"18" липня 2024 р.
Одеським апеляційним судом розглянуто апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 14.06.2024, якою в межах к/п №12024160000000557 від 30.04.2024 стосовно ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.08.2024, в межах строку досудового розслідування, із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», із визначенням застави в якості альтернативного запобіжного заходу в розмірі 3303 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 001 484 грн. (справа №947/18762/24, провадження №11-сс/813/1014/24).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.07.2024 вищевказана апеляційна скарга сторони захисту була залишена без задоволення, а оскаржувана ухвала слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 14.06.2024 - без змін.
Погоджуючись із висновком колегії суддів стосовно наявності підстав для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на доведеність органом досудового розслідування наявності в зазначеному кримінальному провадженні обґрунтованості підозри останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України та існування в провадженні ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, знищення та схову речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, а також здійснення незаконного впливу на свідків у зазначеному кримінальному провадженні, вважаю за необхідне, на підставі вимог ст. 375 КПК України, висловити окрему думку стосовно непомірності визначеного підозрюваному ОСОБА_2 слідчим суддею розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на наступні обставини.
Так, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України встановлює, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
При цьому, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у розмірі від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину) забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
В цьому контексті апеляційний суд приймає до уваги положення п. 25 рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022, в якому Суд зауважує на тому, що загальні принципи щодо обґрунтування визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява №26744/16, п.п. 154-157, від 04.07.2019), та «Мангурас проти Іспанії» [ВП] (Mangouras v. Spain), заява №12050/04, п.п. 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, п. 70, від 22.05.2018). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим ст. 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111, від 07.12.2006).
З урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного ОСОБА_2 , який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працевлаштований, має об'єкти нерухомості на праві приватної власності, з огляду на встановлені у зазначеному кримінальному провадженні ризики та розмір ймовірно отриманої неправомірної вигоди, доходжу висновку про те, що визначений слідчим суддею розмір застави в сумі 10 001 484 грн. є необґрунтовано завищеним, непомірним для підозрюваного та його родини.
На моє переконання, враховуючи все вищевикладене, положення ч.ч. 4, 5 ст. 183 КПК України, а також обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_2 злочину, пов'язаного з отриманням неправомірної вигоди в особливо великому розмірі з метою незаконного збагачення з використанням службового становища в органах місцевого самоврядування, які беззаперечно компрометують та підривають довіру суспільства до державних органів та держави в цілому, а також викликають підвищений суспільний резонанс, розмір ймовірної неправомірної вигоди, отриманої в результаті здійснення таких дій, а також майновий та сімейний стан підозрюваного, застава в якості альтернативного запобіжного заходу в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн., здатна була б, з огляду на перспективу її втрати, забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків та була б достатньою для запобігання вищенаведеним ризикам.
Підсумовуючи наведене, на мою думку, слідчий суддя, не оцінивши всіх обставин провадження в їх сукупності, визначив підозрюваному ОСОБА_2 непомірний розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу при обранні тримання під вартою, у зв'язку із чим, вважаю, що апеляційна скарга захисника підлягала частковому задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали, якою необхідно було задовольнити клопотання слідчого частково та застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 09.08.2024, в межах строку досудового розслідування, із визначенням застави в якості альтернативного запобіжного заходу в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 028 000 грн.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_3