Справа №442/3420/24
Провадження №2/442/927/2024
Іменем України
02 липня 2024 року місто Дрогобич Львівської області
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Коваля Р.Г.,
з участю секретаря судового засідання Чолавін Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,
Позивач звернувся в Дрогобицький міськрайонний суд з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку.
В підтвердження позовних вимог посилається на те, що 02 листопада 2023 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 , було укладено попередній договір купівлі - продажу земельної ділянки, площею 0,1000 гектара (цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); кадастровий номер - 4610600000:01:067:0090 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення Дрогобицької міської ради № 508 від 08.07.2021 року «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» та Витягу з ДЗК про земельну ділянку за № НВ-0712391812021 від 16.12.2021 року. Згідно п. 1.1. укладеного договору, сторони зобов'язалися протягом строку і на умовах, встановлених цим попереднім договором, укласти в майбутньому договір купівлі - продажу, за яким сторона - 1 (відповідач по справі) буде виступати продавцем, а сторона - 2 (позивач по справі) - покупцем земельної ділянки. Відповідно до п. 1.3 згаданого договору сторона - 1 (відповідач по справі) зобов'язалася продати, а сторона - 2 (позивач по справі) - купити земельну ділянку за основним договором за ціною 110 000 (сто десять тисяч) гривень 00 копійок, які він сплатив стороні 1 на момент укладення договору, про що зазначено у п. 1.4 та розписці від 02.11.2023 року.
Як передбачає п. 1.5 договору відповідач зобов'язалася повністю звільнити земельну ділянку для її вільного використання стороною - 2 (позивач по справі) і передати земельну ділянку в день укладення основного договору. Одночасно з передачею земельної ділянки відповідачка передала йому оригінали технічної документації зі встановленням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до п. 1.6 договору, основний договір має бути укладений і посвідчений нотаріусом у строк до 02.12.2023 року. Проте, у встановлений даним пунктом договору строк, відповідачка не уклала основний договір купівлі - продажу вищевказаної земельної ділянки, у зв'язку з чим ним 05 січня 2024 року було пред'явлено відповідачці претензію від 03 січня 2024 року, у якій він повідомив останній про вимогу повернути йому сплачені кошти за земельну ділянку, яка є предметом договору, на яку в свою чергу відповідачка не оформила право власності та не уклала основний договір купівлі - продажу даного нерухомого майна.
12 січня 2024 року він отримав відповідь на свою претензію, в якій відповідачка повідомила, що не має змоги повернути йому його кошти, які він їй сплатив за земельну ділянку, так як «витратила їх на ремонт квартири».
П. 3.5 договору передбачає, що якщо сторона - 1 (відповідач по справі) необґрунтовано відмовляється або ухиляється від укладення основного договору в строки і на умовах, визначених цим попереднім договором, сторона - 2 (позивач по справі) має право вимагати відшкодування завданих збитків у повному обсязі, зокрема, і вимагати в судовому порядку визнання за ним права власності на земельну ділянку, яка є предметом даного договору.
Вважає, що відповідачка порушила істотні умови договору, а саме п. п. 1.1., 1.3, 1,5 та 1.6, що призвело до позбавлення його значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору - отримання у власність земельної ділянки.
Оскільки його право порушене, тому він змушений звернутись до суду з даним позовом, який просить задоволити.
Ухвалою судді від 29.04.2024 в зазначеній справі залишено позовну заяву без руху, надано позивачу термін для усунення недоліків.
16.05.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, долучено письмові докази на підтвердження позовних вимог - довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості.
Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.05.2024 після одержання судом інформації відповідного органу про місце реєстрації відповідача, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 11.06.2024.
В підготовче судове засідання позивач не з'явився, 11.06.2024 подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомленою про розгляд справи. На адресу суду повернувся рекомендований лист, який надсилався відповідачці із зазначенням причин повернення - за закінченням терміну зберігання. За таких обставин суд визнав неявку відповідача неповажною, провівши підготовче судове засідання у її відсутності.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду цивільну справу у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 02.07.2024 о 09.30 год.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, які викладені в позові, просив суд постановити рішення, яким задоволити його позовні вимоги, не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про розгляд справи. На адресу суду повернувся рекомендований лист, який надсилався відповідачці із зазначенням причин повернення - адресат відмовився. За таких обставин суд визнав неявку відповідача неповажною, провівши розгляд справи у його відсутності.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
У своєму рішенні у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський Суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред'явленими позовними вимогами, встановив наступне.
Судом встановлено, що 02 листопада 2023 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , було укладено попередній договір купівлі - продажу земельної ділянки, площею 0,1000 гектара (цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); кадастровий номер - 4610600000:01:067:0090 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення Дрогобицької міської ради № 508 від 08.07.2021 року «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» та Витягу з ДЗК про земельну ділянку за № НВ-0712391812021 від 16.12.2021 року (а.с. 7-13).
