Справа № 496/948/23
Провадження № 2/496/59/24
11 липня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Пасечник М.Л.
за участю секретаря - Черних Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального проступку,
Позивач, Усатівська сільська рада Одеського району Одеської області звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача шкоду, спричинену рибним ресурсам України, у розмірі 169 932 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що Біляївським районним судом Одеської області розглянуто кримінальну справу за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, справа № 496/3977/22. Судом встановлено, що 11.08.2022 року, близько 15:00 год., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне зайняття рибним добувним промислом без належного, передбаченого діючим законодавством дозволу, перебуваючи на березі Хаджибейського лиману, в с. Усатове Усатівської сільської територіальної громади Одеського району Одеської області, переслідуючи мету незаконного вилову раків з використанням заздалегідь підготовленого забороненого знаряддя лову, а саме саморобної рачниці, яка складається з дерев'яного каркасу, обтягнутого капроновою сіткою та є забороненим знаряддям лову, незаконно виловив водні живі біоресурси, а саме рака у кількості 51 одиниця на загальну суму 169 932 грн., чим порушив вимоги п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України, затверджених Наказом Державного Комітету рибного господарства України» від 15.02.1999 року №19, в яких визначено: «Забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань…» та ст. 27 Закону України «Про тваринний світ». В результаті вказаних дій ОСОБА_1 , відповідно до Додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 21.11,2011 року «Про ствердження такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України», заподіяно істотну шкоду рибним ресурсам України на загальну суму 169 932 грн. За результатом розгляду справи ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України. Вирок набрав законної сили 12.10.2022 року. Шкода, завдана рибному господарству, повинна бути відшкодована відповідній місцевій раді за місцем завдання шкоди. У зв'язку з викладеним, представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але надав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надав.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що вироком Біляївського районного суду Одеської області від 12.09.2022 року по справі № 496/3977/22 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на строк 2 (два) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного з випробуванням, встановлено іспитовий строк на 1 (один) рік. Вирок набрав законної сили 12.10.2022 року.
У вироку Біляївського районного суду Одеської області від 12.09.2022 року вказано, що 11.08.2022 року, близько 15:00 год., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне зайняття рибним добувним промислом без належного, передбаченого діючим законодавством дозволу, на водних об'єктах, підконтрольних Чорноморському рибоохоронному патрулю, перебуваючи на березі Хаджибейського лиману, в с. Усатове, Одеського району, Одеської області, достовірно знаючи та переслідуючи мету незаконного вилову раків з використанням заздалегідь підготовлених знарядь лову, а саме саморобної рачниці, яка складається з дерев'яного каркасу, обтягнутого капроновою сіткою та є забороненим знаряддям лову, незаконно виловив водні живі біоресурси, а саме рака у кількості 51 одиниця на загальну суму 169 932 грн., чим порушив вимоги п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України, затверджених Наказом Державного Комітету рибного господарства України» від 15.02.1999 року №19, в яких визначено: «Забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм» та ст. 27 Закону України «Про тваринний світ».
В результаті вказаних дій ОСОБА_1 , відповідно до Додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 21.11,2011 року «Про ствердження такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України», заподіяно істотну шкоду навколишньому природньому середовищу України на загальну суму 169 932 грн., що підтверджується висновком експерта від 30.08.2022 року СЕ-19/116-22/13869-ЕК.
У висновку експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № СЕ-19/116-22/13869-ЕК від 30.08.2022 року вказано, що розмір збитків у сумі 169 932 грн., наведений у листі №1-8-9/1146-22 від 18.08.2022 року Чорноморського басейнового управління державного агентства меліорації та рибного господарства (Чорноморський рибоохоронний патруль) та додатку до нього - довідці-розрахунку, заподіяних навколишньому природному середовищу відповідно до протоколу огляду місця події від 11.08.2022 року, документально підтверджуються.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
За приписами ст. 5 Закону України «Про тваринний світ» об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу.Від імені Українського народу права власника об'єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).
Згідно із ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
Статтею 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, що добування (вилов) - це є вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування.
Пунктом 8 ч.2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, згідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в, зокрема незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об'єктів тваринного світу. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.ч. 2, 4, 5 ст. 68 вказаного Закону відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Частина 1 ст.69 зазначеного Закону передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 10 Закону України «Про тваринний світ» громадяни відповідно до закону зобов'язані охороняти тваринний світ, сприяти відтворенню відновлювальних об'єктів тваринного світу, використовувати об'єкти тваринного світу відповідно до закону, відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.
Згідно ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів» шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.
Вказані норми підтверджують обов'язок ОСОБА_1 відшкодувати шкоду, завдану рибним ресурсам України, внаслідок вчиненого кримінального проступку.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України» №1209 від 21.11.2011 року (далі - Постанова №1209 від 21.11.2011 року) затверджені такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів.
За змістом ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів» посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження, зокрема: здійснювати державний контроль (нагляд) за дотриманням правил використання, порядку придбання та збуту об'єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів; визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками; подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Згідно ст. 37 цього Закону водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об'єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
З наведеного вбачається, що природні ресурси (в тому числі рибні ресурси), які відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, права власника (володіння, користування, розпоряджання) щодо яких, від імені Українського народу, здійснюють органи місцевого самоврядування, як юридичні особи, є майном певної територіальної громади.
Згідно п. «г» ч. 4 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Відповідно дост. 21 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» державний контроль за провадженням рибогосподарської діяльності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.
Статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно роз'яснень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) - шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України. Вирок суду набрав законної сили.
Разом з цим, сума матеріальних збитків, завданих рибним ресурсам України, становить 169 932 грн. Така сума встановлена вироком суду, а тому не підлягає доказуванню та є обов'язковою для суду.
Під час судового розгляду в рамках кримінального провадження Усатівською сільською радою Одеського району Одеської області цивільний позов не заявлявся, під час ухвалення вироку судом не було вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_1 завданої шкоди.
Зважаючи на те, що діями ОСОБА_1 заподіяно шкоду рибним ресурсам України, суд дійшов висновку, що завдана шкода підлягає відшкодуванню державі в особі Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або повідомляє обставини (факти), які обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) листовими, речовими та електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
На підставі ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вбачає наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої незаконним виловом водних ресурсів (раків), шляхом стягнення з нього компенсації вартості виловлених раків у розмірі 169 932 грн., розмір якої визначено у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів № 1209 від 21.11.2011 року та встановлено вироком суду, який набрав законної сили.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що Усатівська сільська рада Одеського району Одеської області звільнена від сплати судового збору за подання позову до суду, на підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави.
Керуючись ст. 10 Закону України «Про тваринний світ», ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 12, 13, 76-81, 82, 141, 258-259, 263-265, 272, 282-284, 289, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 1166 ЦК України, суд -
Позов Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального проступку - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: невідомий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Усатівської сільської територіальної громади в особі Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04377888, місцезнаходження: Одеська область, Одеський район, с. Усатове, пров. Урядовий, буд. 63) шкоду, спричинену рибним ресурсам України, у розмірі 169 932 (сто шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві) гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: невідомий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2684 грн.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення виготовлено 11.07.2024 року.
Суддя М.Л. Пасечник