Справа № 308/9116/22
Закарпатський апеляційний суд
22.07.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/846/22, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Андрейчука О. М. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.11.2022.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 366996 від 11.07.2022 та постанови судді від 03.11.2022 вбачається, що 11.07.2022 о 19 год 30 хв у с. Баранинці, вул. Центральна, 134, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі, що підтверджується висновком лікаря нарколога № 374. Результат позитивний 2.03 %, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Андрейчук О. М. в інтересах ОСОБА_1 просить постанову суду від 03.11.2022 скасувати, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про незаконність постанови, відсутності вини у вчиненні даного правопорушення ОСОБА_1 . У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків чи потерпілих. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Всупереч складеному протоколу та іншим доказам, ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Звертає увагу суду на те, що у матеріалах справи відсутнє направлення водія на огляд до
-2-
відповідного закладу охорони здоров'я, відсутність якого є самостійною підставою для прийняття рішення про відсутність у діях водія складу адміністративного правопорушення. Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання про допит свідків, а також було відмовлено в можливості підготовки та наданні письмових пояснень, право на які передбачено ст. 268 КУпАП, оскільки після перегляду в судовому засіданні відеоматеріалів, суддя миттєво прийняла рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, при цьому, не надавши можливість на повноцінний захист, про який клопотала сторона захисту. Крім того, суддя посилалася у постанові суду на постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 113592 від 11.07.2022, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 5 ст. 121 та накладено стягнення. Посилання на вказану постанову є недопустимим і недоречним, оскільки постанова була оскаржена ОСОБА_1 та скасована. Зазначає, що наявний у матеріалах справи відеозапис не підтверджує факт керування ОСОБА_1 автомобілем і такий є недопустимим доказом, оскільки здійснений не безперервно (відсутні матеріали за період часу 19:52:28 - 19:55:14). На відеоматеріалах видно, що ОСОБА_1 візуально перебуває у стані алкогольного сп'яніння, однак це останнім і не оспорювалось, оскільки в судовому засіданні він пояснив, що 11.07.2022 близько 18 год перебував у ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , де вони спілкувалися та вживали алкогольні напої. Близько 19 год 35 хв ОСОБА_1 вийшов на подвір'я щоб забрати цигарки, які знаходилися в салоні автомобіля, він побачив біля своєї машини працівників поліції, які почали складати відносно нього адміністративні матеріали. Вищевказані обставини також підтверджуються нотаріально посвідченою заявою свідка ОСОБА_3 . За таких обставин вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятим, оскільки суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Андрейчука О. М., неявка яких з урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Андрейчук О. М. належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями захисника-адвоката Андрейчука О. М., який подав апеляційну скаргу, а саме: 12.12.2022, 22.03.2023, 04.07.2023, 06.11.2023, 17.01.2024, 23.04.2024.
Апеляційний суд зауважує, що переважна більшість клопотань захисника-адвоката Андрейчука О. М. про необхідність відкладення розгляду справи щодо ОСОБА_1 обґрунтовані бажанням ОСОБА_1 приймати участь у розгляді справи та неможливістю забезпечити свою участь в судовому засіданні через перебування його та захисника на лікарняному, відрядженнями та зайнятістю адвоката Андрейчука О. М. в інших судових процесах. Також слід констатувати, що апеляційний розгляд відкладався також з метою забезпечення реалізації права сторони захисту на допит свідків, однак таким правом, всупереч поданій заяві, сторона захисту не скористалась, подавши до суду чергове клопотання про відкладення судового розгляду.
Разом з тим, ОСОБА_1 , подаючи до суду чергове клопотання про відкладення судового розгляду, поряд із зазначенням про неможливість участі захисника в судовому засіданні через зайнятість в іншому судовому процесі, не вказав, зокрема, чому саме він визнав за необхідне в черговий раз не приймати участь у розгляді даної справи судом апеляційної інстанції.
-3-
Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисник повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.
За своєю суттю дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права стороною процесу, однак по суті вони направлені на деструктивність судового розгляду.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що чергове клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки ним не доведено наявність поважних причин, які свідчать про неможливість приймати участь у розгляді справи щодо нього.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Андрейчука О. М. враховуються і вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Андрейчука О. М., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
-4-
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така повністю стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 366996 від 11.07.2022, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Вказаним протоколом про адміністративне правопорушення стверджується,що 11.07.2022 о 19 год 30 хв у с. Баранинці, вул. Центральна, 134, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі, що підтверджується висновком лікаря нарколога № 374 від 11.07.2022, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджуєтьсявисновком № 374 від 11.07.2022 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані
-5-
алкогольного сп'яніння; розпискою ОСОБА_1 від 11.07.2022, згідно якої останній підтвердив факт залишення транспортного засобу; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 366996 від 11.07.2022 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, в тому числі і про розгляд справи в Ужгородському міськрайонному суді, чим скористався ОСОБА_1 засвідчивши вказані обставини своїм підписом.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення працівниками поліції складено з порушеннями ст. 256 КУпАП, жодним доказом не підтверджуються. Всі матеріали справи зібрані працівниками поліції, які діяли в межах своїх повноважень, а протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо водія ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Більш того, такі доводи не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки не є такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським взводу № 2 роти № 1 УПП в Закарпатській області ДПП - ОСОБА_4 законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 366996 від 11.07.2022 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Тому, суд приходить до висновку, що вказаний поліцейський при виконанні своїх функціональних обов'язків діяла у межах наданих їй повноважень, протокол нею складено згідно з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
-6-
ОСОБА_1 пройшов огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі КНП «Закарпатського обласного медичного центру психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради, так як не погодився з результатом тесту, який проводився на місці зупинки транспортного засобу. Відповідно до медичного висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 374 від 11.07.2022, встановлено що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Цей висновок не суперечить вимогам як ст. 266 КУпАП, так і Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735.
Апеляційний суд відхиляє доводи захисника про не доведення факту керування ОСОБА_5 транспортним засобом, як необґрунтовані, при цьому зауважує, що оскільки згідно норм діючого законодавства огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться виключно щодо водіїв транспортних засобів, факт проходження такого огляду ОСОБА_1 поза всяким розумним сумнівом свідчить про те, що саме він був водієм автомобіля та керував ним у стані алкогольного сп'яніння.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції не було залучено свідків для проведення огляду, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
В матеріалах справи наявний відеозапис з бодікамери поліцейського, який відповідає вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12. 2018, та на якому зафіксовано факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
Щодо доводів захисника про те, що відеозапис є недопустимим доказом , оскільки не є безперервним, то такі на думку апеляційного є необґрунтованими, оскільки нормами КУпАП не передбачено долучення до протоколу повністю всього безперервного відеозапису. Те, в якому обсязі надається відеозапис відносить виключно до дискреційних повноважень працівників поліції.
Неодноразово суд апеляційної інстанції в справах про адміністративне правопорушення наголошував, що скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації, зокрема за наявності технічних помилок, відсутність безперервності відеозапису, за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував основні принципи правовладдя (невідворотності покарання за скоєне порушення, справедливості, рівності тощо).
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
-7-
Тобто, наявні в матеріалах справи фрагменти відеозаписів та інші матеріалі справи, які узгоджується зі змістом обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 366996 від 11.07.2022 є достатньою доказовою базою для належної фіксації вчинення порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, а тому є допустимими і належними доказами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, а тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Зі змісту відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції вбачається, що водію ОСОБА_1 спочатку було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціально технічного приладу «Драгер». Також зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не погодився із результатом проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння і погодився пройти його в медичному закладі та був доставлений працівниками поліції до КНП «Закарпатського обласного медичного центру психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради, де відповідно до висновку № 374 від 11.07.2022, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних і про те, що в лікаря ОСОБА_6 , яка проводила огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та склала висновок про перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння були підстави для фальсифікації вищевказаного висновку щодо останнього, а також для його обмови у перебуванні в такому стані, - у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які би свідчили про зацікавленість вищевказаного лікаря у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
В апеляційного суду відсутні підстави для сумніву у достовірності лікарського висновку, оскільки він зроблений лікарем в межах наданих повноважень, містить необхідні дані щодо особи, стосовно якої проводився медичний огляд, часу та місця його проведення.
Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту про не доведення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, як необґрунтовані, при цьому зауважує, що причини та обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не підлягають встановленню в межах даної справи, оскільки предметом доказування є саме фактичні дані щодо встановлення у водія стану алкогольного сп'яніння та ці відомості не впливають на висновок про винуватість цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо посилання захисника на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.10.2022, яким скасовано постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, у зв'язку з тим, що жодним з досліджених доказів не зафіксовано факт керування останнім транспортним засобом з порушенням Правил дорожнього руху України, то таке апеляційний суд не бере до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.10.2022, постанова про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 113592 від 11.07.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП скасована й провадження у справі закрито.
-8-
Підставою для прийняття такого рішення, як вбачається з його мотивувальної частини, стала відсутність доказів порушення з боку ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, оскільки зі змісту дослідженого відеозапису не встановлено факт вчинення правопорушення, тобто не зафіксовано порушення ОСОБА_1 правил користування паском безпеки.
Разом з тим, у даній справі про адміністративне правопорушення достатньо доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, з бодікамери поліцейського, що міститься на DVD диску, доданому до матеріалів справи зафіксовано процедуру проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я. Також, на відео зафіксовано факт складення та ознайомлення його з протоколом про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та ОСОБА_1 роз'яснюється права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Зазначені обставини встановлені також в ході перевірки під час розгляду справи, якою скасована постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги про наявність єдиного доказу керування ОСОБА_1 транспортним засобом - скасованої постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ 113592 від 11.07.2022, є помилковими.
Разом з тим диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП окреслює обставини, які підлягають доведенню в межах справи про адміністративне правопорушення і в даній справі такі обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, тому будь-яких сумнівів у правильності та обґрунтованості висновку суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП немає.
Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що у матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 на огляд в заклад охорони здоров'я, апеляційний суд також не бере до уваги, оскільки його відсутність не є беззаперечним доказом порушення з боку працівників поліції порядку направлення водія для огляду на стан сп'яніння та не спростовує порушення останнім п. 2.9 «а» Правил Дорожнього руху України.
Щодо доводів захисника про безпідставне залишення без задоволення суддею першої інстанції клопотання про виклик та допит свідків, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що суддею першої інстанції було розглянуто заявлене захисником Андрейчуком О. М. клопотання про виклик та допит свідків, однак суддя першої інстанції відмовив, мотивуючи тим, що таке направлене на затягування строків розгляду справи.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги захисника зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
-9-
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Разом з тим, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діяння ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у відповідності до санкції, зазначеного закону .
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що захисником не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Андрейчука О. М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.11.2022 щодо ОСОБА_8 ,- без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя