встановлено, що батьки ОСОБА_5 , ним не цікавляться, вихованням та його утриманням не займаються, з дитиною не проживають, не турбуються про життя та здоров'я сина, матеріально не допомагають, тобто самоусунулися від виконання батьківських обов'язків, все це вони переклали на його бабусю ОСОБА_1 , позивача по справі.
Отже, своїми діями, відповідачі свідомо порушують свої зобов'язання закріплені в статті 51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст. 180 Сімейного Кодексу України.
В принципі № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».
В ч.2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобов'язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 цього ж Закону вказано, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 12 вищеназваного Закону вказано, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 15 цього ж Закону встановлено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею.
Відповідно до ст. 164 СК України батьківські права тривають до повноліття дитини, позбавлення батьківських прав після його настання закон не допускає.
Тобто, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцять років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.
Отже, умовами застосування такої міри відповідальності як позбавлення батьківських прав є: 1) здійснення батьком (матір'ю) правопорушення, передбаченого ст. 164 СК; 2) наявність вини в діях батька (матері); 3) батько (мати) володіють повною цивільною дієздатністю; 4) дитина не досягла повноліття. Зазначені умови для позбавлення батьківських прав мають існувати одночасно.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Відповідно до ст. 165 СК України правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
При розгляді даної цивільної справи достовірно було встановленою що відповідачі, свідомо не виконують своїх обов'язків відносно сина, вони самоусунулися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Статтею 164 Сімейного Кодексу України встановлено підстави позбавлення батьківських прав, а саме п.2 ч.1 - ухиляння від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено виходячи з поведінки відповідача, не дивлячись на те, що перешкод у спілкуванні з дитиною їй ніхто не чинив і не чинить.
Виходячи з вищевикладеного, діючи в інтересах неповнолітньої дитини, суд вважає можливим задовольнити позов і позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат
Керуючись положенням ст.ст.2,81,263-265,280,352,354 ЦПК України; п. 2 ч.1 ст.164, ст.ст.165, 166 СК України; ст.ст.8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402; ч.2 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 27 вересня 1991 року; принципу №6 Декларації «Про права дитини», проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Болградської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Рені Одеської області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку с.Владичень Болградського району Одеської області, батьківських прав відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Плавні Ренійського району Одеської області.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с.Владичень Болградського району Одеської області, яка зареєстрована та території України за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави суму судового збору, в розмірі по 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, з кожного.
На підставі вимог ч.6 ст.164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав, після набрання ним законної сили, надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.А. Раца