24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 808/853/18
касаційне провадження № К/9901/363/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2018 (суддя Стрельнікова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді - Чепурнов Д.В., Мельник В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2017 №0124271311, від 22.02.2018 №0009861700? №0009881700.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про протиправність оскаржуваних рішень, оскільки були відсутні підстави для проведення перевірки позивача, а висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях контролюючого органу. Відповідачем було включено до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб за 2016 рік усі активи, які було зазначено позивачем у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, та було набуте позивачем протягом життя. Позивач стверджує, що ці статки, які були відображені позивачем в електронній декларації за 2016 рік, контролюючий орган необґрунтовано та безпідставно вважає доходом, який позивач отримав у 2016 році.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 15.05.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 21.11.2017 №0124271311, від 22.02.2018 №0009861700, №0009881700.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сам факт декларування позивачем в щорічній декларації наявних в нього коштів не свідчить про їх отримання у 2016 році, оскільки варто враховувати, що грошові кошти, що задекларовані ОСОБА_1 , могли бути отримані як дохід за попередні роки, що передували 2016 року. Контролюючим органом при проведенні перевірки не враховані вимоги Податкового Кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо граничних термінів проведення перевірки 1095 днів відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішень вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи). Скаржник доводить, що судами не враховано, що позивачем не було сплачено податки з суми вказаної у електронній декларації, застосуванню підлягають положення статті 164 ПК України та сума податку з доходів фізичної особи стягується шляхом винесення податкового повідомлення-рішення. Відповідач вказує, що згідно з підпунктом 1.1 пункту 16-1, підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи, повинні сплачувати військовий збір, ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування. Скаржник вважає, що судами не враховано зобов'язання фізичних осіб самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації. Податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору. Скаржник доводить, що позивач жодних документальних підтверджень щодо формування доходів та вартості статків, зазначених у електронній декларації за 2016 рік, або документів, що належать до перевірки не надав.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.07.2024 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 24.07.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Прокуратура Запорізької області звернулась до Управління з листом від 06.07.2017 №32-293 вих.17, в якому вказувала, що після опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, встановлено декларування депутатом Запорізької обласної ради ОСОБА_1 грошових активів, зокрема, за 2016 рік задекларовано дохід 24000,00 грн, водночас у розділі 12 декларації вказано наявні грошові активи на суму 200000,00 грн та 30000 доларів США, за наявною інформацією за період з 1998 року по 2016 рік доходи ОСОБА_1 склали 1015700,00 грн, за інформацією за період з 1998 року по 2016 рік сплачено податки та обов'язкові платежі у сумі 51208,74 грн. Встановлено розбіжності між задекларованими активами та одержаними доходами. Прокуратура Запорізької області у листі просила доручити підпорядкованим територіальним органам провести документальну позапланову перевірку повноти сплати ОСОБА_1 та його податковими агентами податків, інформувати про результати перевірки очікують у прокуратурі.
Листом від 01.08.2017 №2141/14/08-01-13-11-09 Управління просило ОСОБА_1 надати документи, які підтверджують задекларований дохід та статки. Листом від 15.08.2017 ОСОБА_1 повідомив відповідача про безпідставність витребування у нього документів щодо суми його доходів.
Контролюючим органом в період з 25.09.2017 по 06.10.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 , за період з 01.01.1998 по 31.12.2016, за результатом якої складено акт від 13.10.2017 №2734/08-01-13-11/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176, пунктів 179.1, 179.7 статті 179 ПК України щодо неподання до контролюючого органу декларації про майновий стан і доходи, отримані у 2016 року;
підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України, а саме заниження загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 1031935,76 грн, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 185748,44 грн та військового збору на суму 15479,00 грн.
Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що у розділі 12 електронної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 за 2016 рік зазначені наступні грошові активи: готівкові кошти у розмірі 200000,00 грн, 30000 доларів США (по курсу НБУ станом на 31.12.2016 - 815700,00 грн), всього на загальну суму 1015700,00 грн. Існує розбіжність між задекларованими доходами та наявними грошовими активами, з таких грошових активів не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.11.2017:
№0124261311, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 232185,55 грн;
№0124271311, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 170 грн;
№0124281311, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору на загальну суму 19348,75 грн.
