24 липня 2024 року
м. Київ
справа №280/5646/23
адміністративне провадження № К/990/23857/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Шокарєвої Альони Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі №280/5646/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У 2023 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області у не проведенні перерахунку та виплаті пенсії за віком позивачу згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням п.2 ст.56 вказаного Закону із збільшенням її розміру на 1 % заробітку, за кожен рік починаючи з 2014-2023;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсію за віком згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням п.2 ст.56 вказаного Закону в редакції чинній на момент призначення пенсії за віком 21.05.2014 року, тобто до внесення змін до закону 11.10.2017, без умови призначення пенсії на підставі частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із збільшенням її розміру на 1% заробітку, за кожен рік з врахуванням індивідуального коефіцієнту заробітку 4,34261 та проведених виплат з моменту звернення з заявою про призначення пенсії та в подальшому проводити перерахунки, з врахуванням висновків суду.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалою від 21.07.2023 відкрив провадження, вирішив розглядати і розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження, а також залучив до участі у справі співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Ухвалою від 06.09.2023 Запорізьким окружним адміністративним судом залучено до участі у справі №280/5646/23 другим співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2023 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу за віком, згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням п.2 ст.56 вказаного Закону із збільшенням її розміру на 1% заробітку, за кожен рік з врахуванням індивідуального коефіцієнту заробітку 4,34261;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком, згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням п.2 ст.56 вказаного Закону в редакції чинній на момент призначення пенсії за віком 12.02.2014, тобто до внесення змін до закону 11.10.2017 року, без умови призначення пенсії на підставі ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із збільшенням її розміру на 1% заробітку, за кожен рік з врахуванням індивідуального коефіцієнту заробітку 4,34261, з врахуванням проведених виплат з моменту звернення з заявою про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду.
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2023 - скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
21.06.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Шокарєвої Альони Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій адвокатом скаржника висловлено прохання скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 та залишити рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2023 в силі, як таке що відповідає закону.
Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2024 касаційну скаргу адвоката Шокарєвої Альони Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без руху та запропоновано в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунити недоліки касаційної скарги.
На виконання зазначеної ухвали 19.07.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява про уточнення касаційної скарги Шокарєвої Альони Вікторівни , яка діє в інтересах ОСОБА_1 .
Дослідивши зміст уточненої касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник зобов'язаний чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У заяві про уточнення касаційної скарги представник позивача, як на підставу касаційного оскарження, посилається на п.1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі 560/1212/16-а; від 07.07.2015 у справі 21-727а15, від 20.09.2016 у справі 21-1255а16, від 06.02.2018 у справі 560/675/17, від 13.02.2019 у справі 750/5199/17, від 17.04.2018 у справі 565/1270/17, від 03.07.2018 у справі від 565/798/17, від 05.09.2018 у справі 708//818/17.
Однак зазначені висновки Верховного Суду є нерелевантними до спірних правовідносин у справі, що розглядається, оскільки такі висновки були сформовані за іншого нормативно-правового регулювання.
Водночас, представник позивача не зазначає яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок.
Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваних рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
Також, скаржник посилаючись на пункт 2 частини другої статті 328 КАС України та просить суд касаційної інстанції відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України можливе у разі, якщо скаржник у касаційній скарзі навів обґрунтовані та переконливі аргументи, які б слугували підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Скаржником не зазначено належного нормативно-правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
З огляду на це Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження.
Водночас, у касаційній скарзі скаржник посилається на підпункти «а», «в», пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, що, на його думку, є підставою для допуску судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі до касаційного перегляду.
Судом не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Крім того скаржником не наведено існування різної судової практики у подібних правовідносинах, яка б свідчила про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу адвоката Шокарєвої Альони Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі №280/5646/23 повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду з підстав і у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа