Справа №: 398/1789/24
провадження №: 2/398/1725/24
Іменем України
"10" липня 2024 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Стручкової Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, стягнення додаткових витрат на утримання дитини, які пов'язані з особливими обставинами,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі та мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач добровільно участі в утриманні їхніх дітей не приймає і коштів в достатньому розмірі не надає. Крім того, із часу окремого проживання сторін, відповідач обіцяв добровільно надавати якісь кошти на утримання спільних дітей. Проте, обіцянки не дотримався. На неодноразові звернення до відповідача із вимогою сплатити кошти (аліменти) на утримання дітей, останній постійно відповідав згодою, але якихось дій щодо перерахунку коштів не вчиняв. За таких обставин, оскільки діти проживають разом з нею та знаходиться на її повному утриманні, позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з 01.10.2023 року (за минулий період) і до досягнення дітьми повноліття. Також зазначила, що спільні діти підростають і потребують більших витрат для забезпечення належного їм рівня для проживання та розвитку, що полягає у придбанні: постійно сезонного одягу та взуття, купівлі різних продуктів харчування для забезпечення організму дітей всіма необхідними вітамінами для належного розвитку, ліків, вітамінів, іграшок, засобів особистої гігієни, речей, що сприяють розвитку здібностей дітей. Син ОСОБА_5 часто хворіє, з дитинства стоїть на обліку у лікаря невролога. Дитині було проведено оперативне втручання, за яке було сплачено 8000,00 грн. Тож просить стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000,00 грн. щомісячно.
Ухвалою суду від 09.04.2024 року провадження по зазначеній справі відкрито та справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження до судового розгляду із викликом сторін.
06.05.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Вважає відсутніми підстави для стягнення аліментів за минулий період, оскільки в зазначений період аліменти сплачувались ним добровільно в розмірі 8000,00 грн. на місяць. Кошти надавались позивачу, як готівкою, так і перераховувались на карту, що підтверджується чеками. Крім того, в зазначений період з метою забезпечення дітей необхідними речами він купував дітям одяг, шкільні приладдя та інші необхідні для їх розвитку речі, в тому числі самокат, що підтверджується чеками. Також не визнає позовні вимоги щодо стягнення додаткових витрат на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000 грн. щомісячно. ОСОБА_6 і перебуває на обліку в лікаря невролога, однак його діагноз не вимагає постійного лікування, періодичні огляди та здача аналізів не є щомісячними, не є платними, здійснюються раз на рік. Тому твердження про щомісячні додаткові витрати на лікування дитини є безпідставними. Позивач посилається на те, що дитині було проведено оперативне втручання, за яке було сплачено 8000,00 грн. Однак , зазначене оперативне втручання проведено 29.06.2023 року та він приймав участь в фінансуванні зазначених витрат. Ці витрати не щомісячні, а одноразові, тому не можуть враховуватись для визначення додаткових щомісячних витрат. В той же час, позивач не надає доказів понесення нею додаткових витрат на лікування дитини, в яких би він не приймав участі. Також не обґрунтовує належним чином передбачуваність витрат саме в розмірі 5000,00 грн. на місяць. Їх син не має тяжких хвороб та каліцтва, які б потребували постійного лікування та витрат у зв'язку з цим. Захворювання сина ГРВІ носять сезонний характер, а не постійний. Відсутні підстави вважати, що він щомісячно буде хворіти, тим паче до повноліття. Витрати на лікування, у випадку продовження простудних захворювань поглинатимуться аліментами, які він сплачує. В разі ж недостатності розміру аліментів, він не заперечуватиме проти надання додаткових коштів, оскільки любить своїх дітей та не планує припиняти піклуватися про них.
23.05.2024 року позивач подала письмову заяву на відзив, в якій зазначила, що з відзивом не згодна. Всі чеки, які надав відповідач, строком до 01.10.2024 року. Добровільно в розмірі 8000,00 грн. відповідач аліменти не сплачував ні готівкою, ні на карту. Все, що купувалось ним, не було з власної ініціативи, необхідні внески також. Аліменти просить присудити за минулий час з 01.10.2023 року, оскільки в цей період відповідач свою обіцянку утримувати дітей матеріально не виконував. Зазначила, що дитина потребує постійного огляду у лікаря, здачі аналізів, періодичного лікування препаратами, снодійними та заспокійливими. Відповідач не знає усіх нюансів, бо не спілкується з дітьми. Не цікавиться станом здоров'я дітей. Син ОСОБА_5 часто хворіє на ГРВІ, це не сезонно і не одноразово. Постійне лікування, здача аналізів, відвідування лікаря кожні три дні займає багато часу. Тому повноцінно працювати вона не може, влаштуватись на постійну роботу також не може. Тому вважає, що додаткові витрати будуть в нагоді.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Пояснила, що з 19.12.2015 року до початку війни перебували в шлюбі. Відповідач сказав, що пішов воювати, а сам почав жити з іншою жінкою. При цьому періодично приходив додому кажучи, що у відпустці. Інколи давав кошти на утримання дітей. Вона дізналася про це наприкінці 2022 року. Спроби зберегти сім'ю не дали позитивного результату, 24.05.2024 року рішенням суду шлюб між ними було розірвано. В 2023 році вони домовилися про добровільну сплату відповідачем аліментів, він запевнив, що буде добровільно надавати дітям матеріальну допомогу, але обіцянку не виконав. В серпні привітав меншого сина з Днем народження. До школи 2023 року він купував старшій дитині деякі речі, меншому - нічого. У вересні 2023 року старшому сину подарував кошти на День народження. З 21.09.2023 року відповідач не дзвонив, гроші зовсім не давав, говорив, що в нього проблеми. В лютому 2024 року вона знову прохала аліменти, пропонувала нотаріально посвідчити договір про добровільну сплату аліментів. Отримавши судову повістку відповідач передав їй 8000,00 грн., сказав, що буде давати кожного місяця, до теперішнього асу не надає. В сина Матвія нервовий тік з народження, він стоїть на обліку у лікаря невролога, ситуація з уходом батька в іншу родинну сильно на нього вплинула. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, враховуючи відзив.
Суд на підставі ст.223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 19.12.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрії Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 594, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.13).
Сторони є батьками дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с.14,15) .
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.05.2024 року № 398/2078/24 шлюб між сторонами розірвано (а.с.94-95).
Згідно довідки про склад сім'ї, виданої КП «Житлогосп» від 04.12.2023 року № 557 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має наступний склад сім'ї: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).
Крім цього, судом досліджено надані позивачем медичні документи, з яких вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігається в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м Олександрії» Олександрійської міської ради з народження з діагнозом Невротичний тик, дитина потребує спостереження та лікування (а.с.19, 16-18,20-23).
Із квитанції, наданої позивачем, вбачається, що було здійснено оплату за хірургічне втручання в розмірі 8000,00 грн., отримувач: Медичний кабінет м. Олександрія Кіровоградської області (а.с.24, 56-62).
Із квитанцій, які знаходяться на аркуші справи 51 вбачається, що відповідачем здійснювались перекази коштів на прізвище ОСОБА_1 , а саме: 30.01.2024 року - 1000,00 грн.
Також позивач визнає передання відповідачем їй коштів в рахунок аліментів (що підтверджено розпискою), а саме: 1000 грн. в січні 2024 року; 1800 грн. в лютому 2024 року; 8000 грн. в квітні 2024 року (а.с.50).
Відповідачем долучено до відзиву чек за оплату самоката 20.04.2024 року в розмірі 697,00 грн., також чеки за канцелярське приладдя 27.08.2023 року в розмірі 1623,00 грн., одяг - 27.08.2023 -560,00 грн., 27.08.2023 року - 170,00 грн., 27.08.2023 року - 350,00 грн.(а.с.51).
Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Положеннями ст.150 СК України, передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 141 СК України, передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно ст.51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При ухиленні їх від виконання даного зобов'язання кошти на утримання дитини стягуються в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, із ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що суд, визначаючи розмір аліментів, враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Аналіз змісту наведеної норми закону дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, а також неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
На підтвердження факту звернення до ОСОБА_2 із вимогою щодо необхідності сплати аліментів за минулий час ОСОБА_1 надала суду роздруківку їх листування в месенджері (а.с.25-30, 53-54). Також відповідач на підтвердження виконання ним обов'язку щодо утримання дітей надав суду розписку позивача про отримання від нього грошових коштів - аліментів (а.с.50).
Таким чином, факт вжиття ОСОБА_1 заходів щодо одержання від ОСОБА_2 аліментів з 01.10.2023 року знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, як батько, зобов'язаний матеріально утримувати дітей, та визначаючи розмір аліментів в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), бере до уваги вищенаведені обставини справи (відповідач є працездатним, інших утриманців не має), у тому числі й матеріальне становище дітей, які проживають з матір'ю та знаходяться на її утриманні.
Стягнення аліментів належить проводити з 01.10.2023 року з урахуванням вже сплачених у цей період ОСОБА_2 сум, а саме: 1000 грн. 30.01.2024 року; 1000 грн. в січні 2024 року; 1800 грн. в лютому 2024 року; 8000 грн. в квітні 2024 року.
Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року роз'яснено, що відповідно до ст. 185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
В постанові Верховного Суду від 14.01.2019 р. (справа №751/4312/16-ц) зазначено, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків.
Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Аналізуючи положення ст. 185 СК України суд приходить до висновку, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті) (аналогічне зазначено в постанові ВС від 26.06.2018 року у справі № 501/5060/15).
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 320/383/19.
Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи вимоги про стягнення додаткових витрат, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Такі додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами. Тобто, якщо стягнення аліментних зобов'язань викликане необхідністю дитини у харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя, то додаткові витрати заявляються саме у зв'язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров'ям дитини, або у разі обставин, які пов'язані з розвитком здібностей дитини.
Тому, заявляючи вимоги про одноразове стягнення додаткових витрат на дитину, необхідно надати докази усієї суми фактично понесених витрат, в той час, як заявляючи про періодичні або постійні витрати, позивач повинен довести їх необхідність.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба,каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо) (постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження№ 61-18284св19).
Так позивачем на обґрунтування своїх вимог про стягнення щомісячно додаткових витрат на дитину зазначено про те, що син ОСОБА_5 часто хворіє на ГРВІ, це не сезонно і не одноразово, з дитинства стоїть на обліку у лікаря невролога. Він потребує постійного огляду у лікаря, здачі аналізів, періодичного лікування препаратами, снодійними та заспокійливими. Також йому було проведено оперативне втручання, за яке було сплачено 8000,00 грн. Вона самостійно несе витрати на придбання необхідних ліків для дитини, відвідує з ним лікаря, здає аналізи. На підтвердження фактично понесених на лікування Матвія витрат позивач надала копії квитанцій (а.с.24, 64, 65, 92, 93).
Дослідивши надані суду копії медичних документів ОСОБА_3 , 2016 р.н. та надані копії квитанцій, суд доходить висновку про не доведення позивачем необхідності стягнення з відповідача додаткових витрат на постійній основі. Проте вважає ці докази допустимими і достатніми для прийняття рішення про стягнення з відповідача на користь позивача понесені нею додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , у розмірі 11065,30 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір, від сплати якого позивач звільнена при зверненні з позовом до суду, слід стягнути в дохід держави з відповідача.
На підставі ст. ст. 180 - 185, 191 СК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 82, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 01.10.2023 року, і до досягнення ОСОБА_3 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Якщо після досягнення повноліття ОСОБА_3 ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнення аліментів проводити з урахуванням сплачених ОСОБА_2 сум, а саме: 1000 грн. 30.01.2024 року; 1000 грн. в січні 2024 року; 1800 грн. в лютому 2024 року; 8000 грн. в квітні 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені нею додаткових витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 11065,30 грн. (одинадцять тисяч шістдесят п'ять гривень 30 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави у загальному розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Рішення суду про стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 15.07.2024 року.
Суддя: Л.І. Стручкова