За наслідками адміністративного оскарження цих рішень, рішенням ДФС України від 16.02.2018 №2319/Я/99-99-11-02-01-14 податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 №0124271311, яким застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 170 грн, залишено без змін та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21.11.2017 №0124261311 в частині податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 4320,00 грн та застосованих штрафних санкцій у розмірі 1080,00 грн, №0124281311 в частині податкового зобов'язання з військового збору на суму 360,00 грн та застосованих штрафних санкцій у розмірі 90,00 грн.
З урахуванням рішення ДФС від 16.02.2018 №2319/Я/99-99-11-02-01-14 Управлінням прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 22.02.2018:
№0009881700, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 226785,55 грн, з яких за податковим зобов'язанням у сумі 181428,44 грн, за штрафними санкціями у розмірі 45357,11 грн;
№0009861700, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору у сумі 18898,75 грн, з яких за податковим зобов'язанням в сумі 15119,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 3779,75 грн.
Судами також установлено, що позивач є засновником Приватного підприємства "Ярус", здійснює підприємницьку діяльність.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо правомірності зазначених рішень контролюючого органу, колегія суддів виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпунктом 20.1.4 пункту 20.4 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-1 цього Кодексу, зокрема, забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
За правилами пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.
Існує чіткий та обмежений перелік підстав, за яких контролюючий податковий орган може призначити податкову невиїзну документальну перевірку. Отримання від органу прокурати листа з проханням провести перевірку не є підставою для проведення перевірки.
Лист з проханням провести перевірку повноти декларування та сплати податків фізичною особою не можна сприймати як податкову інформацію, лист містить чітку вказівку на необхідність проведення перевірки та очікування щодо її результатів. Проведення податкової перевірки з підстав отримання інформації щодо можливого порушення платником податків податкового законодавства можливе у межах передбачених контрольних повноважень фіскального органу та у тих межах контроль за не порушенням законодавства, за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Управлінням як єдиним джерелом для перевірки було використано електронну декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування позивача за 2016 рік, перевірено розмір доходів, співмірність їх отримання та їх оподаткування.
Частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 11, частинами 1, 2 статті 48 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. До повноважень Національного агентства належать: здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання 2) щодо правильності та повноти заповнення 3) логічний та арифметичний контроль. Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.
Таким чином, перевірку декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, здійснює Національне агентство з питань запобігання корупції. Національне агентство з питань запобігання корупції, яке під час перевірки встановлює джерела походження грошових активів, шляхи отримання доходів та період коли такі доходи особою були отримані. Більше того, агентством здійснюється перевірка можливого незаконного збагачення, яке може виражатись у тому числі шляхом несплати податків з отриманих доходів. Національне агентство з питань запобігання корупції не делегувало та не уповноважувало Управління на проведення перевірки електронної декларації позивача за 2016 рік.
Докази та висновки, які були добуті за результатами неправомірної перевірки, не можуть бути підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки були одержані з порушенням процедури, передбаченої наведеним вище законодавством.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, пунктами 164.1, 164.3 статті 164 ПК України передбачено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Пунктом 176.1 статті 176 ПК України встановлено, що платники податку зобов'язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку; г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг; ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності; д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги; е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходу з джерела їх походження в Україні.
Згідно пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Як установлено судами попередніх інстанцій, Управління не доводить, що з сум, вказаних позивачем у електронній декларації, не було сплачено податків. Позивач є працюючою особою, відповідно до декларації працював до 2016 року та отримав дохід вказаний у електронній декларації не у 2016 році. Судом першої інстанції було правомірно встановлено, що позивач розпочав свою трудову діяльність ще у 1996 році та у період цього часу (до 1998 року період з якого ДФС врахувала доходи позивача) щомісяця отримував доход, за місцем своєї основної праці, що свідчить про його можливість здійснити накопичення грошових коштів та можливість їх відповідної конвертації у іноземну валюту.
Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Разом з тим, як установлено судами, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та висновки акту перевірки, що стали основою для винесення таких податкових повідомлень-рішень, сформовані з порушенням статті 102 ПК України.
Підсумовуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних рішень.
Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова