Справа № 496/306/24
Провадження № 2/496/1284/24
17 липня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пасечник М.Л.
за участю секретаря - Черних Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника позивача - ОСОБА_1 про витребування доказів по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
В провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходиться вказана цивільна справа.
13.05.2024 року від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд витребувати з АТ КБ «ПриватБанк» виписки по рахунку ОСОБА_2 за номером картки № НОМЕР_1 за період з 18.02.2020 року по 10.01.2023 року.
В обґрунтування клопотання вказано, що позивач об'єктивно позбавлений можливості надати виписки з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, оскільки не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Таку виписку по рахунку ймовірно може сформувати та надати банк, що обслуговує картковий рахунок відповідача, який був вказаний ним на отримання кредитних коштів і на який були перераховані кошти за договором надання позики. Картка із першими цифрами 516875 - це картка АТ КБ «ПриватБанк». Відомості із АТ КБ «ПриватБанк» позивач не має можливості отримати, оскільки вони банківською таємницею, розголошення яких третім особам заборонено.
Відповідач ОСОБА_2 надала до суду заперечення на клопотання про витребування доказів, в яких просила відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначила, що позивачем під час звернення до суду не повідомлялося про неможливість подання будь-яких доказів. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували про здійснення всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання доказів. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування. В клопотанні про витребування доказів представник позивача не просить суд поновити строк на подання такого клопотання, та не обґрунтовує неможливість подання зазначених в клопотанні доказів разом із позовною заявою.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, але надала письмове клопотання, в якому просила розгляд справи провести за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомила.
Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Пунктом 4 ч.2 ст. 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (п.4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України).
Тобто, задоволення клопотання про витребування судом доказів є можливим за умови, якщо особа, яка його заявляє, доведе складнощі їх отримання, тобто об'єктивну неможливість одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний або фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержання та подання доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, якщо незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося. Заявляючи клопотання про витребування доказів, особа повинна посилатися на причини, за яких вона сама не може одержати цей доказ.
У клопотанні про витребування доказів представником позивача зазначено, що самостійно отримати банківську виписку по рахунку ОСОБА_2 немає можливості, оскільки такі відомості є банківською таємницею, розголошення якої третім особам заборонено.
Натомість, у клопотанні про витребування доказів представником позивача не зазначено про вжиті ним заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст. 83 ЦПК України).
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст. 83 ЦПК України).
Частиною 5 ст. 83 ЦПК України визначено, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Згідно ч.8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Під процесуальним строком розуміють строк, в межах якого вчиняються певні процесуальні дії.
Частиною 1 ст. 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу (ч.ч.3-6 ст. 127 ЦПК України).
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем процесуальних строків для подання доказів, суд враховує, що позовна заява ТОВ «Коллект Центр» подана до суду 08.01.2024 року, у позовній заяві не зазначено, які саме докази та з яких причин неможливо подати суду разом з позовною заявою, згідно з додатками до позову окремих заяв (клопотань) з процесуальних питань позивачем подано не було.
У позовній заяві представником позивача зазначено, що заходи забезпечення доказів не проводилися.
Будь-яких доказів існування поважних причин, які б перешкодили позивачу реалізувати свої права у встановлений судом строк (для подання доказів), суду не надано. Окрім того, представник позивача не ставить перед судом питання про поновлення процесуального строку на подачу доказів. Також у клопотанні про витребування доказів представник позивача не просить поновити пропущений строк на подання такого клопотання.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів слід відмовити, оскільки його подано з порушенням строків, визначених ч.2 ст. 83 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 43, 76,83, 84, 95, 116, 126, 127, 259, 260 ЦПК України, суд -
Клопотання представника позивача - ОСОБА_1 про витребування доказів по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.Л. Пасечник