Справа № 496/3959/24
Провадження № 1-кс/496/1565/24
13 червня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
слідчий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання т.в.о. старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження №12024162250000392 від 08.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,
Слідчий СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт із забороною користування, відчуження та розпорядження майна на автомобіль марки автомобіль марки «Мitsubishi lancer», р.н. НОМЕР_1 - згідно свідоцтва з то реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Своє клопотання слідчий мотивує тим, що 08.06.2024 року близько о 15:44 годині в Одеській обл., Одеського р-н., по а/д «Одеса - Рені» (23 км. + 100 м.) водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи а.м. «Мitsubishi lancer», р.н. НОМЕР_1 з боку м. Одеса в напрямку с. Маяки не впоралась з керуванням, тим самим допустила виїзд за межі проїзної частини де в подальшому відбулось перекидання автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Мitsubishi lancer», р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді параобітальної гематоми зліва, садна обох кінцівок, доставлена до КНП «МКЛ №11» та пасажир автомобіля ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої гомілки зі зміщенням уламків, госпіталізований до КНП «МКЛ № 11.
У ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.06.2024 року за адресою Одеська обл., Одеський р.н. по а/д «Одеса - Рені» (23 км. + 100 м.), транспортний засіб автомобіль марки «Мitsubishi lancer», р.н. НОМЕР_1 вилучено та поміщено на майданчик транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з цим, єдиною доцільною процесуальною дією, яка може бути ефективною для запобігання використанню, перетворенню, передачі, відчуженню вилученого майна, вилучені транспортні засоби має суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що потребує накладення на нього арешту: існує реальна загроза зміни або знищення слідової інформації, яка наявна на теперішній час на ньому, а вразі неналежного зберігання речового доказів існує загроза втрати або знищення слідової інформації, що міститься на ньому, у зв'язку з чим слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений належним чином.
Власник ОСОБА_4 , та користувач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.
Неприбуття у судове засідання вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання, відповідно до положень ч.1 ст. 172 КПК України.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7 ч.2 ст. 131 КПК України. Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п.1 ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку, арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України,зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України,з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, з метою збереження речових доказів.
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.
Відповідно до положень ч.3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.
Відповідно до постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 08.06.2024 року, автомобіль марки «Мitsubishi lancer», р.н. НОМЕР_1 , - згідно свідоцтва з то реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024162250000392 від 08.06.2024 року.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вилучений автомобіль «Мitsubishi lancer», р.н. НОМЕР_1 , є речовим доказом в рамках кримінального провадження, відповідно до ст. 98 КПК України, враховуючи необхідність проведення подальших досліджень та судових експертиз, з метою забезпечення збереження речового доказу, запобігання приховування, втрати, знищення майна, є підстави для накладення арешту на вилучене майно.
Крім того, враховуючи ту обставину, що на автомобілі наявні механічні пошкодження - сліди дорожньо-транспортної пригоди, які мають бути зафіксовані і досліджені експертом, для запобігання можливості приховування автомобіля, його пошкодження, знищення, передачі, відчуження, суд вважає за доцільне застосувати заборону відчуження, користування та розпорядження ним.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено усі, передбачені ст.132, 173 КПК України, підстави до задоволення внесеного слідчим клопотання.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.06.2024 року, у кримінальному провадженні №12024162250000392 від 08.06.2024 року, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування вказаного майна, а саме на:
-автомобіль марки «Мitsubishi lancer», р.н. НОМЕР_1 - згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалу допустити до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1