24 липня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 11 липня 2024 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка Березанського району Миколаївської області, українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , з повною середньою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 вересня 2024 року.
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_5
( в режимі відео-конференції з використанням власних технічних засобів в системі «EasyCon»)
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Ухвалою слідчого судді застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 вересня 2024 року.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б підтверджували твердження, що підозрюваний переховуватиметься від слідства та суду або знову вчинить злочин.
Вказує, що сама тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для тримання особи під вартою.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, слідчим суддею встановлені наступні обставини.
Баштанським РВП ГУНП в Миколаївській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024152270000368 від 09.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
За версією органу досудового розслідування, 08.07.2024 близько 22:00 год., солдат ОСОБА_6 перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , зустрів раніше знайому місцеву мешканку малолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та розпочав з нею розмову в ході якої запропонував останній пройти до будинку АДРЕСА_2 для продовження розмови, на що ОСОБА_8 погодилась.
Так, прийшовши до вищевказаного будинку ОСОБА_6 завів малолітню ОСОБА_8 до кімнати та продовжив з останньою спілкуватись. Приблизно о 23:00 год. 08.07.2024, під час спілкування з ОСОБА_8 у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням у тіло ОСОБА_8 , яка не досягла чотирнадцяти років, з використанням власних геніталій.
Далі, ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний умисел, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 являється малолітньою особою та не досягла віку чотирнадцяти років, враховуючи її зовнішній вигляд та малолітній вік, тобто усвідомлюючи те, що остання не досягла статевої зрілості, не може об'єктивно сприймати те, що відбувається навколо неї, та в силу свого малолітнього віку не зможе чинити опір, підійшов до ОСОБА_8 , яка в той момент сиділа на дивані, зняв з себе та ОСОБА_8 одяг, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, вчинив з нею дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням з використанням власних геніталій в тіло малолітньої ОСОБА_8 , яка не досягла чотирнадцятирічного віку.
09.07.2024 ОСОБА_6 о 15 год. 45 хв. затримано в порядку ст. 208 КПК України.
09.07.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 в обґрунтування клопотання зазначив, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого злочину та про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, вагомість наявних доказів, а також тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим, послався на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Вважав, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить запобіганню доведених ризиків та прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
За версією органу досудового розслідування, 08.07.2024 близько 22:00 год., солдат ОСОБА_6 перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , зустрів раніше знайому місцеву мешканку малолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та розпочав з нею розмову в ході якої запропонував останній пройти до будинку АДРЕСА_2 для продовження розмови, на що ОСОБА_8 погодилась.
Так, прийшовши до вищевказаного будинку ОСОБА_6 завів малолітню ОСОБА_8 до кімнати та продовжив з останньою спілкуватись. Приблизно о 23:00 год. 08.07.2024, під час спілкування з ОСОБА_8 у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням у тіло ОСОБА_8 , яка не досягла чотирнадцяти років, з використанням власних геніталій.
Далі, ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний умисел, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 являється малолітньою особою та не досягла віку чотирнадцяти років, враховуючи її зовнішній вигляд та малолітній вік, тобто усвідомлюючи те, що остання не досягла статевої зрілості, не може об'єктивно сприймати те, що відбувається навколо неї, та в силу свого малолітнього віку не зможе чинити опір, підійшов до ОСОБА_8 , яка в той момент сиділа на дивані, зняв з себе та ОСОБА_8 одяг, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, вчинив з нею дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням з використанням власних геніталій в тіло малолітньої ОСОБА_8 , яка не досягла чотирнадцятирічного віку.
09.07.2024 ОСОБА_6 о 15 год. 45 хв. затримано в порядку ст. 208 КПК України.
09.07.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Судом оцінено репутацію підозрюваного, а саме те, що ОСОБА_6 був зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду стрільця снайпера військової частини НОМЕР_1 , який залишив свою військову частину, раніше судимий, але в силу ст. 89 КК України визнаний таким, що не має судимості, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі, постійного місця проживання не має, як і не має міцних соціальних зв'язків, сільською радою характеризується як безвідповідальна особа.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що є значна ймовірність того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду оскільки, обумовлюється як поведінкою підозрюваного, про що свідчить не лише самовільне залишення ним військової частини, але й обізнаність про малолітній вік потерпілої та тяжкість покарання, яке йому загрожує за вчинення особливо тяжкого злочину, в якому він підозрюється, а тому з метою уникнення відповідальності може безперешкодно покинути місце свого проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім цього наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на малолітню потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки як малолітня потерпіла так і свідки проживають в селі Володимирівка, де винаймає житло підозрюваний, що може призвести до залякувань, умовлянь або зміни свідчень.
Крім того, сімейне положення підозрюваного ОСОБА_6 , свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків з особами, що заслуговують на повагу та довіру, оскільки не стало стримуючим чинником поведінки у відносинах з малолітньою потерпілою.
Вищезазначені обставини вказують на наявність ризиків передбачених п. 1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги про те, що ризики, на які вказує слідчий суддя в оскаржуваному рішенні, не підтверджені, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд, враховує, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі. У зв'язку з чим тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному є достатнім мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, всупереч доводам апелянта, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, а така можливість в даному кримінальному провадженні, з огляду на характер злочину, що розслідується та наразі інкримінується ОСОБА_6 , об'єктивно та беззаперечно, існує.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та особу підозрюваного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 11 липня 2024 року, щодо ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді