Справа № 496/1489/24
Провадження № 1-кс/496/1535/24
16 липня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області
у складі слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника заявника - адвоката ОСОБА_4 , яка приймає участь в режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання представника заявника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12024164250000208 від 23.02.2024 року,
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 28.02.2024 року (справа №496/1489/24) у кримінальному провадженні №12024164250000208 від 23.02.2024 року, на майно ОСОБА_5 , а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 27.06.2023 року; довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2023 року, видану ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 28.02.2024 року (справа №496/1489/24) у кримінальному провадженні №12024164250000208 від 23.02.2024 року, без повідомлення власника майна про такий судовий розгляд, задоволено клопотання дізнавача сектору дізнання Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області та накладено арешт на майно ОСОБА_5 , а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 27.06.2023 року; довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2023 року, видану ОСОБА_5 , з метою збереження речових доказів та з метою дослідження вказаних документів експертом. Станом на теперішній час відпала потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна ОСОБА_5 . В період з 22.02.2024 року на 23.02.2024 року ОСОБА_5 , на підставі вказаних вище документів та з дотриманням вимог Правил, мав намір здійснити законний перетин державного кордону України в пункті пропуску «Паланка (Маяки-Удобне)». Однак, під час проходження паспортного контролю в пункті пропуску через державний кордон України в Республіку Молдова, працівниками Державно прикордонної служби України відмовлено в перетинанні державного кордону з підстав підозри використовування ОСОБА_5 підроблених документів, викликано поліцію та складено протокол про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 КУпАП. ОСОБА_5 вже неодноразово перетинав кордон, після прийняття Указу Президента України від 28.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що підтверджується відповідними відмітками в паспорті ОСОБА_5 для виїзду за кордон НОМЕР_2 . Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 20.03.2024 року за результатами розгляду вказаного вище адміністративного протоколу ПдРУ №308487 від 23.02.2024 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в діях працівників Державної прикордонної служби з самого початку проходження ОСОБА_5 прикордонного контролю вбачалось упереджене ставлення до останнього. Звертаючись з клопотанням до слідчого судді, дізнавачем на надано жодного доказу або обґрунтування того, що вилучені документи містять явні ознаки підробки. Станом на дату подання вказаного клопотання про скасування арешту майна ані дізнавачем, ані прокурором не вживаються заходи для якнайскорішого завершення досудового розслідування. Враховуючи те, що вилучені документи не мають жодних ознак підробки та не містять протиріччя між собою, представник заявника звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням. Сам факт наявності постанови про визнання речовим доказом майна ОСОБА_5 не може бути підставою для безальтернативного прийняття слідчим суддею рішення про накладення арешту на таке майно та обмеження особи у праві власності, оскільки в такому разі втрачається роль слідчого судді до повноважень якого належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, як це визначено п.18 ч.1 ст. З КПК України. Статусу речового доказу річ чи інше майно набуває виключно за наявності ознак, описаних в ч. 1 ст. 98 КПК України, а не на підставі формальної постанови.
Слідчий суддя у своєму рішенні вказав, що правовою підставою для накладення решту на майно є збереження речових доказів та проведення дослідження експертом. Однак, жодних слідчих дій з вилученим майном станом на дату подання клопотання дізнавачем не було проведено. Також досі не призначено будь-яких експертних досліджень, задля проведення яких дізнавач і звертався до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно. Відтак, на даний час відсутні будь-які відомості, що арештовані документи відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення.
У слідства відсутні жодні вагомі підстави для подальшого позбавлення ОСОБА_5 , як власника майна, вільно розпоряджатись належним йому майном. Крім цього, ані ОСОБА_5 , ані будь-який іншій особі у вказаному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру. Така бездіяльність слідчих органів призводить до порушення розумних строків досудового розслідування та ставить власника майна у невизначений стан. Відповідно до Загальних положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати 90 календарних днів. Враховуючи підставу, з якою звертався дізнавач до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, а саме для проведення експертного дослідження вилучених документів, які були вилучені ще 23.02.2024 року, дізнавачем порушені розумні строки, об'єктивно необхідні для проведення експертного дослідження чи вчинення будь-яких інших слідчих дій. Однак, дізнавачем до теперішнього часу навіть не прийнято будь-якого процесуального рішення про призначення технічної експертизи документів.
Таким чином, на теперішній час відпала потреба у подальшому застосуванні такого заходу, забезпечення кримінального провадження, як арешт вказаного вище майна, оскільки органом досудового розслідування не доведено належними та допустимими доказами необхідність забезпечення даного кримінального провадження. 18.05.2024 року набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який зобов'язує всіх військовозобов'язаних мати при собі військово-обліковий документ та на першу вимогу поліцейського представника ТЦК чи ДПСУ пред'явити. Юридичним наслідком не пред'явлення військово-облікового документу може бути адміністративне затримання та притягнення до адміністративної відповідальності, накладення штрафу. Законодавством не передбачено надання дублікату військово-облікового документу, а відтак ОСОБА_5 не має змоги отримати інший військово-обліковий документ. Дізнавачем порушені вимоги КПК України щодо строків звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна. Майно ОСОБА_5 було вилучено 23.02.2024 року, а з клопотанням про арешт майна, відповідно до даних сайту «Судова влада» дізнавач звернувся до слідчого судді лише 27.02.2024 року, тоді як мав би звернутись не пізніше наступного робочого дня. Враховуючи, що 23.02.2024 року припало на п'ятницю, то останнім днем для подачі клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було 26.02.2024 року.
Адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання про скасування арешту майна підтримала, просила задовольнити. При цьому пояснила, що майно вилучено ще у лютому 2024 року і станом на теперішній час відпала потреба у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Під час вилучення майна працівниками прикордонної служби складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 і за рішенням суду було закрито справу за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_5 вже виїжджав по таким документам за кордон, але прикордонник не взяли це до уваги. Дізнавачем були порушені строки звернення до суду з клопотанням про арешт майна, оскільки майно у ОСОБА_5 було вилучено 23.02.2024 року, а з клопотанням про арешт майна дізнавач звернувся до слідчого судді 27.02.2024 року. На розгляд клопотання про арешт майна ОСОБА_5 та його захисника не викликали. З 23.02.2024 року по теперішній час ані прокурор, ані дізнавач не вчиняють будь-які слідчої та процесуальні дії задля якнайскорішого завершення досудового розслідування. Майно ОСОБА_5 утримується безпідставно. З 18.05.2024 року пісня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» ОСОБА_5 зобов'язаний мати при собі військовий квиток, але він його не має. Законом не передбачено отримання дублікату, або будь-яких інших документів, які були б повноцінною заміною такого військового квитка. Відсутність військового квитка буде підставою для адміністративного затримання ОСОБА_5 , у якого відсутні документи не з його вини. З моменту вилучення документів до призначення експертизи пройшло 4 місяці. За цей час ані дізнавач ані прокурор не вчиняли жодних дій для проведення такої експертизи. Порушено всі розумні строки, оскільки експертне дослідження проводиться не більше 90 календарних днів і починаючи з моменту вилучення документів, тобто з 23.02.2024 року, вже можна було провести 2 такі експертизи. Те, що працівники ТЦК не внесли відомості про видачу документів в Єдиний державний реєстр не свідчить про підробку таких документів.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та пояснив, що пред'явлення підробленого документа не має відношення до адміністративної справи, яка розглядалася в суді. Дізнавач вчасно звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна. Інформація на сайті суду свідчить лише про час реєстрації клопотання. Наявна в матеріалах справи інформація дає підстави стверджувати, що наявний ризик того, що документи підроблені, оскільки від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли відомості про те, що документи не видавалися. Вилучені документи знаходяться на експертизі, здійснюються слідчі дії. Наразі фактично виконується завдання арешту майна. До завершення експертизи повернення документів є недоцільним. Вилучені документи можуть бути підробленими, тому ОСОБА_5 фактично висловлює намір пред'являти підроблені документи і надалі. Неможливим є видача такого документа до встановлення всіх обставин кримінального провадження. Особа, у якої вилучили майно також не вжила жодних заходів щодо оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна.
Дізнавач СД Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, але надав письмову заяву, в якій просив клопотання розглянути за його відсутності, заперечував проти його задоволення. Зазначив, що з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що військово-облікові документи ОСОБА_5 не видавалися. 26.06.2024 року у даному кримінальному провадженні призначено експертизу.
Вивчивши подане клопотання та додані до нього матеріали, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що 23.02.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за №12024164250000208 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, за фактом того, що 23.02.2024 року до ЧЧ Одеського РУП №2 надійшов рапорт дізнавача СД Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області про те, що 22.02.2024 року о 21:10 год. за адресою: Одеська область, с. Маяки, ПП «Маяки», автодорога Одеса-Рені, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , пред'явив працівнику ДПСУ тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 27.06.2023 року та довідку ВЛК №74/379 від 27.06.2023 року видані ІНФОРМАЦІЯ_4 на власне ім'я з явними ознаками підробки (ЄО-2713).
Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 28.02.2024 року накладено арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження майна у кримінальному провадженні №12024164250000208 від 23.02.2024 року на тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 27.06.2023 року, видане ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та довідку військово-лікарської комісії №74/379 від 27.06.2023 року, видану ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вилучені під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , ПП «Маяки».
