Справа № 392/113/24
Провадження № 2/392/271/24
08 липня 2024 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Бадердінової А.В., секретар судових засідань - Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мала Виска Кіровоградської області цивільну справу № 392/113/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитрух Дмитро Миколайович до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитрух Д.М. звернувся до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив стягнути із останнього на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 10000 доларів США, а також витрати, пов'язані зі сплатою судових витрат.
В обґрунтування позову зазначив, що 04.06.2021 року ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_1 в борг грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 10000 доларів США, які зобов'язався повернути до 04.11.2021 року, про що власноручно написав розписку від 04.06.2021 року.
Наявним у позивача оригіналом розписки підтверджується факт отримання відповідачем коштів за договором позики. На вимогу повернути кошти, відповідач не реагує.
З посиланням на ст. 202, 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України, постанову Верховного Суду України від 02.07.2014 року в справі № 6-79цс14, постанови Верховного суду від 16.01.2019 року в справі № 373/2054/16, від 16.01.2019 року № 464/3790/16-ц, від 4.07.2018 року в справі № 761/12665/14-ц просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 10000 доларів США та понесені судові витрати.
Позивач не вбачає інших шляхів вирішення спору, окрім того, як звернутися з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Кратка Д.М. від 26.01.2024 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також у даній ухвалі зазначено строк протягом якого відповідач має право подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.05.2024 року вказану справу передано судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Бадердіновій А.В. для розгляду.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Бадердінової А.В. від 20.05.2024 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 392/115/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дмитрух Д.М., під час розгляду справи підтримав позов в повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених в ньому. При цьому, зазначив, що ОСОБА_1 просить стягнути лише розмір заборгованості за договором позики, без відсотків за прострочення даної позики, а отже жодного незаконного збагачення в діях позивача не має.
Надалі в судовому засіданні 08.07.2024 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дмитрух Д.М., заявив усне клопотання про подальший розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити з підстав зазначених у позові та поясненнях, наданих безпосередньо в судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_4 , під час розгляду справи, позовні вимоги визнав. При цьому, зазначив, що він не пам'ятає чи брав ці гроші, оскільки укладав з позивачем декілька розписок. Зазначив, що дану розписку він підписував, від виконання зобов'язань не ухилявся, а кошти вчасно не повернув, тому що були форс-мажорні обставини. Вважає, що здійснюючи позику позивач ОСОБА_1 вчинив дії, які призвели до його незаконного збагачення. Просив розстрочити виконання рішення.
Надалі в судовому засіданні 08.07.2024, відповідач заявив усне клопотання про подальший розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав з підстав зазначених у поясненнях, наданих безпосередньо в судовому засіданні.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні у справі докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 04.06.2021 року ОСОБА_2 , склав розписку про отримання грошей у борг (боргову розписку), відповідно до змісту якої підтвердив, що взяв в борг у ОСОБА_1 десять тисяч доларів США до 4 листопада 2021 року, зобов'язується повернути кошти в повному обсязі до 4.11.2011 року, оригінал якої (розписки) було досліджено в судовому засіданні.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Новоукраїнським РВ УМВС України в Кіровоградській області 15.02.2007 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно карти фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Відтак, суд приходить до висновку, що між сторонами мають місце договірні правовідносини, що походять з договору позики, нормативне регулювання яких визначене параграфом 1 глави 71 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-63цс13 від 18 вересня 2013 року письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суд повинен виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
16 січня 2019 року, Велика Палата ВС, розглянувши справу № 373/2054/16, дійшла висновку, що заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.
У разі зазначення в судовому про стягнення суми коштів у іноземній валюті з визначення еквівалента такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі № 464/3790/16-ц та від 4.07.2018 року в справі № 761/12664/14-ц.
При цьому, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16-ц, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16-ц.
Факт отримання відповідачем коштів за договором позики підтверджується наявною у позивача оригіналу розписки відповідача.
Наявність оригіналу договору позики у кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 25.04.2012 року в справі № 6-24ц12).
Так, відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Таким чином, наявність боргової розписки у позикодавця та відсутність останньої у позичальника, свідчить про те, що боргові зобов'язання відповідачем не виконані.
Оцінюючи зміст зазначеної розписки, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, відповідно до якого відповідач зобов'язався повернути позивачу борг в розмірі 10000 доларів США до 04.11.2021 року.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, судом установлено, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов'язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, не повернуті, та враховуючи встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суми основної заборгованості за договорами позики в розмірі 10000 доларів США.
Щодо посилання відповідача ОСОБА_2 на збагачення ОСОБА_1 незаконним шляхом, яке виникло у результаті укладення договору позики, суд зазначає, що під час розгляду відповідачем не надано та судом не встановлено жодних доказів наявності зазначеного. Суд звертає увагу відповідача, що позивач просить стягнути 10000 доларів США, тобто лише суму позики зазначену в розписці, без 3% річних та інфляційних втрат, на які позивач у відповідності до чинного законодавства має право, що в свою чергу суперечить посиланням відповідача на протизаконне збагачення ОСОБА_1 .
Крім того, відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив розстрочити виконання судового рішення.
Згідно ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
В свою чергу, вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення визначено ст. 435 ЦПК України, згідно якої за заявою сторони суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Як роз'яснено в узагальненні проведеному Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі.
Отже, питання щодо розстрочення виконання судового рішення може буде вирішено судом під час виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3807,75 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , заборгованість за договорами позики в розмірі 10000 доларів США.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3807,75 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 354 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Альона Володимирівна Бадердінова