Номер провадження: 22-ц/813/3177/24
Справа № 494/1213/23
Головуючий у першій інстанції Римар І. А.
Доповідач Назарова М. В.
23.07.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Лупши В.В.,
учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року, постановлену Березівським районним судом Одеської області у складі: судді Римаря І.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, яку мотивував тим, що рішенням Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 31 травня 2023 року заявнику відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з тим, що для призначення пенсії для осіб з інвалідністю страховий стаж повинен становити 13 років, а стаж заявника становить 6 років. ОСОБА_1 зазначив, що Пенсійним фондом не враховано відомості з архівних довідок та військового квитка, а тому він не може реалізувати своє право на пенсію по інвалідності.
Головним управлінням пенсійного фонду України у Львівській області не враховано до страхового стажу: періоди роботи за 1984-1985 роках в КСП «Ведути» згідно архівної довідки № 01-33-120 від 17 травня 2023 року, оскільки на довідці зазначені особисті дані як «Лубенец Ал-др АЛ» (російською); періоди роботи за 1990 -2000 роках згідно архівної довідки № 01-46-295 від 17 травня 2023 року, оскільки на довідці за період 1990-1991 роках зазначено « ОСОБА_2 » (російською), за 1992-2000 роках прізвище зазначене як ОСОБА_3 , що не відповідає паспортним даним особи ОСОБА_4 ; період військової служби з 18.11.1987 по 27.11.1989, оскільки зазначена дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним особи ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тому заявник, посилаючись на зазначені обставини, просив суд встановити факт належності йому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 архівної довідки № 01-46-295 від 17 травня 2023 року, архівної довідки № 01-46-296 від 17 травня 2023 року, які видані начальником відділу трудового архіву виконавчого комітету Березівської міської ради Одеської області Вікторією Сюзєвою щодо нарахування та обліку трудового стажу, а також факт належності ОСОБА_1 військового квитка НОМЕР_1 , виданого 11 травня 1991 року Березівським райвійськкоматом Одеської області.
Від Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що вважають заяву про встановлення факту безпідставною, так як в ній відсутні відомості про неможливість одержання або відновлення документів, що посвідчують факт. Законодавством України чітко визначено порядок внесення змін та виправлень до трудової книжки. Згідно наданих ОСОБА_1 документів для призначення пенсії виявлено невідповідність у прізвищі в архівних довідках, тому дані довідки не враховано при призначенні пенсії. Крім того, посилаються на те, що належність особі військового квитка не підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК, оскільки таке вирішується органом, який видав документ. Просили врахувати вказані пояснення при розгляді справи.
Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України залишено без розгляду. Роз'яснено заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 , посилаючись на порушенням норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та задовольнити його вимоги частково: визнати факт належності йому архівних довідок, в решті вимог щодо належності військового квитка - відмовити з огляду на непідвідомчість такого суду.
В обґрунтування доводів ОСОБА_1 зазначає, що з висновком суду не згоден в повному обсязі, оскільки не оспорює рішення пенсійного фонду України про відмову у призначенні йому пенсії, її розмір, отже, спір між заявником та заінтересованою особою ще не виник, натомість ПФУ не вправі призначати йому пенсію за інвалідністю з огляду на помилки в архівних довідках, і реалізувати свої пенсійні права заявник зможе лише після встановлення таких юридичних фактів.
Заявник зазначає, що в позасудовому порядку невзмозі встановити факт належності йому архівних довідок і встановлення цього факту йому необхідно для призначення пенсії, посилаючись на ч. 3 ст. 315 ЦПК України, п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вважає, що суд мав задовольнити у цій частині його вимоги.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (стаття 315 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження.
Згідно пункту 6 частини першої та частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини 3 статті 315 ЦПК України справи про встановлення факту належності особі паспорту, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органі державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
У пункті 12 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України міститься роз'яснення про те, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).
