1Справа № 335/5070/24 2/335/2174/2024
01 липня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Махненко А.А., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Концерну „Міські теплові мережі” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
Позивач Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, в обґрунтування позову зазначивши наступне.
Позивач у період з листопада 2020 року по квітень 2021 року надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач.
У зв'язку із неналежним виконанням обов'язку по оплаті отриманих послуг за відповідачем утворилася заборгованість, яка становить 12 394,25 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку, а також просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривні.
Ухвалою суду від 14.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, у позові просила провести розгляд справи за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, відзив не подавала.
У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідачу у справі ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 337811700 від 03.07.2023 року (а.с. 12).
За період з листопада 2020 року по квітень 2021 року Концерн «Міські теплові мережі» надав до належного відповідачу приміщення АДРЕСА_1 , послуги з постачання теплової енергії, облік кількості якої здійснювався за особовим рахунком № НОМЕР_1 (а.с. 31).
Вартість наданих позивачем послуг становила 12 394,25 гривень, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі теплової енергії за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с. 21-30), яка залишається не оплаченою відповідачем і складає заборгованість у зазначеному розмірі, що підтверджується розрахунком основного боргу за особовим рахунком № НОМЕР_1 , наданим позивачем (а.с. 32).
Розрахунок позивача по заявленій сумі заборгованості відповідачем не спростовано, заперечень щодо вимог позивача або даних, які б спростовували викладені у позові обставини не надано, та не надано даних щодо погашення заборгованості.
Надані позивачем докази про наявність заборгованості по отриманим послугам у зазначеному розмірі суд вважає належними, допустимими та, оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 12 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Відповідно до ч. 4. ст. 13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Так, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами протягом періоду, за який нараховано суму заборгованості, заявлену позивачем до стягнення, тривали з приводу постачання позивачем теплової енергії відповідачу у вищевказане приміщення. Щомісячна кількість теплової енергії, відпущеної за вказаний період, підтверджується наданими позивачем рахунками.
Відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019 року, дія цього Порядку поширюється на споживачів, виконавців комунальної послуги з постачання теплової енергії, виконавців комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, операторів зовнішніх інженерних мереж, органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Таким чином, відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить на споживачеві і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення зі споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, надання яких підтверджено належними доказами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відповідачем не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було вжито заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 12 394,25 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422,40 гривні, підтверджені платіжною інструкцією № 4887 від 23.04.2024 року (а.с. 36).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 263-265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» (адреса: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку „Азов”, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, надані за адресою: АДРЕСА_2 , за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року у розмірі 12 394 гривні 25 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 гривні 40 копійок, а всього 14 816 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 65 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: В.В. Калюжна