Справа № 308/605/24
Закарпатський апеляційний суд
24.07.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/367/24 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.06.2024.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме, до 05.08.2024 з визначенням застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, без освіти, непрацюючого, розлученого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, в порядку ст. 89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 16.11.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071170000825 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
07.06.2024 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , яке мотивовано тим, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років та існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілого й свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , суд першої інстанції вказав, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.01.2024 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на обвинуваченого відповідних процесуальних обов'язків, який неодноразово продовжувався, востаннє до 28.06.2024. Також судом враховано, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які у клопотанні вказує прокурор. Дослідивши доводи, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, та наявні у кримінальному провадженні докази, характеризуючі дані про особу
-2-
обвинуваченого, зокрема відсутність у нього постійного місця роботи та джерела доходу, майновий стан обвинуваченого, а також встановивши те, що на момент розгляду клопотання продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, й беручи до уваги те, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 , суд також дійшов висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на строк 60 днів з можливістю внесення застави у раніше визначеному розмірі - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 вказує на необґрунтованість, незаконність ухвали суду, просить її скасувати та обрати щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Він не вбачає доцільності у продовженні строку тримання його під вартою, оскільки ризики, на які посилається сторона обвинувачення не існують. Під час розгляду клопотання судом не враховано те, що свідки в даному кримінальному провадженні вже допитані, він має постійне місце проживання, п'ятеро дітей на утриманні, займається тимчасовими підробітками, не вчиняв кримінальних правопорушень, в силу вимог ст. 89 КК України несудимий.
В доповненні до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_5 вказує на те, що всупереч тверджень, викладених в ухвалі суду, він зареєстрований в АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні дитину - особу з інвалідністю, яка хоч і носить прізвище матері, однак є його донькою.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги проводиться у відсутності прокурора, оскільки останній не заявляв клопотання про свою участь у розгляді апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 з доповненнями до неї не підлягає задоволенню з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення відхиляються з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
-3-
За приписами до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану, продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Висновок суду першої інстанції про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для обрання під час досудового розслідування
-4-
запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 під час розгляду обвинувального акту судом першої інстанції, не змінились, наведені прокурором ризики не відпали, не зменшились і продовжують існувати.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, те, що вчинені діяння відносяться до тяжких злочинів, а також відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процедурних (процесуальних) дій.
Тому, колегія суддів, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 обвинувачується органом досудового розслідування і за яке йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 10 років, а також наведених вище обставин - продовження існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, зокрема переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого та свідка у кримінальному провадженні, приходить до висновку про те, що є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка, а також вчинити нове кримінальне правопорушення, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції і в цій частині.
Колегія суддів також вважає, що продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв'язку з чим, обґрунтованим і належним чином умотивованим вважає і висновок суду першої інстанції про те, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.
З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про безпідставне продовження судом першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище судженнями.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що на даній стадії процесу, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв'язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті, у тому числі і щодо застосування тої чи іншої норми матеріального закону, і вважає, що обставини, за яких ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, з посиланням на відповідні докази, свідчать про можливу причетність ОСОБА_5 до інкримінованих йому кримінально-карних діянь.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що питання обґрунтованості підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення вирішується під час досудового розслідування, у тому числі і під час застосування запобіжного заходу.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів тощо, які б свідчили про наявність в обвинуваченого ОСОБА_5 таких захворювань, які б унеможливлювали тримання його під вартою.
-5-
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, однак, обставини, за яких вчинено інкриміноване йому кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини та дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів відхиляє доводи обвинуваченого про те, що суд при продовженні йому строку запобіжного заходу не взяв до уваги те, що він має постійне місце проживання, а також п'ятьох дітей на утриманні, серед яких дитина з інвалідністю, які потребують догляду та піклування, оскільки такі не спростовують обґрунтованість викладених у судовому рішенні висновків.
При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про наявність посередньої характеристики, не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом обґрунтовано задоволено клопотання прокурора й продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою з визначенням розміру застави. При цьому апеляційний суд бере до уваги те, що обвинуваченим висновки суду щодо розміру застави не оспорюються.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено. Приймаючи судове рішення колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції клопотання прокурора розглянуто за участю обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 .
Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі стороною захисту не вказується.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419. 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями до неї залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.06.2024 про продовження щодо нього строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 05.08.2024 включно з визначенням розміру застави, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді