Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/621/24
Номер провадження: 1-кс/511/648/24
25.07.2024 року слідчий суддя Роздільнянського районного суду Одеської областіОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області, клопотання представника ОСОБА_3 , - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
На адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшло вищевказане клопотання, згідно якого адвокат ОСОБА_4 просить скасувати арешт, накладений Роздільнянським районним судом Одеської області 13.02.2024 року, а з транспортного засіб марки «BMW» моделі X3 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та фактично перебуває в користуванні у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді позбавлення права користування, розпорядження та відчуження,
Позиція учасників розгляду клопотання.
Представник ОСОБА_3 , - адвокат ОСОБА_4 подав заяву , відповідно до якої заявлені вимоги підтримав , просив задовольнити . Просив розглянути клопотаня без його участі .
Прокурор Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився , через канцелярію суду подав заяву, відповідно до якої заперечував проти задоволення поданого клопотання за вказав, що вказаний транспортний засіб був місцем можливого вчинення злочину та визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню . Наразі не відпала потребау накладенні арешту на автомобіль.
Слідчий СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином .
Відповідно до частини 4 статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.
Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання.
Слідчим відділенням Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження № 12024162390000112 від 12.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
По вказаним матеріалам, 13 лютого 2024 року накладено арешт на вищевказаний автомобіль оскільки він має значення речового доказу та є місцем вчинення кримінального правопорушення .
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана ухвала слідчого судді набрала законної сили - 20 лютого 2024 року.
З диспозиції частини першої статті 174 КПК України вбачається, що арешт може бути скасовано повністю чи частково, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до частини 1 статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пункт 7 частини другої статті 131 КПК України визначає, що заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до положень статті першої Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Обтяження відповідного майна арештом становить втручання держави у право на мирне володіння майном у значенні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу. Таке втручання має відбуватись із чітким, послідовним дотриманням вимог національного закону та забезпеченням гарантій захисту основоположних прав особи, має бути законним та пропорційним.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом ведення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр» проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року по справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
На підставі викладеного, враховуючи аргументи учасників розгляду клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку, що представником адвокатом ОСОБА_4 не доведено, що наразі відпала потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаноготранспортного засобу.
Керуючись статтями 131, 132, 167, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 , - адвоката ОСОБА_4 , про скасування арешту майна.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1