465/4635/24
1-кп/465/989/24
Вирок
Іменем України
25.07.2024 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2024 року за № 12024142370000244, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , т.м. НОМЕР_1
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.395 КК України, -
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 26.02.2024 у справі №465/1216/24 ОСОБА_3 встановлено адміністративний нагляд терміном на 1 рік з покладенням на нього обмежень та зобов'язань:
- заборони виходу з квартири, де він проживає, а саме квартири АДРЕСА_2 , з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.;
- заборони виїжджати за межі м. Львова без дозволу Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області;
- заборони відвідувати місця, в яких продаються алкогольні напої на розлив;
- з'являтися на реєстрацію до Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області згідно графіку чотири рази на місяць;
- з'являтися до Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області для надання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду.
Однак, ОСОБА_3 , будучи 08.03.2024 року ознайомленим з постановою Франківського районного суду м. Львова від 26.02.2024 року у справі №465/1216/24, якою щодо нього встановлено адміністративний нагляд, реалізовуючи свій умисел, спрямований на ухилення від адміністративного нагляду, розуміючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, порушив вимоги, встановлені п.«в» ч.1 ст.9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», самовільно, з метою ухилення від встановленого йому адміністративного нагляду, в період часу з 10.04.2024 року по 02.05.2024 року залишив місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , та протягом цього часу проживав за адресою: АДРЕСА_3 , про що не повідомив працівників Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Львівській області.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, тобто кримінальний проступок, передбачений ст.395 КК України.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України надійшов до суду 07.06.2024 р.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.395 КК України, тобто у самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Окрім цього, до обвинувального акта долучено матеріали досудового розслідування № 12024142370000244, в яких наявні документи, що засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, зокрема, протокол допиту підозрюваного від 05.06.2024 року (кримінальне провадження, а.с.140-142).
Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяв та клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ст.395 КК України, а саме самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ст.395 КК України як самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , обвинуваченому згідно обвинувального акту не інкриміновані.
Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше судимий вироком Залізничного районного суду м. Львова від 27.11.2018 року за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України, відбував за вказаним вироком покарання у виді 2 років позбавлення волі та 19.05.2022 року був звільнений з місць позбавлення волі у зв'язку з відбуттям покарання, і бере до уваги спосіб життя, відношення обвинуваченого до вчиненого, зокрема те, що останній офіційно не працевлаштований, стосовно нього виконується адміністративний нагляд, своєї сім'ї він не має, раніше притягався до адміністративної відповідальності, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, а саме його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення кримінального проступку: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його поведінку під час та після вчинення неправомірних дій і вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 395 КК України у виді обмеження волі.
Також суд приймає до уваги те, що відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У даному випадку, на переконання суду, до ОСОБА_3 можуть бути застосовані положення ст.75 КК України, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема, усвідомлення обвинуваченим своєї провини, щире каяття останнього, повне визнання ним своєї винуватості, готовність відповідати за скоєне, наявність пом'якшуючої обставини, а також те, що останній являється самотньою людиною старшого віку є достатніми для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на підставі ст.75 КК України. Разом з тим, на ОСОБА_3 слід покласти обов'язки, визначені ст.76 КК України, які відповідатимуть завданням контролю за поведінкою засудженого з метою встановлення факту його виправлення.
З огляду на вимоги ч.2 ст.65 КК України визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних проступків та злочинів.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
У справі відсутні процесуальні витрати та речові докази.
Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.395 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1