Згідно п. 1.1. укладеного договору, сторони зобов'язалися протягом строку і на умовах, встановлених цим попереднім договором, укласти в майбутньому договір купівлі - продажу, за яким сторона - 1 (відповідач по справі) буде виступати продавцем, а сторона - 2 (позивач по справі) - покупцем земельної ділянки.
Відповідно до п. 1.3 згаданого договору сторона - 1 (відповідач по справі) зобов'язалася продати, а сторона - 2 (позивач по справі) - купити земельну ділянку за основним договором за ціною 110 000 (сто десять тисяч) гривень 00 копійок, які він сплатив стороні 1 на момент укладення договору, про що зазначено у п. 1.4 та розписці від 02.11.2023 року.
Як передбачає п. 1.5 договору відповідач зобов'язалася повністю звільнити земельну ділянку для її вільного використання стороною - 2 (позивач по справі) і передати земельну ділянку в день укладення основного договору. Одночасно з передачею земельної ділянки відповідачка передала йому оригінали технічної документації зі встановленням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до п. 1.6 договору, основний договір має бути укладений і посвідчений нотаріусом у строк до 02.12.2023 року. Проте, у встановлений даним пунктом договору строк, відповідачка не уклала основний договір купівлі - продажу вищевказаної земельної ділянки, у зв'язку з чим позивачем 05 січня 2024 року було пред'явлено відповідачці претензію від 03 січня 2024 року, у якій він повідомив останній про вимогу повернути йому сплачені кошти за земельну ділянку, яка є предметом договору, на яку в свою чергу відповідачка не оформила право власності та не уклала основний договір купівлі - продажу даного нерухомого майна.
12 січня 2024 року позивач отримав відповідь на свою претензію, в якій відповідачка повідомила, що не має змоги повернути йому його кошти, які він їй сплатив за земельну ділянку, так як «витратила їх на ремонт квартири».
П. 3.5 договору передбачає, що якщо сторона - 1 (відповідач по справі) необґрунтовано відмовляється або ухиляється від укладення основного договору в строки і на умовах, визначених цим попереднім договором, сторона - 2 (позивач по справі) має право вимагати відшкодування завданих збитків у повному обсязі, зокрема, і вимагати в судовому порядку визнання за ним права власності на земельну ділянку, яка є предметом даного договору.
Згідно ч. 1 ст. 131 Земельного кодексу (ЗК) України укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ч. 1 статті 662 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Ч. 1 ст. 530 ЦК України вказує, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Одними із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Поняття та види правочинів регламентовані ст. 202 ЦК України, за якою правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). У свою чергу, поняття та види договору регламентовані ст. 626 ЦК України, за змістом якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, де, з-поміж іншого, йдеться про те, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом обмежень для укладення попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки між сторонами по справі.
Судом встановлено, що відповідач, як сторона попереднього договору купівлі-продажу від 02.11.2023, порушила істотні умови договору, а саме п. п. 1.1., 1.3, 1,5 та 1.6, що призвело до позбавлення позивача значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору - отримання у власність земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (договорів). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до ст. 392 ЦК України особа може пред'явити позов про визнання за нею права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Як роз'яснюється у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ за позовами про визнання права власності. Відповідні положення щодо захисту права приватної власності поширюються також і на особу, яка хоча не є власником, але володіє майном з підстав, передбачених законом чи договором.
Враховуючи ту обставину, що відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на земельну ділянку орієнтованою площею 1000 кв.м. на АДРЕСА_1 , відповідно до Рішення X сесії восьмого скликання Дрогобицької міської ради від 08.07.2021 № 508, незаконність набуття права на вказану земельну ділянку не встановлена судом, суд вважає, що таке право набуте відповідачем правомірно.
Виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на земельну ділянку, площею 0,1000 гектара (цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); кадастровий номер - 4610600000:01:067:0090 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за попереднім договором купівлі продажу земельної ділянки від 02.11.2023 є підставними та обґрунтованими, доведені матеріалами справи і підлягають до задоволення у повному обсязі.
Що стосується стягнення судових витрат по справ то суд вважає, що такі слід стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь держави, оскільки позивачвідноситься до багатодітної сім'ї, то звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», що повністю узгоджується з вимогами ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 77-81, 89, 90, 95, 141, 209-211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 гектара (цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); кадастровий номер - 4610600000:01:067:0090 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути із відповідача - ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, що становить 1211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
Повний текс рішення складено 10 липня 2024 року.
Суддя Роман КОВАЛЬ