Справа № 522/11258/24
Провадження № 2-с/522/154/24
про скасування судового наказу
24 липня 2024 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Павлик І.А., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Коменди Катерини Олександрівни про скасування судового наказу у справі за заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з ОСОБА_1 11 848,54 грн заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
11.07.2024 Приморським районним судом м. Одеси видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 11 848,54 грн заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та 302,80 грн витрат по сплаті судового збору.
19.07.2024 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 про скасування вище вказаного судового наказу, яку обґрунтовано тим, що між сторонами існує спір про суму заборгованості.
Окрім скасування судового наказу, боржник просить суд стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на її користь 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 151,40 грн судового збору сплаченого за звернення до суду з даною заявою.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що заява подана з додержанням вимог ст. 170 ЦПК України.
Зі змісту роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав № 14 від 23.12.2011 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження", якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.
Відповідно до ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. У разівідсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи та заяви, суд дійшов висновку, що заява про скасування судового наказу підлягає задоволенню, а судовий наказ - скасуванню, оскільки між сторонами існує спір про право вимоги.
Вимоги заявника про стягнення на його користь судових витрат на правничу задоволенню на підлягають, з огляду на наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом положень ч. ч. 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої ст. 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина другаст. 42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України "Наказне провадження". Указаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Суд акцентує, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі та за правилами наказного провадження стягувач у справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат. Оскільки у силу принципу змагальності сторін, обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі.
З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу представнику ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки зі змісту норм ЦПК України вбачається, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 171, 260, 261 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Коменди Катерини Олександрівни про скасування судового наказу задовольнити частково.
Скасувати судовий наказ у справі № 522/11258/24, виданий 11 липня 2024 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 11 848,54 грн заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та 302,80 грн витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 40121452, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 151,40 грн судового збору.
В іншій частині вимог заяви відмовити.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» його право звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Павлик