Звертаючись із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заявник просив суд встановити факт належності йому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 архівної довідки № 01-46-295 від 17 травня 2023 року, архівної довідки № 01-46-296 від 17 травня 2023 року, які видані начальником відділу трудового архіву виконавчого комітету Березівської міської ради Одеської області Вікторією Сюзєвою щодо нарахування та обліку трудового стажу, а також факт належності ОСОБА_1 військового квитка НОМЕР_1 , виданого 11 травня 1991 року Березівським райвійськкоматом Одеської області, з метою оформлення пенсії по інвалідності з огляду на відмову йому у такому органами Пенсійного фонду через нестачу трудового стажу.
Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, оскільки в поясненнях УПФУ в Львівській області від 20 липня 2023 року зазначено про безпідставність заяви, відсутність відомостей про неможливість одержання або відновлення документів, що посвідчують факт, законом визначено порядок внесення змін та виправлень до трудової книжки, а також судом враховано відсутність заявника або його представника для надання відповідних пояснень, які написала заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Статтею 318 ЦПК України встановлено, що у заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Вказані вимоги заявником дотримані, ним сформульовані свої вимоги та обґрунтовано необхідність такого звернення до суду з додаванням до заяви відповідних доказів на підтвердження своїх вимог.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637, у судовому порядку встановлюється факт приналежності особі документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові чи прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Відмова органом ПФУ в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності обумовлена тим, що до страхового стажу не зараховано: періоди роботи за 1984-1985 роках в КСП «Ведути» згідно архівної довідки № 01-33-120 від 17 травня 2023 року, оскільки на довідці зазначені особисті дані як «Лубенец Ал-др АЛ» (російською); періоди роботи за 1990-2000 роках згідно архівної довідки № 01-46-295 від 17 травня 2023 року, оскільки на довідці за період 1990-1991 роках зазначено « ОСОБА_2 » (російською), за 1992-2000 роках прізвище зазначене як ОСОБА_3 , що не відповідає паспортним даним особи ОСОБА_4 ; період військової служби з 18.11.1987 по 27.11.1989, оскільки зазначена дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним особи 07 жовтня 1969 року.
Для усунення вказаних розбіжностей ОСОБА_1 і звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, який має для нього юридичне значення, оскільки від нього залежить виникнення його пенсійних прав.
Справи про встановлення таких фактів підлягають розгляду саме в порядку окремого провадження.
Крім того, законодавець надає суду у справах окремого провадження з метою з'ясування обставин справи за власною ініціативою витребувати необхідні докази (ч. 2 ст. 294 ЦПК України).
Натомість, закон жодним чином не пов'язує можливість суду залишити заяву без розгляд через відсутність у судовому засіданні сторони, яка просила суд розглянути справу за її відсутність, як наслідок наявності спору про право у справах окремого провадження.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах даної справи відсутні докази про наявність у даній справі спору про право, а тому висновок суду першої інстанції з даного приводу є передчасним.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 просив встановити саме факт належності йому архівних довідок без встановлення чи спростування відображеної у них інформації, що також свідчить про відсутність спору про право.
Отже, суд першої інстанції зробив передчасний та такий, що не ґрунтується на матеріалах справи, висновок про наявність підстав для залишення заяви про встановлення факту належності заявнику архівних довідок без розгляду.
Що стосується вимог заявника про встановленні факту належності йому військового квитка, то з огляду на приписи ч. 3 ст. 315 ЦПК України такі вимоги не підлягають розгляду в окремому провадженні, отже в цій частині провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, якою внормовано, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування ухвали Березівського районного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року і закриттю провадження у справі в частині належності заявнику військового квитка, а в частині належності йому архівних довідок - направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 255, 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року скасувати.
В частині встановлення факту належності ОСОБА_1 архівної довідки № 01-46-295 від 17 травня 2023 року, архівної довідки № 01-46-296 від 17 травня 2023 року, які видані начальником відділу трудового архіву виконавчого комітету Березівської міської ради Одеської області Вікторією Сюзєвою щодо нарахування та обліку трудового стажу, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В частині встановлення факту належності ОСОБА_1 військового квитка НОМЕР_1 , виданого 11 травня 1991 року Березівським райвійськкоматом Одеської області, закрити провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 23 липня 2024 року.
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицького
Ю.П. Лозко