В матеріалах кримінального провадження міститься лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.05.2024 року, в якому зазначено, що перевіркою облікових даних, які наявні у електронній базі Реєстру (АІТ «Оберіг») Хаджибейського РТЦК встановлено, що ОСОБА_5 на обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у ІНФОРМАЦІЯ_5 не перебуває, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 27.06.2023 року та довідка ВЛК №74/379 від 27.06.2023 року ОСОБА_5 не видавалися.
Постановою дізнавача СД Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 від 26.06.2024 року в рамках кримінального провадження №12024164250000208 від 23.04.2024 року призначено судово-технічну експертизу за експертною спеціальністю 2.3 «дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів», для проведення якої залучено експерта Головного експертно-криміналістичного центру Державної прикордонної служби України. Висновок експерта в матеріалах кримінального провадження відсутній.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.03.2024 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч.1 ст. 167 КПК України).
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч.2 ст. 167 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч.2 ст. 131 КПК України передбачено, що заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч.1 ст. 170 КПК України).
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ст. 98 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
10.06.2024 року адвокат ОСОБА_4 , подаючи клопотання про скасування арешту майна, зазначила, що жодних слідчих дій з вилученим майном не проводять, дізнавачем не прийнято процесуального рішення про призначення технічної експертизи документів.
Натомість, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 26.06.2024 року дізнавачем сектору дізнання Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 було призначено судово-технічну експертизу, тобто після подачі клопотання про скасування арешту. На момент розгляду клопотання про скасування арешту майна висновок експерта на адресу Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області не надходив.
Накладаючи арешт на документи, вилучені у ОСОБА_5 , слідчий суддя виходив з того, що наявні ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, а також те, що вилучені речі мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні, з метою забезпечення їх збереження та в подальшому дослідження експертом, слідчий суддя вважав необхідним клопотання про арешт майна задовольнити.
Слідчий суддя вважає, що на даний час не відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки на даний час триває досудове розслідування, висновок експерта за результатами проведеної експертизи вилучених документів не виготовлено, постанова про закриття кримінального провадження винесена не була. Виключно після виготовлення та дослідження висновку експерта може бути прийнято рішення про доцільність скасування арешту майна.
Адвокат ОСОБА_4 у поданому клопотанні зазначила, що звертаючись з клопотанням до слідчого судді про арешт майна, дізнавачем на надано жодного доказу або обґрунтування того, що вилучені документи містять явні ознаки підробки.
Проте, слідчий суддя наголошує, що спростувати або підтвердити доводи щодо підробки вилучених у ОСОБА_5 документів можливо лише на підставі висновку експерта, який на теперішній час не виготовлений. Дізнавач, подаючи клопотання про арешт майна, лише викладає позицію щодо можливої підробки документів, яка в подальшому підтверджується або спростовується висновком експерта.
Крім того, заявник у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 повинен мати при собі військовий квиток, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року.
З цього приводу слідчий суддя вважає слушними зауваження прокурора ОСОБА_3 , який у судовому засіданні пояснив, що до завершення експертизи повернення документів є недоцільним, оскільки вилучені документи можуть бути підробленими, тому власник, фактично, висловлює намір пред'являти підроблені документи і надалі.
До того ж, закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 КУпАП не є підставою для скасування арешту з вилучених документів, оскільки наслідки розгляду адміністративної справи жодним чином не спростовують обставини щодо можливої підробки документів, а саме: тимчасового посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 27.06.2023 року та довідки військово-лікарської комісії №74/379 від 27.06.2023 року, видані ОСОБА_5 .
Крім того, подаючи клопотання про скасування арешту майна, адвокат ОСОБА_4 фактично не погоджується зі строками проведення досудового розслідування.
Частиною 1 ст. 28 КПК України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом (ч.6 ст. 28 КПК України).
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд (ч. 2 ст. 28 КПК України).
Слідчий суддя зауважує, що оскарження дій дізнавача чи прокурора на недотримання ними розумних строків проведення досудового розслідування здійснюється у порядку, визначеному ст. 308 КПК України, шляхом подачі відповідної скарги до прокурора вищого рівня, який за результатами розгляду такої скарги, за наявності відповідних підстав, вправі надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій.
Разом з тим, у разі необхідності проведення певних слідчих дій, адвокат ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не позбавлені можливості звернутися до дізнавача або прокурора з відповідним клопотанням, яке має бути розглянуте в порядку ст. 220 КПК України.
Враховуючи, що заявником не доведено, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна відпала потреба та з урахуванням того, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024164250000208 від 23.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України триває, висновок експерта не отримано, вилучені документи є речовими доказами, з метою недопущення їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна слід відмовити.
Керуючись ст. 9, 26, 174 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12024164250000208 від 23.02.2024 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї може бути подано під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали виготовлено 18.07.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_8