24 липня 2024 року
м. Київ
справа №460/52959/22
адміністративне провадження № К/990/28172/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №460/52959/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області від 07.07.2022 №262240015954 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.07.2022, із зарахуванням до страхового стажу 28 років 5 місяців 28 днів, із яких 5 років 7 місяців 25 днів страхового стажу за списком № 2.
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 29.12.2023 позов задовольнив частково: визнав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 07.07.2022 №262240015954; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 19.04.1982 до 28.06.1988 на Київському заводі "Кристал", на базі якого створено Київське виробниче об'єднання "Ізумруд", та до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1979 до 18.07.1980 в технічному училищі №5, період виплати допомоги по безробіттю з 16.06.2000, період сезонної роботи з 27.08.1981 до 31.12.1981 на Цукровому заводі імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції Міністерства харчової промисловості СРСР, 6 днів у період до 01.01.2004 за кожним випадком звільнення, період роботи з 01.04.2022 до 30.06.2022 в ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет"; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 01.07.2022, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволені частково, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області від 07.07.2022 № 262240015954 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2022 про призначення пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області, під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.07.2022 зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком період навчання в Технічному училищі № 5, м. Біла Церка, Київської області з 01.09.1979 по 18.07.1980 та період отримання допомоги по безробіттю з 16.06.2000 по 20.07.2000.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції та вважаючи, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити, позивачка оскаржила їх у касаційному порядку та просила скасувати повністю постанову суду апеляційної інстанції, натомість змінити постанову суду першої інстанції, виклавши її у редакції, запропонованій позивачкою.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 КАС України й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо обмеження можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Тому з огляду на те, що предметом спору є дії суб'єкта владних повноважень щодо відмови у підготовці оновленої довідки для перерахунку та виплати пенсії, ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
У касаційній скарзі заявник зазначає про обставини, на підставі яких він вважає, що його право порушено, а також надає правове обґрунтування наведеним ним обставинам.
Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Так само, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме справи №460/52959/22.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №460/52959/22.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Суддя Суддя А.А. Єзеров В.М. Кравчук О.П. Стародуб